Однолітки ображали Дмитрика через вроджену ваду обличчя - розщілину губи і піднебіння, яка вплинула на все обличчя. Але це не завадило йому разом з братом Максимом виконувати важку, сільську роботу. Дитинство у дітей складне - їх мати випивала і не надто пильнувала за синами. У 2023-ому, у 37 років жінка померла від цирозу печінки, тож двоє братів залишилися сиротами. Тато Дмитрика невідомий, а тато Максима жив з мамою хлопців, але не опікувався ні власним сином, ні прийомним.

Тож брати потрапили в дитячий будинок, а звідти - у родину Мирослави і Олега з Ковеля.

«Коли почалася війна, ми вирішили, що візьмемо дитину в родину, адже ми чули, що до нас евакуйовують цілі дитбудинки. Якось нам зателефонували і повідомили про двох старших братиків. Ми поїхали знайомитись і зрозуміли, що заберемо їх обох. Старших дітей не дуже спішать усиновлювати, тож ми розуміли, що хлопцям не світить родинне тепло. Чому ми взяли дитину з вадою обличчя? Бо добре розуміли, що Дмитрика з його вадою ніхто не візьме», - пригадує мама Мирослава.

Так Дмитрик і Максимко потрапили у родину. Усього за півроку хлопці змінилися до не впізнання. На перших порах вони мали труднощі з освітою, наприклад, у свої 12 і 13 років братики не вміли добре додавати-віднімати, а зараз уже вивчають табличку множення. У 13 років Дмитрик виглядає на 8-9, дається взнаки недогляд у біологічній родині.

«Мама била гапуном (з місцевого діалекту - палиця), говорила гнилі слова і виганяла», - розповіли хлопці.

Якось побила Дмитрика, бо той намагався приготувати гречку. Вдома не було, що їсти, і він налив у каструлю недостатньо води. Однак, зараз усе по-іншому. У родині Олега і Мирослави панує любов. Хлопці розуміють, що їх люблять.

Як зазначають у лікарні, батьки не гаяли часу і почали шукати допомогу для старшого. Так родина потрапила у медичний центр саме тоді, коли тут працювали провідні американські щелепно-лицеві хірурги зі США з благочинною місією.

Розщілина була складна, але хірургам вдалося закрити її за один етап - одну операцію. Втручання минуло успішно і уже в пʼятницю, перед Великоднем батьки забрали Дмитрика додому.

«Коли Дмитрик прокинувся після операції, то його першим питанням було, чи рівний у нього ніс. Він дуже щасливий. За 3 дні у лікарні він дуже сумував за братом і просив мене, щоб Максим йому подзвонив, бо він уже скучив», - каже мама хлопців.

Зазвичай такі операції у Центрі роблять малечі до року, але у випадку Дмитрика операція із закриття дефекту піднебіння і губи була неможлива через материнський недогляд. Медики «Охматдиту» функцію і естетику відновили. Однак наголошують, що краще звертатися до хірургів вчасно. Це дає найкращий результат.

«Думаю, Дмитрик і Максимко - це не тільки наші з Олегом діти, це - діти нас усіх. Ми дали братикам сімʼю, лікарі дали їм здоровʼя, кожен з нас дав їм щось потрібне. Для нас одужання сина - це і є диво. Я би дуже хотіла сказати нашим лікарям, що вони роблять велику справу», - розчулено каже мама маленького пацієнта.

Операційна команда: хірурги Христина Погранична та Марк Гнатюк, анестезіологічний супровід - Олена Горінецька.

Адреса: м. Львів, вул. Лисенка, 31.

Контакти для запису на консультацію:

067 760 00 31.

Підготувала Ольга Балух, Leopolis.news