До мобілізації уродженець Вінниччини мав хорошу, добре оплачувану, хоч і не дуже безпечну роботу – працював монтажником-висотником у київській фірмі «Євровікнобуд», яка зводить хмарочоси. Найвище в будівельній фасадній люльці він піднімався на 106 метрів (це 32-ий поверх!). До речі, в один із хмарочосів, побудованих його фірмою, влучила російська ракета, і… споруда вистояла!

Віталій досі спілкується зі своїми колишніми колегами-будівельниками зі столиці і після військової служби планує повернутися на роботу монтажника-висотника.

Як Віталій став військовим? Банально просто. На початку цього року разом із дружиною й 4-річним сином поїхав відпочити на Закарпаття, де йому після перевірки військово-облікових документів вручили повістку. Потім ВЛК, інші процедури, і Віталій став мобілізованим військовослужбовцем ЗСУ. Перші пів року боєць відслужив у роті охорони ТЦК, а далі потрапив у 128 Окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду, де він швидко освоївся і став своїм.

– Командири сказали, що буду служити в підрозділі безпілотників, – розповів «Череп». – До відправки в зону бойових дій залишалося півтора місяці, і я вирішив використати цей час для самонавчання. Купив FPV-дрон, пульт, FPV-окуляри, акумулятор, зарядний пристрій, симулятор та інше обладнання – витратив більше 70 тисяч гривень своїх власних грошей. І щодня вечорами, після нарядів та інших службових завдань, тренувався. Починав фактично з нуля, але за цей час дуже «насобачився». Тому коли мене разом із 5-ма бійцями відправили на професійні курси операторів дронів у місто Київ, сертифікат про закінчення отримали тільки двоє, в тому числі я.

Після закінчення курсів Віталій потрапив у підрозділ безпілотників 128 ОГШБр у зону проведення бойових дій. І як тільки показав свій рівень досвідченим хлопцям, його на третій день відправили на бойове завдання:

– Перший виїзд був ознайомчий – я дивився, що до чого, як працюють побратими. Зізнаюся, було спочатку страшно – коли чув вибухи, рефлекторно присідав. Але спостерігав за хлопцями, котрі поводилися спокійно і впевнено, то й самому ставало спокійніше. Під час наступного бойового виїзду я вже займався реальною роботою. Аеророзвідка дала координати цілі – ворожий бліндаж із піхотинцями в лісопосадці, і я направив туди дрон-камікадзе з фугасом. То був хороший вибуховий заряд – бліндаж аж підняло від вибуху, є відео аеророзвідки. Після того були ще бойові виїзди. Думаю, у мене гарно виходить, тому що хлопці у всьому допомагають. Дуже хороший колектив, мені тут набагато краще, порівнюючи зі службою в роті охорони ТЦК… Хоча там ніби й глибокий тил, а тут – зона бойових дій.

Після мобілізації Віталія дружина з сином виїхали за кордон. Однак, вони постійно на зв’язку.

– Я воюю за своїх рідних, – каже «Череп». – Дружина з сином змушені були виїхати за кордон, бо бояться російських ракет. І я тут для того, щоб усе це припинити.

Тож солдат Віталій із побратимами-закарпатцями та хлопцями з інших областей України все роблять для Перемоги, повсякчас знищуючи окупантів.

Буквально в цю мить, коли ви читаєте ці рядки…

Для охочих детальніше дізнатися про умови військової служби у цьому військовому з’єднанні та поповнити лави сталевих воїнів у 128 ОГШБр подають контактний номер телефону: +380 68 645 6224.

Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування «Захід».

На фото Відділення комунікацій 128 Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади: солдат «Череп» та бойова робота підрозділів 128 ОГШБр на східному фронті.