15.09.2026
Пане Оресте, в чому головна «фішка» Львівського музею історії релігії, яка вирізняє його з-поміж інших музеїв міста та області?
Музей історії релігії є єдиним таким музеєм в Україні. На основі матеріальних пам’яток музей розповідає відвідувачам про історію виникнення релігійних уявлень у найдавніші часи, а також про поширення світових релігій на території України. А що таке релігія? Це система уявлень людини про виникнення усього сущого, появу людини і її місце у цьому світі. В такий спосіб релігія була і залишається важливим джерелом культури, науки і освіти. Наш музей має широке поле для діяльності зі збереження, вивчення і популяризації матеріальних пам’яток різних видів, починаючи з археологічних матеріалів і закінчуючи сучасним іконописом.
Які ключові реформи Ви зробили в музеї з часу його очолення?
З часу мого очолення музею у 2013 році, музей зазнав низки змін. По-перше, розпочалися масштабні реставраційні роботи з відновлення приміщень колишнього монастиря домініканців, в яких розташовано головний музей. Пам’ятка архітектури XVI-XVIII століття національного значення ніколи раніше не реставрувалася в такому обсязі!
Від часу створення музею у 1973 році, тут проводилися лише поточні ремонти. Для проведення реставраційних робіт залучалися кошти державного і місцевого бюджетів, власні кошти музею і грантові кошти. Вдалося зацікавити реставрацією наших приміщень Національний інститут охорони польської культурної спадщини за кордоном «Полоніка», який ось уже п’ять років проводить роботи у наших приміщеннях.
Починаючи з 2019 року, завдяки різним джерелам фінансування вдалося реставрувати значну частину приміщень: частково підземелля, яке активно відвідують туристи, великий виставковий зал з чудовими бароковими розписами, зал історії Римо-Католицької Церкви, частину галереї Домініканського монастиря, в якій розташовані експозиційні зали.
По-друге, вдалося розпочати процес реекспозиції музею. Суть цього процесу зводиться до зміни основної експозиції у зв’язку з необхідністю зробити її сучасною, інтерактивною, більш доступною для різних груп відвідувачів, у тому числі з певними обмеженнями. Цей процес, на жаль, перервала війна, коли ми змушені були згорнути основну експозицію і перенести експонати у захищені фондосховища…
Також вдалося розпочати процес оцифрування музейних фондів. Процес, який давно звичний для світової музейної спільноти, довший час в Україні гальмував через відсутність відповідних знань, обладнання і кваліфікованого персоналу. На сьогоднішній день Львівський музей історії релігії є одним з небагатьох музеїв в Україні, який має власну цифрову платформу у «хмарному сховищі», відповідний сайт, цифрову лабораторію і фахівців, здатних оцифровувати музейні експонати.
Музей активно зайнявся інклюзією, адже старі монастирські приміщення є дуже складними у доступі для людей з інвалідністю. Тут багато високих порогів, сходів. Торік вдалося влаштувати підйомник для людей на кріслах колісних у вхідній зоні, облаштувати інклюзивний санвузол.
Значних змін зазнало обслуговування відвідувачів. Ось уже вісім років, як наші відвідувачі можуть придбати вхідні квитки через сайт, а також розрахуватися банківськими картками. Для зручності відвідувачів більшість локацій музею можна оглянути у супроводі аудіогідів.
Відомі далеко за межами Львова органні концерти також зазнали певних трансформацій. Старий орган, зібраний нашим колишнім органістом Віталієм Півновим з окремих частин, на сьогоднішній день уже не функціонує. Його реставрація є дуже складним процесом, який в умовах війни реалізувати, на жаль, не вдається. Йому на заміну вдалося з допомогою благодійників встановити новий сучасний електронний орган, який дозволяє задовольняти смаки наших відвідувачів.
Як вдається зберігати експонати в час війни? Адже не існує механізму захисту та страхування колекцій від ракетних загроз.
Нашому музею у тому відношенні, мабуть, пощастило. Адже віддавна наші фондосховища знаходяться у підземеллях. Проблеми, пов’язані з цим (і підвищена вологість, і сезонні перепади температури, і необхідність постійної вентиляції), вдалося частково вирішити ще до війни. Після повного демонтажу експозицій і перенесення експонатів під землю, вирішення цих проблем постало дуже гостро. Але нашому музею вдалося з цим більш-менш справитися.
Яке річне фінансування з обласного бюджету має музей? На що саме витрачають ці кошти?
Річне фінансування Львівського музею історії релігії у 2026 році складає 38 мільйонів гривень. Основну статтю видатків складає заробітна плата працівників, а це більше ста осіб, які працюють в основному музеї, а також у філіях в Бортятині, Шептицькому, Сокалі і селі Стара Скварява.
Бюджетні кошти покривають кошти на комунальні послуги, послуги з охорони державною поліцією охорони, а також частково витрати на поточні ремонти і придбання.
Музей перебуває у фінансових «плюсах», чи виходить «в нуль»?
Крім бюджетних коштів, музей отримує також кошти від обслуговування відвідувачів – вхідних квитків і екскурсій. У 2025 році дохід музею склав більше 2 млн. грн. Чи є достатньою ця сума? Очевидно, що ні, адже музей повинен думати про оновлення експозиції, продовження реставрації, реалізацію цікавих виставкових проєктів.
Завдяки чому музей зараз тримається на плаву? Яка вартість квитка, екскурсій та вартість оренди для мистецького заходу?
Сьогодні вартість вхідних квитків коливається від 50 гривень для дітей та до 100 гривень для дорослих. Вартість квитків на концерти – 200-250 грн. Вартість екскурсій від 300 до 500 грн. для різних груп. Послуги з організації культурно-мистецьких заходів у наших виставкових залах – 5-7 тисяч гривень. Зараз активно вивчаємо питання продажу музейних сувенірів і встановлення кавових апаратів, що дозволить збільшити наші надходження.
Чи через війну в музеї поменшало відвідувачів? Звідки у вас зараз відвідувачі?
Значний спад відвідувачів спостерігався у 2022 році, що абсолютно зрозуміло. Від 2023 року відвідувач поступово почав повертатися до музею. Змінився склад наших відвідувачів. Якщо до війни основною масою наших відвідувачів були організовані групи зі сходу України і туристичні групи з Польщі і Білорусі, то зараз – це в основному невеликі групи наших громадян з Києва, Харкова, Херсона, батьки з дітьми, учнівська і студентська молодь, іноді – військові, які тимчасово перебувають у Львові. Іноземців стало менше. Але з’явилися досить екзотичні іноземці з країн Південної Америки, країн Азії.
Чи розвиваєте в музеї інтерактивні екскурсії?
Інтерактивні екскурсії є звичною практикою у нашому музеї. Як я вже згадував, у нас є багато аудіогідів, практикуємо таблички шрифтом Брайля, продумуємо шляхи пересування музеєм людей з інвалідністю. Свого часу створили новий сайт, музей також пристосований для людей з вадами зору.
Періодично наші працівники беруть участь у навчаннях з обслуговування різних груп відвідувачів. Від початку війни наші художниці-реставраторки організували цілий ряд майстер-класів з іконопису на склі для військових, які проходять лікування у Центрі «Галичина» на Сихові.
Чи на пʼятому році війни маєте кадрові проблеми, наприклад тих, хто веде екскурсії?
Кадрові проблеми, без сумніву, зачепили музей після початку війни. Кілька працівниць виїхало за кордон. Шість працівників мобілізовано до лав ЗСУ. Кадрові проблеми пов’язані не лише з війною. Рівень заробітних плат у галузі культури загалом і в музейній сфері зокрема, робить роботу у музеї малопрестижною. Далеко не кожен випускник університету погодиться отримувати заробітну плату у 8-10 тисяч гривень, працюючи екскурсоводом у музеї. Значну частину роботи роблять працівники старшої вікової категорії. Активно залучаємо студентську молодь, а також людей, які працюють на основному місці праці в освітніх або наукових установах.
Які проєкти плануєте реалізувати до кінця року?
До кінця року плануємо реалізувати ще кілька виставкових проєктів, найцікавішим з яких я вважаю проєкт, присвячений забобонам і магії. Цей проєкт буде розрахований більше на дитячу і молодіжну аудиторію, з елементами інтерактивності. Для цього будуть залучені експонати з цілого ряду українських музеїв. Готуючись до цього проєкту ми їздили до людей, які давно вивчають карпатську магію і часто спілкуються з мольфарами! Сподіваюся, що нашим відвідувачам не буде нудно!
Ольга АЛЬТМАН, Leopolis.news