Про його загибель повідомив голова Крайової Ради «Пласту» Юрій Юзич.
За його словами, у лютому 2022 року Роман зустрів повномасштабне вторгнення у складі 72-ї окремої механізованої бригади як командир взводу. На той час він був діючим членом національного керівництва «Пласту». Його пластова дорога була довгою і глибокою — від засновника осередку в Черкасах до співголови організації.
Роман Орищенко ще у 2004 році під час Помаранчевої революції координував приїзд студентів із Черкас на Майдан. У 2013 році саме він привіз першу звукову апаратуру на Євромайдан, жартома називаючи себе «першим Автомайданівцем». Взимку 2013–2014 років став одним із ключових організаторів Самооборони Майдану, відповідав за розбудову регіональних осередків спротиву. За цю діяльність був нагороджений Орденом «За мужність».
Попри значущу громадську роль, Роман не залишився осторонь війни. Хоч у 2014 році не пішов на фронт через критичну участь у столичному спротиві, згодом вступив на військову службу за контрактом, отримав офіцерську освіту й готувався до нової фази війни. Працював над бойовим вишколом, не ухилявся від важких завдань, і навіть на фронті впроваджував пластовий метод — формував команду, готував підлеглих, передавав знання.
У боях під Вугледаром неодноразово зазнавав поранень, але залишався на передовій. В останні місяці був командиром роти у рідній 72-й бригаді «Чорних запорожців». Попри пропозиції перевестись у спокійніші умови, залишався з побратимами.
Роман Орищенко не лише воював, а й навчав — у Пласті започаткував радіовишколи, підготував посібники, поширював знання серед юнацтва та дорослих. Навіть під час війни захистив кандидатську дисертацію з історії української Церкви.
Leopolis.news