Нам потрібна не просто україномовна держава, нам потрібний україномовний народ – Портников

Журналіст та аналітик Віталій Портников звертає увагу на приклад Ірландії, де рідною мовою є менш ніж 1% населення, попри державну підтримку та створення спеціальних «мовних резервацій» (ґелтахтів).

За його словами, навіть у цих районах ірландська використовується здебільшого символічно або у сімейному колі, а повсякденне спілкування відбувається англійською.

Портников порівнює ситуацію з Україною, нагадуючи, що і українська, і ірландська мови зазнавали переслідувань імперій і намагань витіснити їх із публічного та освітнього простору. Проте, як зазначає аналітик, після здобуття незалежності українська мова отримала поштовх до розвитку, тоді як ірландська продовжує втрачати носіїв.

«Держава не зможе зберегти мову лише через закони чи освітні програми. Нам потрібний україномовний народ, який бажає говорити українською зі своїми дітьми», — зазначив аналітик. Він підкреслює, що без цього державні ініціативи можуть залишитися малоефективними, а мова ризикує перетворитися на символічну, як ірландська.

Портников також зазначає, що рідна мова майбутньої ірландської президентки Кетрін Коннолі є ірландська, що нині є рідкістю в країні, і це підкреслює феноменальність її біографії.

«У історії ірландської і української мов багато спільного – імперії їх знищували й переслідували, доводили до «сільського» рівня, території їхнього функціонування випалював Голод. Але з проголошенням незалежності українська мова отримала поштовх до розвитку, а ірландська – до остаточного зникнення. І при цьому лояльність ірландців до статусу своєї мови як першої державної завжди була неймовірно високою. Мову поважали, вважали одним з символів ідентичності (багаторічний очільник Ірландії Еймон де Валера якось навіть сказав, що краще поневолена Ірландія з мовою, ніж вільна без мови), от тільки розмовляти нею не бажали. І так, ірландська еліта завжди захоплювалася розвитком мови – про це переконливо свідчать «Дублінці» великого ірландського (але англомовного) письменника Джеймса Джойса. А ірландський народ, навпаки, цією мовою нехтував – символічно пишався, фактично продовжував вважати мовою «селюків». Й так, саме народ добився скасування норми обовʼязкового знання мови для всіх державних службовців – з того часу ти маєш демонструвати знання мови лише на високому рівні. Але не кожний ірландець – президент».

Leopolis.news