28-08-2024 18:272001
27 серпня ц.р., на 40-й день відходу у вічність, у Львові вшанували відому мовознавицю та громадсько-політичну діячку Ірину Фаріон. Зокрема, з цієї нагоди на фасаді будинку, де вона мешкала і навпроти якого була вбита, Ірині Фаріон встановили й освятили пам’ятну таблицю.
Провидінню, мабуть, так забажалось аби Ірина Фаріон мешкала у будинку №3 саме на вулиці Масарика.
Того самого Томаша Масарика - першого президента Чехословаччини (1918-1935), який відзначився передусім рішучим впровадженням чеської мови, як державної. Адже на момент проголошення незалежності Чехословацької республіки, яка до того перебувала у складі Австро-Угорщини, у новоствореній державі панувала німецька мова. Окрім того, на території невеликої Чехословаччини мешкало аж три мільйони чеських німців, які не просто саботували, але й чинили запеклий опір “чехізації”. Проте, нова влада ухвалила рішення впроваджувати чеську мову у всі суспільні сфери, зокрема й військову, де раніше послуговувались лише німецькою мовою. А завдяки наполегливій розумній, але водночас, твердій політиці президента Т.Масарика згодом “чеськість” усюди взяла гору і Чехословаччина заговорила чеською мовою.
Водночас у тодішній Чехословаччині, де мовна ситуація була дуже схожою з теперішньою в Україні, перехід на чеську мову здійснювався набагато швидшими темпами, ніж у нас на українську. Адже чеська влада робила тоді все для того аби чеська стала мовою найвищого престижу, а державна еліта й бомонд не тільки публічно спілкувалися державною мовою, а й ця мова стала звичною для них у повсякденному житті. Натомість влада в Україні, як правило, не дивлячись навіть на війну з Росією, і надалі спілкується неофіційно мовою окупанта.
Тому на тлі чимраз більшої популярності Ірини Фаріон, яка повсюдно “кидалась” на російську мову як на амбразуру, захищаючи державність української мови, комусь з українофобів могла засісти у хвору голову злочинна думка не допустити до того аби Ірина Фаріон стала українським Масариком. У зв’язку з цим закономірне запитання до слідства: “Які мотиви вбивати І.Фаріон були у затриманого п.Зінченка? Хто його спільники? Хто організатори та замовники? Чому досі вбивство не кваліфікується як політичне?”.
Символічно й те, що відкриття меморіальної дошки в честь І Фаріон відбулося у день народження нашого Каменяра – Івана Франка (27.08.1856), який, до речі, був добре знайомий з Т.Масариком. Недарма І.Франко писав: “Все, що йде поза рами Нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної Нації”. (“Поза межами можливого”, 1900 р.). Й ці Франкові ідеї з легкістю підхоплювала Ірина Фаріон і популяризувала у своїх телепередачах та відеоблогах.
Одна з відомих фраз Ірини Фаріон, яка вже встигла стати крилатою і заповітною: “Говорити українською – це означає панувати!”. Отож найкращим пошануванням Ірини Фаріон буде втілення цієї фрази в життя!