Кафедра українознавства та філософії Львівського національного медичного університету зорганізувала заходи на вшанування 80 роковин відходу до вічності Митрополита Шептицького.

Про це повідомляє відділ комунікації та промоції Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

У листопаді минає 80 років відходу до вічності Митрополита Шептицького, котрий своєю невтомною працею здобув беззаперечний авторитет не лише серед українців. Важко знайти постать, котра б у собі поєднувала стільки граней: польський граф, який став українським священиком; монах, який умів заробляти гроші і вчив цьому українців; мільйонер, що усі кошти віддавав на розвиток української церкви, науки, культури, на патріотичне виховання молоді; патріот, який відстоював українську ідею.

Для студентів 5 і 6 груп першого курсу медичного факультету №1 доцентка кафедри Наталія Гірна провела навчально-виховний захід з теми «Митрополит Андрей Шептицький: служіння українському народові». На занятті йшлося про те, що очоливши УГКЦ у 1900 році, Владика Андрей заопікувався усіма сторонами життя вірних. Він відкривав українські гімназії, у 1928 році зумів обійти заборону польського уряду і створив Львівську богословську академію, фінансував розвиток українських кооперативів, засновував музеї, бібліотеки, банки, фабрики, санаторії, сиротинці, власним коштом навчав українську молодь, підтримував культурно-освітні і молодіжні товариства.

Майбутнім лікарям важливо знати, що за всебічної підтримки Митрополита у 1903 році у Львові постала Народна лічниця – перша українська лікарня, де надавали допомогу кожному, незалежно від статків, етнічного походження і конфесійної належності. Владика Андрей та його рідний брат Климентій – ігумен Унівського монастиря, купили для шпиталю найсучасніше обладнання, зокрема рентгенівський апарат фірми «Сіменс». Для догляду за хворими Митрополит виписав із Бельгії сестер – служебниць згромадження святого Вікентія, які були навченими медсестрами. Він вітав утворення Українського лікарського товариства у Львові, а його особистими лікарями були Остап Селянський і Мар’ян Панчишин. У 1914 році московські окупанти заарештували Андрея Шептицького як «особливо небезпечного уніата-мазепинця» і вивезли на заслання у суздаль, але і там Митрополит продовжував душпастирське служіння. Він мав відвагу відкрито засудити нацистський Голокост, написавши послання «Не убий!» до Гіммлера, особисто рятував євреїв і зобов’язував до цього духівництво. Як Пророк передбачив переслідування УГКЦ комуністичною москвою. А в останні хвилини земного життя заповів вірити і працювати для Воскресіння України. Пам’ятаймо і виконуймо його настанову: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну!»