15.10.2026
Про все це – у спеціальному інтерв’ю Людмили Калабухи для Leopolis.news.
Ми думаємо: Гренландія – це лід, айсберги, собачі упряжки, кити. А мене найбільше вразили люди. У країні живе лише близько 57 тисяч людей. Між містами немає доріг. Взагалі. Хочеш потрапити в інше місто – літак або корабель.
І водночас це абсолютно сучасний світ: супермаркети, смартфони, інтернет, ресторани, університет. А в столиці Нууку будується, здається, все, що тільки може будуватися. І ду-уже дорога нерухомість!
Обов’язково! Я ж бізнес-тренерка з продажів нерухомості, багато років навчаю рієлторів і агенції нерухомості продавати та вести переговори з клієнтами.
У Нууку квадратний метр квартири коштує понад 4 тисячі євро. 70 квадратів – близько 300 тисяч євро. Як мені розповідали місцеві, зарплата може бути близько 4500 євро на місяць після податків, а іпотека покривати до 80% вартості житла.
І не думайте, що за ці гроші ви отримуєте палац із золоченими унітазами і стелями по чотири метри! Тут дуже багато невеликих простих дерев’яних будиночків – саме тих кольорових, які ми звикли бачити на фотографіях Гренландії.
Тобто людей у всій Гренландії – 57 тисяч, простору навколо – скільки хочеш, а квартира в Нууку – 300 тисяч євро.
Я багато ходила пішки, заходила в кафе, ресторани, магазини, на ринки. Мені завжди цікаво дивитися не на туристичну картинку, а як люди реально живуть.
І мене вразив контраст. Гренландці століттями були мисливцями. І це нікуди не зникло. На будинках висять оленячі роги. Біля дитячого майданчика я бачила просто в піску закривавлені оленячі голови з рогами – поруч діти стрибають на батуті, і ніхто навіть не звертає уваги.
А заходиш у сучасне кафе і зовсім інша Гренландія. Суші, бургери, картопля фрі, паніровка, майонез, кетчуп, море соусів.
Я спостерігала за молодою мамою з двома дітьми: перед кожним величезна тарілка картоплі фрі, щось смажене в паніровці, пляшки соусів. Вони макали картоплю в майонез і кетчуп і їли, практично не відриваючись від планшетів.
А от якщо турист захоче скуштувати ту саму традиційну Гренландію – кита, оленя чи вівцебика – ще побігає! Я таки все знайшла: кита, оленя, вівцебика, паштети з дичини й арктичне пиво, накупила друзям майже на 10 тисяч гривень – і все це в мене вкрали на кораблі! І це в країні, де не крадуть!
Я накупила друзям копченого м’яса кита, оленя, мускусного бика, паштетів із дичини та арктичного пива майже на 10 тисяч гривень. Оскільки все треба було зберігати до +5°C, боцман особисто відвів мене до холодильника для продуктів пасажирів. Три дні й три ночі ми пливли вздовж західного узбережжя, а при висадці мого пакета вже не було.
Боцман із помічниками бігали до холодильника, дивилися на порожнє місце і повторювали: LOST! LOST!
От тобі й країна, в якій не крадуть.
Зі Львова автобусом до Будапешта, звідти літаком до Біллунда (Данія) – батьківщини LEGO, далі до столиці Гренландії Нуука. Потім три дні й три ночі кораблем через Ілуліссат і Сісіміут до Кангерлуссуака – воріт до льодовикового щита. Назад – літаком Кангерлуссуак – Копенгаген – Варшава і автобусом до Львова.
Ду-у-уже! Майже все треба привозити морем або літаками, логістика шалено дорога, тому продукти, ресторани, житло – все відчутно дорожче, ніж в Україні. Інколи в 3-5 разів, ніж в Україні.
А от пальне – несподівано дешеве: приблизно 0,78 євро за літр. І тут найцікавіше: машину мати можна, але їздити нею – тільки в межах свого міста, адже доріг між містами Гренландії просто НЕМАЄ. Тобто їдеш, їдеш і раптом дорога впирається в скелю і ВСЕ!
Машин вистачає. Але уявіть масштаби: у столиці Нууку живе близько 20 тисяч людей, а багато інших міст і поселень – це кілька тисяч, а буває і 3-4 сотні людей. І в кожному – своя маленька мережа доріг, яка нікуди далі не веде.
Ще й як! На 57 тисяч населення – близько 190 професійних поліцейських і 19 поліцейських дільниць. І роботи їм вистачає: серед серйозних проблем – насильство, сексуальні злочини, крадіжки, вандалізм, підліткова злочинність. А ще саме поліція шукає і рятує людей на суші, навіть на льодовиковому щиті.
Але через моїх украдених кита, оленя, вівцебика, паштети й пиво я до поліції не пішла.
Гренландцями. І до Данії, яка колонізувала острів у XVIII столітті, мають серйозні історичні претензії.
Нова колоніальна епоха почалася 1721 року, коли сюди прибув лютеранський місіонер Ганс Егеде. Ще той креативник був! Егеде почав перекладати християнські молитви гренландською і зіткнувся з проблемою: як пояснити «хліб наш насущний» людям, які того хліба зроду не бачили?
Так замість хліба з’явився тюлень: «Тюлень наш насущний, дай нам сьогодні». Адже тюлень для інуїтів був не екзотикою, а їжею, від якої реально залежало життя.
А от це залежить від того, кого запитати. Він вивчив гренландську, залишив багато записів, приніс сюди християнство. Його пам’ятник стоїть над Нууком.
Але для частини гренландців Егеде – символ колонізації та витіснення їхніх давніх вірувань, традицій і способу життя. Його пам’ятник навіть обливали фарбою.
Сьогодні більшість населення належить до лютеранської церкви, гренландська мова є офіційною, але давній уклад і магія не зникли.
І це дуже добре показує сучасну Гренландію: вона весь час намагається відповісти собі на запитання – хто ми?
Я дізналася речі, які мене вразили до глибини душі! Одна з них – примусова стерилізація, коли Данія намагалася контролювати народжуваність у Гренландії.
Після різкого падіння дитячої смертності почався демографічний бум – і гренландським дівчатам та жінкам масово почали встановлювати внутрішньоматкові спіралі.13-річних дівчат могли відправити нібито на звичайний огляд – і вони виходили звідти вже зі спіраллю.
У 1966–1970 роках спіралі встановили приблизно 4500 жінкам і дівчатам без їхньої згоди. А далі їх встановлення просто перестали відстежувати. Усе це тривало до середини 70-х, тому скільки насправді було жертв – ніхто не знає.
У багатьох починалися кровотечі, постійний біль, інфекції, проблеми з можливістю мати дітей. А деякі лише через десятиліття під час обстежень дізнавалися, що в них досі стоїть спіраль.
Десятиліттями! Великий розголос історія отримала після розслідування данського радіо DR у 2022 році. А у 2025 році прем’єрка Данії Метте Фредеріксен офіційно перепросила перед гренландськими жінками.
Я багато мандрую і давно помітила: у кожного народу є свої болючі сторінки історії. І для Данії Гренландія – одна з них.
Дивишся навколо – кити, айсберги, різнокольорові будиночки, якась нереальна краса. І важко повірити, що за цією картинкою ховається одна з найстрашніших проблем Гренландії – самогубства.
Їхній рівень залишається одним із найвищих у світі. І коли я розпитувала про це місцевих, мене вразило: практично кожен знає когось, хто так пішов із життя.
Причин багато – великі проблеми з алкоголем, як наслідок – швидка зміна традиційного способу життя, побутове насильство та родинні травми.
Я бачила на власні очі, як люди ставлять перед собою пляшку міцного алкоголю і випивають її самотужки без закуски. Ціль – напитися й відключитися. А країна маленька, людей і так катастрофічно бракує.
А от це я почала досліджувати ще ДО того, як ступила на гренландську землю. У нашому літаку я побачила дуже гарних дівчат з екзотичною зовнішністю. Чесно, подумала, що це інуїтки. Звичайно, пішла знайомитися. А це – філіппінки!
Вони живуть і працюють у Гренландії вже вісім років, перевезли сюди свої родини. А потім прилетіла – і почала бачити філіппінців ВСЮДИ. Готелі, ресторани, магазини – філіппінці.
І це виклик для майбутнього Гренландії: як зберегти власну ідентичність і водночас відкритися світові, якщо тобі просто бракує людей?
Лід. Мені пощастило прогулятися льодовиковим щитом Гренландії, побачити казкові айсберги – цю величну і таку крихку красу!
Гренландія втрачає величезні обсяги льоду. Глобальне потепління прискорює його танення, а це вже підвищує рівень Світового океану і стосується ВСІХ нас.
На цьому далекому острові живе менше людей, ніж у багатьох наших містах, а те, що відбувається з його льодом, впливає на весь світ.
Таке бажання є. Але незалежність це не просто підняти прапор. Населення Гренландії – 57 тисяч. Хто працюватиме в лікарнях, школах, забезпечуватиме оборону?
Люди, з якими говорила я, хочуть не іншого господаря, а самі вирішувати, що буде з їхньою землею.
Водночас Трамп зробив Гренландії величезну рекламу: про неї заговорили ВСІ. Я питала: а якщо її захочуть забрати силою? І хоча тут власної армії немає, люди відповідали: якщо доведеться – буде партизанська війна. І це нам дуже зрозуміло: хтось бачить територію і ресурси. А ти – свій дім, який треба захищати.