Відвідувачі вже зранку поспішали відвідати ярмарок майстрів, де можна було придбати унікальні вироби, або зануритися в атмосферу української пісні на фольк-сцені.

Для наймолодших гостей були організовані різноманітні майстер-класи та зустрічі з дитячими письменниками, зокрема Іваном Андрусяком та Сергієм Пантюком. Кожен міг знайти собі заняття до душі. Ше.Fest – традиційно безалкогольний захід, що допомогло йому набути популярності серед прихильників саме родинного різноманітного та якісного відпочинку.

Поруч із традиційною галявиною, де готується смачнющий борщ із карасями, який так любив Тарас Шевченко, розташована фольк-сцена.

"Ці дві локації – справжній портал у дива. Людина вирушає на аромат і, поки чекає своєї порції, потрапляє у полон музики. Звільнитися від цих медитативних чар неможливо. Бо здебільшого на Ше.Fest’і збираються ансамблі та гурти, які знаються на співі пращурів. Вони їздять в етнографічні подорожі за скарбами музичних традицій нашого народу", - розповіли організатори.

Продовженням мандрівки є просвітницька галявина: гутірки про полемічну літературу та щасливі міста, майстер-класи з ментального здоров’я, дискусії про стан бійців ЗСУ та Крим.

Лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк, Віталій Калініченко, гурти «ЯРРА», «MNISHEK», «Romoza», «Крутий заміс», «КОМУ ВНИЗ» та «Хорея Козацька»: два дні ці потужні виконавці допомагали збирати донати на підтримку бійців ЗСУ.

Андрій Середа лідер гурту «КОМУ ВНИЗ»: «Мій батько з дитинства читав мені твори Шевченка. У нього не було дитячих книжок, тож він читав мені Шевченка як казки. Наприклад, “Гайдамаки”, де герої рубали все на своєму шляху – це один з моїх найяскравіших дитячих спогадів. Тож я прийшов до Шевченка природно і не маю рецепт, як це зробити іншим, але я вірю, що Тарас приходить в життя людини, коли настає потрібний момент».

Сергій Василюк військовослужбовець, лідер гурту «Тінь Сонця»: «Сьогодні я тут, щоб передати вітання з фронту. Для мене дуже важливо поєднувати бойові завдання з культурними заходами, як цей фестиваль. Мені подобається приносити енергетику з фронту, новий досвід і нове розуміння себе. Звісно, Тарас Шевченко — це людина, яка перезавантажила нашу історію і зробила з етносу націю. Його послідовники, як Лисенко, Старицький, Кропивницький, Міхновський, Коновалець, реалізували його заповіт. Мені дуже приємно бачити, що сучасна молодь продовжує цю традицію, як, наприклад, Братство Тарасівців, які боролися за незалежність України навіть тоді, коли українську мову забороняли».

Юлія Капшученко-Шумейко засновниця фестивалю: «Вчора і сьогодні ми збираємо на тепловізор для ЗСУ, зокрема для нашого друга Сергія Василюка, який зараз у 130-му батальйоні. Потреба в таких приладах велика, вони як розхідний матеріал. Перший тепловізійний Мавік ми купили ще навесні, після дня народження Тараса Шевченка. Тоді ж підрозділ отримав цей прилад, і ми його назвали “Тарас”. Наступний можливо буде “Тарас 2.0″».

Цьогорічний фестиваль не тільки продемонстрував величезний культурний потенціал, а й підкреслив важливість збереження історичної пам’яті. У виступах учасників лунали ідеї про те, що культура є невіддільною частиною національної самосвідомості.

Віталій Калініченко лідер гурту «Веремій»: «”Ше.Fest” – це, зокрема, відповідь тим, хто ще наважується повторювати, що українського року не існує. Коли ти чуєш зі сцени живий, драйвовий звук, який пробирає до мурах, стає зрозуміло, що українська музика жива і вартує уваги. Так, раніше українську музику недооцінювали, але останні події змінили ставлення до неї. Це стало можливим завдяки численним фестивалям, зокрема й “Ше.Fest”, який має патріотичне спрямування».

Серед активностей, які відзначилися особливою популярністю, були виступи гурту «КОМУ ВНИЗ» та колективу стародавньої музики «Хорея Козацька». Виступи «Хореї» – своєрідний міст між минулим та сучасністю, що поєднує унікальні автентичні мотиви з сучасною інтерпретацією. Тарас Компаніченко, який давно займається дослідженням і відродженням української культурної спадщини, розповів про свою мотивацію збереження культури.
«Я завжди уникав фейків і працював зі справжніми артефактами, які є щирими свідками нашого історичного буття. Ці пам’ятки є доказом нашої високої культури, яку не можна заперечити, хоча Москва постійно і намагається це зробити. Вони відмовляють нам в існуванні, прагнучи привласнити наші культурні досягнення, але ми продовжуємо доводити нашу автентичність і незалежність».

Цьогорічна театральна програма вразила своєю глибиною. Режисер Олександр Ковшун у своїй постановці “Шевченко 2.0” пропонує сучасне бачення творчості поета: «Наша вистава — це своєрідне переосмислення щоденників Тараса Григоровича через призму постмодерністського театру. Ми ставимо питання: “Чому він писав російською мовою?”, і намагаємося знайти відповіді через майстерність нашого драматурга Дмитра Тернового». Це свідчить про те, що творчість Шевченка досі провокує нові дискусії та інтерпретації.

Єлизавета Бойко, співорганізаторка та ведуча фестивалю, змалювала картину цьогорічної театральної сцени: «На нашу театральну сцену просто так ніхто не потрапляє, ми завжди проводимо попередній огляд. Цього року у нас дві основні постановки. Перша — режисерки Каті Чепури, яка вже виступала на першому “Ше.Fest’і” з виставою “Катерина”. Цього разу вона привезла чудову постановку “Вусата зустріч” з Київським академічним театром на Липках. Це поетична робота, яка нам дуже сподобалася, і ми одразу запропонували театру приїхати на фестиваль. Друга вистава, яку ми могли бачити сьогодні, вийшла дуже стихійно. Один з режисерів розповів про постановку Олександра Ковшуна, але не уявляв чи вдасться ця співпраця. Коли я зв’язалася з паном Олександром, я зрозуміла, що ця вистава просто повинна бути на нашому фестивалі, вона – відображення того, за що стоїть Ше.Fest ось вже 10 років».

Постанова легендарного театру «Березіль» не залишила байдужих. Глядачі практично прем’єрного показу гостро реагували на виклики та акценти мізансцен.

Співак та виконавець ролі Шевченка EL Кравчук розкрив свої відчуття від постанови: «Тарас Шевченко завжди був для мене символом надії. Я мріяв виступити на сцені з його творами та відчував із ним якийсь енергетичний зв’язок, який не був очевидним у дитинстві, коли ми читали Шевченка. Коли я повернувся до України з Німеччини у 2014 році та поїхав на визволення Донбасу, я зрозумів, що більше не поїду з України. Всі ці роки я працював у Луганській і Донецькій областях, проводив концерти, спілкувався з людьми, які там живуть, з військовими, які захищають ці землі. Це було діалогами добра і Тарас Шевченко був завжди зі мною в цьому процесі. У зоні АТО мені навіть дали позивний – “Прометей”, і це для мене стало символом того, що в житті не буває випадковостей. Все в житті складається так, як потрібно. Я мріяв зробити цей проєкт, і крок за кроком ми наближалися до нього разом з театром Шевченка. Сьогодні моя мрія здійснилася. І хоча ви побачите лише фрагмент вистави, адже прем’єра буде лише в жовтні, вже зараз ми знаємо, яким буде Тарас у цій виставі».

Цього року на фестивалі знову змогли зібрати потрібну суму – 185 973 гривень і вкотре довести: цей фестиваль — не просто про музику чи поезію, він про незламність українців, про силу духу і про те, що разом ми здатні на великі справи.

Leopolis.news