У Самборі на площі Пам’яті знову було людно і скорботно. Тут традиційно зустрічають і проводжають в останню земну дорогу захисників України, котрі додому на вічний спочинок повертаються «на щиті». А цього разу чисельно зійшлися самбірчани, бойові побратими, знайомі, щоб віддати данину пам’яті підполковнику ЗСУ Василю Лапчуку.

Про це повідомив кореспондент Leopolis.news.

Зазначимо, що Василь Лапчук народився 19 березня 1985 року в с. Пісочна Миколаївського району Львівської області. Зі шкільних літ мріяв про військову службу. Своє перше офіцерське звання отримав у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Армійська доля розпочалася у Самборі в 703-му полку. Тут пройшов шлях від начальника клубу до заступника командира полку з морально-психологічного забезпечення, від лейтенанта до підполковника.

Під час служби офіцер Василь Лапчук неодноразово виконував бойові завдання в зоні проведення АТО/ООС та у найгарячіших точках. Багато зробив для гідного вшанування і збереження пам'яті загиблих побратимів не тільки у 703-му полку, а й в сучасній історії України.

У період повномасштабного вторгнення росії в Україну підполковник Василь Лапчук служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Був заступником командира бригади з морально-психологічного забезпечення. Підрозділ постійно перебував у зоні активних бойових дій, а сам він з побратимами пройшов через бої за Соледар і Бахмут, брав участь у наступальній операції на Харківському, виконував завдання на Куп’янському напрямках.

Підполковник Василь Лапчук захоплювався читанням книжок, уболіванням за національну футбольну команду, риболовлею. Безмежно любив батьків та дітей, але над усе – Україну, захисту незалежності та цілісності території якої присвятив своє життя. На жаль, воно обірвалося від ворожого снаряду під час виконання завдань 20 вересня 2024 року неподалік м. Добропілля на Донеччині.

В оборонця держави залишилися батьки, дружина та троє дітей.

Поховали полеглого підполковника Василя Лапчука вчора у рідному селі Пісочна.

Микола СЕНЕЙКО, для Leopolis.news