Віктор Винник: Коли хвиля епідемії пройде, нам буде що продоменструвати

Про нові тренди і старі пісні з шухляди

Вікторе, альбом «Снайпери-амури» – ювілейний, уже п’ятий за ліком. Що це означає? Чому саме так вирішили його назвати?

Буквально у березні світ побачила наша п’ята платівка «Снайпери-амури». Ви не повірите, але меседж полягає у тому, що немає жодних меседжів. Альбом абосолютно різноплановий, з різними піснями і жанрами. Люди з різними поглядами можуть щось для себе відшукати у цій музиці. Коли я написав пісню «Снайпери-амури» 12 років тому, то мені відразу сподобалась ця зв’язка, адже амури, давайте погодимось – це таки снайпери і їх робота – потрапляти своїми стрілами у наші серця. Ця влучна фраза мені сподобалась, і тому пісня стала головною у цій платівці.

Чому так довго вашим прихильникам довелось чекати на альбом – аж 4 роки?

Каюсь, 4 роки – це довго для написання альбому. Я – людина лінива. Цей мій недолік зіграв роль. А ще ми живемо у час, коли альбомотворення, на мою думку, не є актуальним, адже ми повернулись туди, з чого починали. Зараз музика твориться синглами. Колись, коли слухач хотів почути пісню, то йому треба було придбати платівку – вініловий диск чи СD. Зараз з розвитком інтернет-технологій все змінилось. Просто цікаві пісні завантажують з інтернету на різних платформах. Хтось це робить у піратський спосіб, а хтось чесно оплачуючи за це.

Ми видали цей альбом, керуючись подякою до давніших слухачів і за традицією альбомотворення. Адже на моє дитинство та юність саме припав той час, коли у фаворі були саме альбоми.

П’ятий альбом відрізняється від усіх попередніх. Він є більш ліричним, аніж попередні. Що сталося з «МЕРІ»?

Перший альбом МЕРІ вийшов 13 років тому. Відтоді багато змінилось у технічних характеристиках та звучанні. Але основне – ми змінюємося з часом, що якимось чином відбивається і на творчості. Може, є більше лірики ніж у попередніх альбомах, а ще не треба забувати, який період ми переживаємо. Нагадую усім: «У нас війна!». Це обов'язково позначиться на творчості музикантів. У своїй я це точно відчуваю.

Звідки взялося стільки новинок у новій платівці?

Деякі пісні уже були оприлюднені як сингли. Взагалі пісні з альбому були написані у різний період: деякі писалися впродовж 4 років, а є і старші пісні, наприклад, «Снайпери-амури». Їй уже 12 років! Просто ми її дістали з шухлядки, перепродюсували і видали в альбом. Несподіванкою в альбомі залишились декілька пісень. Але авторові іноді важко зрозуміти, яка пісня має більше шансів на успіх. Публіка – це така «дама», яка має свої погляди, і пісня, не помічена автором, стає хітом. Завдяки відгукам і кількості переглядів на youtube визначив найпопулярніші. Дуже вдячний за це людям.

От ви кажете про перегляди. Чи відчуваєте фідбек від фанів?

Тираж платівки – 1000 CD-дисків. Мало хто це робить зараз, але ми це зробили для наших прихильників, які вірять у справжні речі, яких можна торкнутись руками. Фідбек є у відгуках та прослуховуваннях. І це приємно.

Про каратин, покоління «Пікассо» і український «Uketoberfest»

Ми вже встигли побачити кліпи на деякі пісні з альбому. Що ще чекає на фанів?

Так, буде ще нове відео. Було заплановано зйомки на дуетну пісню з Олесею Киричук «Як ніч і день». Над кліпом має працювати кліпмейкер Влад Разіховський. Усе уже було готове до зйомок, але наші плани, як і плани всієї планети, змінив дядько карантин. Коли все закінчиться, а буде саме так, ми повернемось до цього питання. У планах ще відеороботи на пісні, які ще неоприлюднені.

Якою буде презентація альбому наживо?

Презентація була запланована ще у березні у Львові у клубі «Пікассо». Але переносимо її на час після закінчення карантину, восени скоріш за все.

Для мене дуже важливо, що усі альбоми ми презентували у Львові, у легендарному, усіма улюбленому клубі «Пікассо». На цій сцені ми як гурт робили перші кроки. «Пікассо» для нас, просто, як рідний дім. Це мав бути останній концерт у стінах клубу, оскільки 29 березня клуб припинив свою діяльність. Сумно, але з іншого боку, коли буде презентація в іншому залі Львова, то прийде покоління «Пікассо» і принесе із собою дух цього легендарного культового закладу і він все одно залишиться з нами. А у травні запланована презентація у Києві, але я маю великі сумніви, що вона відбудеться через карантин.

Які концерти запам’ятались найбільше?

Напевно, концерт у Чикаго минулого року, де ми виступали одному з найбільших в Америці фестивалів – на українському «Uketoberfest». За два дні фестиваль відвідали більше 10 тисяч людей. Було дежа вю, коли ти виступаєш на другому кінці світу, навколо інша країна, але територія сцени і біля сцени - це фактично Україна. Навколо повно земляків, це відносно молода еміграція, люди, які в темі, що відбувається в Україні, знають мої пісні і це дивує. Хоча щось схоже було і в інших країнах, де ми виступали.

Про «Квартал 95», соцмережі і амурні справи Віктора

Як зазвичай готуєтесь до концерту?

У нас немає якихось особливих традицій, якихось заклинань чи маніпуляцій. Концерту передує часто довгий переїзд у машині, бусі, потягом чи літаком. Тому я не можу поділитися ніякою хіромантією і т.д. Єдине, що  важливо – музиканти, з якими працюю, це надійний колектив хороших людей. Часто у гуртах є добрі музиканти, але як люди вони ніяк не можуть комунікувати між собою. Звідси починаються проблеми, часто гурти розвалюються. З колективом мені пощастило.

А де ніколи не виступить МЕРІ?

Думаю, багато є таких місць. От навіть нещодавно стався етичний конфлікт. Так зване шоу «Квартал-95» чи «Вечірній Київ» використали у фіналі мою пісню «Я з України». Це було шоу до 8 березня і вони назвали її «Вона з України». Там змінили текст і видали це в ефір. Здавалось би, ну що тут такого? Використали пісню – це, навпаки, добре. Але я проти, щоб мою пісню ТАК використовували! Багато колег не зрозуміли мого невдоволення. Прикро, що люди так погано мене знають. Звичайно, якщо б це були інші артисти чи обставини, я б тішився, але я не можу дозволити, щоб люди, які свого часу так жартували про ебонітові палички, якими можна добувати електрику, б'ючи мітингувальників на Майдані, або про країну-повію, використовували мою творчість для насміхання. Їх жарти і жартами не назвеш. На жаль, законодавство дозволяє використовувати матеріал для пародії без згоди автора. Але люди, які розділяють мою думку, завалили відео у youtube дизлайками і не дуже хорошими словами в адресу цього шоу. Це відео просто зняли! Я не мав би справи з цими людьми, тому що у нас різні погляди на мою країну.

Чого ще очікувати найближчим часом від Віктора Винника і МЕРІ?

Для МЕРІ життя не зупиняється. Ми вже працюємо над наступними піснями з наступного альбому. Також пишу пісні та тексти з музикою для інших виконавців. Коли хвиля епідемії пройде, то нам буде що продоменструвати.

Зізнайтеся, ви «залипаєте» у соцмережах?

Як всі молоді люди, я – активний користувач Фейсбуку. Нещодавно також зареєструвався в інстаграмі. Щоправда, я взагалі не розумію його ідеї. Соцмережі розширюють коло спілкування, хай ці люди віртуальні і часто з деким ніколи не побачуся, але це цікаві люди з цікавими думками. Але соцмережі забирають найцінніше – час. Це проблема, бо все частіше ловиш себе на думці, чи потрібна вся ця інформація. Не скажу, що у мене менше часу на реальне життя, але хотілося б якось контролювати цей процес, поки він не почав контролювати мене.

Як розпочинається і минає ваш день?

Я – жайвір за своєю природою, прокидаюсь рано. Інше питання, коли немає зранку чим зайнятись, то можна спати далі. Можу трошки пробігти і трошки проплисти. Ми живемо у сидячо-лежачий вік, а тіло в людини є для руху. Якщо ми не заставимо його працювати на нас, то воно заставить нас працювати на нього.

Зараз дні схожі одні на другі, бо карантин, а так наші дні проходять у подорожах, автобусах, потягах, саундчеках, виступах, дорозі додому і сні. Це така специфіка професії, яку я не вважаю професією, а хобі, яке стало справою життя.

Як карантин змінив ваше життя?

Карантин виправив усі сподівання, відклались концерти, зйомки відео і студійні записи. Є дискомфорт, місцями серйозний. Вперше людство стикнулося з планетарною пандемією. Я не медик і не особливо розумію, що відбувається, але якщо не знаєш, як зробити, то зроби правильно. Правильно, на мою думку – це прислухатися до порад людей, які розбираються краще від мене, тобто медики. Треба виконувати їх поради, щоб ми могли вийти з цього живі і здорові. Бо справа серйозна. Друзі за кордоном значно серйозніше налаштовані ніж ми. До нас ще не дійшло, що це все серйозно. Ще раз закликаю усіх ставитися до життя та здоровя відповідально. Ми усі пов'язані, і зараз ми усі в рівних можливостях. Ти не виїдеш за кордон, навіть маючи достатньо грошей. Світ уже не буде таким, як до цього. Навряд, чи це змінить природу людей, але давайте вийдемо з того, а потім будемо думати, що з тим далі робити.

Де можна зустріти Віктора Винника зазвичай, окрім концертів?

Та будь-де! На вулицях українських і не тільки міст. Артисти – це звичайні люди, і вони так само ходять вулицями. Я переважно у Львові та Києві. Ми зустрічались з людьми десь на горі Піп Іван. Можемо зустрітися після карантину де завгодно на планеті Земля.

Повертаючись до альбому, снайпери-амури уже потрапили своїми стрілами у ваше серце? Чи воно вже зайняте?

Я нічого не маю проти інституту сім'ї. Багато знайомих одружилися, у них чудові діти. Просто у житті більшість речей індивідуально і те, що сталось з одними, необов’язково  має статись з іншими. Те, що я на разі неодружений, хоч мені і багато років, не говорить про мене ані добре, ані погано. Просто ще не прийшов час. Хтось може іронізувати з цього, але ми живемо не у Середньовіччі. Не знаю, чи основне призначення людини створювати сім'ю. Вірю, що у мене не все, але дуже багато ще попереду.

Що цінуєте у відносинах з людьми?

Прямоту, відвертість і повагу. Відносини – це дорога, яка складається з компромісів. Це коли ти юний максималіст, то в тебе в голові все кипить, а з часом розумієш, що іноді треба не гарячкувати.

Про що мріє Віктор Винник?

У дитинстві я мріяв про прості речі – настільну гру «За кермом», де машинка по колу їздила. Хоча як і все в ССР, це була неправда. Крутилась дорога, а не машинка. У мене не були мрії, а потреба, наприклад, мені життєво необхідно була гітара. Зараз я би хотів, щоб ми гідно пережили виклики історії – пандемію, війну, яка триває вже шість років і виглядає, що це лише початок, що нам треба ще більше гортуватись у боротьбі, щоб всі втрати були недаремними, щоб колись у підручниках з історії було сказано, що був такий період, коли Україна вела війну за незалежність і герої, які віддали своє життя, були незабуті. Ось про це я мрію. А ще щоб усім було добре. Хоча усім добре, певно, не вистачить, а, може, усім і не треба?..

Завантажити та послухати музику з альбому можна тут:

Soundcloud – https://soundcloud.com/merigroup2

iTunes – https://apple.co/2x86ffB

Google Play Music – https://bit.ly/MEPI_Snipers

Spotify – https://spoti.fi/2xgEvoP

Deezer – https://bit.ly/398Lcqi

Amazon – https://amzn.to/33wT57X

Розмовляла Марія Чернявська, для Leopolis.news