Схоже на те, що починаючи зі свого другого терміну на посаді міського голови Андрій Садовий заповзявся системно нищити архітектурну пам'ять стародавнього Львова. Його, Садового, не зупиняло й те, що історична частина міста внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. Навпаки, із невідомою й вірогідно збоченою насолодою правопорушник Садовий посприяв знищенню на площі Міцкевича прекрасних пам'яток архітектурної культури національного значення, а зокрема – львівської кам'яниці 1839 року.

Зловмисне недбальство Андрія Садового на посаді міського голови стало притчою во язицех навіть у Києві. Журналістка видання «Дзеркало тижня» Ольга Вишня ще у 2011 році писала, що неспроможна збагнути, чому Андрій Садовий так ненавидить своє місто, чому руйнує його. Чому кожного року міський голова то тут, то там створює у Львові конфліктні будівельні ситуації.

Художник, доктор архітектури і доцент «Львівської політехніки» Олег Рибчинський розповів київській журналістці, що Андрій Садовий цілком нездатний берегли архітектуру Львова навіть у діаметрі 300 метрів від місця свого комфортного сідалища в Ратуші. Міський голова навіть не подбав про елементарне – запровадження у місті дослідницької архітектурної програми.

Площу Міцкевича внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У той час, – зазначила Ольга Вишня, – коли Львів визнали у світі за його багату і культурну спадщину, у місті майже за безцінь продають клаптик землі на площі Міцкевича, 10. Відкриття у 2005 році цієї споруди викликало обурення представників ЮНЕСКО та громадськості: будівля абсолютно не вписується в наявний архітектурних ансамбль. Це новостворене архітектурне одоробло львів'яни прозвали «Унітазом Садового або Вивихнутим».

Журналістка Ольга Вишня дійшла висновку, що львів'яни дбають про місто і борються із недобросовісними чиновниками – міським головою Львова, головним архітектором Львова і департаментом містобудування Львова. Саме ці структури сприяють нищенню архітектури міста.

Хронічні правопорушення Андрія Садового

Провівши спритну оборудку із Укрсоцбанком за $25 тисяч, окрилений міський голова взявся за наступну адресу – площа Міцкевича, 9. Він, голова міста, увійшов у порозуміння зі стриянином Віталієм Антоновим і знову вчинив ґешефт із землями ЮНЕСКО. Із дозволу Садового, його ручного виконавчого комітету та зі зухвалим нехтуванням законодавства з боку Ратуші, осмілілий бізнесмен збудував на місці давньої архітектурної пам'ятки совкове кліше – готель із адміністративно-торговими приміщеннями і підземним паркінгом.

Львівський громадський діяч Юрій Ситник обґрунтовано обурився: «Це пам’ятка, скажімо, епосі «самонемочі» в історії Львова, за час якої Львів зруйнований і знищений більше, ніж за всі роки радянської влади. Це є некомпетентність і жлобство, тому що будувати в центрі Львова такий об’єкт і таким чином – це абсолютно безвідповідально».

Телеканал «NTA» слушно зазначив, що, вірогідно в пориві економії коштів пан Антонов, при супроводжуючій підтримці Андрія Садового і недоархітектора Антона Коломєйцева, за посередництвом плагіату привласнив уже реалізований проєкт московських ворогів.

Іще львів’яни дізнались, що Андрій Садовий і компанія з питань будівництва готелю у Львові вчинили грубе шахрайство. Спочатку забудовник публічно представив громадськості проєкт від студії «Archimatika», віддалено схожий на європейський архітектурний жанр, а збудував готель у чистому рашистсько-совковому стилі.

Громадська активістка Олеся Дацко розповіла, що на громадські слухання стосовно будівництва готелю не допустили ні громадських активістів, ні її як члена робочої групи з відновлення Державного історико-архітектурного заповідника у Львові. Не давали змоги виступити і під час сесії, коли голосували за рішення зведення на площі Міцкевича, 9 будівлі у стилі брежнєвського архітектурного модернізму. Із цього факту робимо висновок, що у Львові, окрім Садового і його виконкомівської обслуги, ще функціонує і ціле гроно зловмисних депутатів, яким цілком байдужа львівська європейська архітектурна спадщина. Дізнаємось прізвища цих депутатів і опублікуємо їх, щоби львів’яни назавжди викреслили їхні імена та імена їхніх нащадків із політичного ландшафту Львова.

Ігор Гавришкевич: «За місто потрібно боротись»

Голова правління Львівської обласної організації Національної спілки художників України Ігор Гавришкевич розповів, що спілка подала в суд на Андрія Садового і його виконкомівських клевретів із метою домогтись справедливості. Мистець наголосив: «Нас турбує вкрай негативна тенденція у Львові – втручання в стару архітектуру, в охоронну зону ЮНЕСКО. Адже ситуація із площею Міцкевича, 9 – це не єдиний такий приклад. Наша позиція була насамперед громадянська, щоби довести, що таке ставлення до спадщини нашого міста зневажає багатьох людей, які шанують і люблять Львів. Влада зобов'язана дослухатись до здорового глузду, не кажучи вже про законодавство, бо це зрозуміло. Інакше старе місто зовсім зруйнують. Не моя компетенція висловлювати сподівання, як і кого покарати, оскільки наша позиція – суто ідейна. Хочемо показати, що треба боротися за наше місто, за нашу історію і не дозволяти розвитку тенденцій зневаги до пам’яті людей, до історії та до законодавства, бо інакше ця корупція нас цілком знищить».

Із патріотичною позицією Ігоря Гавришкевича дещо складно погодитись, позаяк є два застереження:

в Андрія Садового і прислуговуючого йому персоналу ймовірно нема здорового глузду;
боротись за місто справа витратна і довготривала. Набагато доцільніше і економічніше буде для міста нарешті витурити Андрія Садового із Ратуші після майже 19 років практичного одноосібного керування.

Затяжне судове протистояння із безсовісними чиновниками

Суддя Ірена Гулкевич (Львівський окружний адміністративний суд), Іменем України 29 серпня 2022 року винесла рішення повністю задовольнити позов Львівської обласної організації Національної спілки художників України і Українського національного комітету міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць стосовно недобросовісної діяльності виконавчого комітету адміністрації Андрія Садового.

Несподівано судді Наталія Судова-Хомюк, Тарас Онишкевич і Роман Сеник (Восьмий апеляційний адміністративний суд Львова) поставили під сумнів свою доброчесність і дискредитували законодавче Ім'я України. Отож 21 березня 2023 року вони винесли судову постанову проти інтересів Львівської територіальної громади задля солідарної егоїстичної користі адміністрації міського голови та «Центру розвитку нерухомості».

Натомість Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Наталії Коваленко, Яна Берназюка і Володимира Кравчука, скасував сумнівну постанову із душком від Восьмого апеляційного адміністративного суду. Відтак 6 грудня 2023 року Верховний Суд виніс постанову – мудрування суддів Судової-Хомюк, Онишкевича і Сеника скасувати, а рішення судді Ірени Гулкевич визнати добросовісним і залишити без змін.

У Києві встановили, що в юридичному департаменті адміністрації Андрія Садового працюють або цілком некомпетентні посадовці, або зловмисники. Верховний Суд наголосив: «На земельній ділянці, яка у спірних правовідносинах віддана під забудову й щодо якої затверджено містобудівні умови та обмеження, розташовується пам’ятка культурної спадщини національного значення «Львів – Ансамбль історичного центру», яка одночасно є об’єктом всесвітньої спадщини та занесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тому спірна земельна ділянка належить до категорії земель історико-культурного призначення за законом, і таке цільове призначення може бути змінене виключно за погодженням із Кабінетом Міністрів України». А не змінене свавільними і незаконними примхами Андрія Садового, тимчасово найнятого адміністратора Львова, – доповнимо від редакції позицію Верховного Суду.

Що робити із незаконною будівлею?

Громадська активістка Олеся Дацко вважає, що:

насамперед повинна настати матеріальна відповідальність для Андрія Садового (цього недостатньо, ще повинна настати і кримінальна відповідальність, щоби він не розрахувався за свої злодіяння коштами бюджету. – Прим. Я.Л.);
відкрити кримінальне провадження стосовно всіх причетних до погодження детального плану і містобудівних умов та обмежень за адресою площа Міцкевича, 9;
потрібно скасувати ліцензії в архітектора збудованого готелю і тих головних архітекторів міста, за каденції яких відбувалися дії, що призвели до нищення історичної спадщини Львова;
потрібно змінити членів архітектурно-містобудівної ради, а тим, які погодили ці містобудівні умови, заборонити входити до таких дорадчих органів мінімум років на п'ять (доцільніше назавжди. – Прим. ред.).

Громадська активістка наполягає, що архітектурне убоїще імені Садового-Антонова необхідно демонтувати. Процес демонтування залежить від політичної волі Києва, правоохоронних органів і судів. Адже будинок на вулиці Личаківській розібрали, отож не повинно виникнути жодної проблеми із демонтажем шкарадного готелю.

Олеся Дацко переконана, що прокуратура зобов'язана відкрити кримінальне провадження, поіменно визначити кліку винних, встановити персональну відповідальність кожного за завдані збитки. В Україні є затверджена методика оцінки заподіяних збитків культурній спадщині, хоча її ще не дуже активно застосовують. Отож суворе покарання Андрія Садового, як головного промотора завданих матеріальних збитків Львівській територіальні громаді зокрема, а державі Україна загалом, повинно стати для інших недобросовісних чиновників хрестоматійним повчальним прецедентом.

Серед львів'ян побутує обґрунтована думка, що площу Міцкевича або давню Марійську площу доцільно привести, як люблять говорити в адміністрації Андрія Садового, до належного попереднього архітектурного стану.