У вівторок, 12 листопада, Львів попрощається з військовослужбовцями Володимиром Думкою, Дмитром Арсеньєвим та Олександром Федорівим, які захищали Україну від російських окупантів.

Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань, повідомляє пресслужба Львівської міської ради.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі: Дмитра Арсеньєва та Володимира Думку – на полі поховань новітніх Героїв, Олександра Федоріва – на полі поховань №79.

Біографічні довідки захисників

Володимир Думка (11.03.1992-01.07.2024) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №20 міста Львова, згодом вступив до Ліцею №75 імені Лесі Українки Львівської міської ради. Здобував освіту у Львівському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу Національного університету харчових технологій.

Проходив строкову військову службу у складі 11-ї зенітно-ракетної Шепетівської бригади на Хмельниччині, згодом – у 540-му зенітному ракетному Львівському полку імені гетьмана Івана Виговського.

Після завершення навчання працював на Приватному підприємстві «Єврофлекс». У вільний час захоплювався комп’ютерними іграми. За словами рідних, був винятково м’якою та доброю людиною, душею компанії.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів до лав 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Після проходження навчань виконував бойові завдання на Харківщині та Луганщині.

У Володимира Думки залишилися мама, брат, братова та тітка.

Дмитро Арсеньєв (30.07.1975-05.11.2024) Уродженець міста Коломия Івано-Франківської області. Згодом родина переїхала до Іршави Закарпатської області.

Навчався у Іршавському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2. Здобув освіту у Свалявському технічному фаховому коледжі Національного університету харчових технологій за спеціальністю «Експлуатація і ремонт обладнання харчових виробництв». Отримав диплом магістра за спеціальністю «Інженерне матеріалознавство» у Національному університеті «Львівська політехніка».

Впродовж останнього періоду працював у Товаристві з обмеженою відповідністю «Торгово-промислова компанія «НАК». Затятий прихильник рок-музики 90-х років, за словами рідних, був майстром на всі руки, завжди готовий допомогти друзям та близьким.

Із початком повномасштабного вторгнення рф вступив до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, згодом виконував бойові завдання у складі 116-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Дмитра Арсеньєва залишилися мама, дружина, двоє дітей і велика родина.

Олександр Федорів (31.03.1987-10.11.2024) Уродженець міста Збараж Тернопільської області.

Навчався у Збаразькому ліцеї №2 імені Івана Франка Збаразької міської ради Тернопільської області. Згодом вступив до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут». Здобув вищу освіту спершу у Військовій академії м. Одеса, а потім – у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

У 2004 році склав присягу на вірність народу України. Спершу проходив службу на посаді командира взводу-інструктора з водіння (БМП) у Старичах, згодом обійняв посаду курсового офіцера. З 2012 до 2014 року працював офіцером зі стройові частини у НАСВ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.

Впродовж 2014-2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у лавах 42-го батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У 2019 році повернувся до академії, працював старшим викладачем кафедри тактики факультету бойового застосування військ. У вільний час захоплювався ремонтом автомобілів, мріяв відкрити власну станцію технічного обслуговування. За словами близьких, був винятково справедливою, правильною і вимогливою людиною.

У Олександра Федоріва залишилися батько, дружина, 8-річна донька та сестра.