Величавою пам’яткою сакрального-фортифікаційного архітектурного мистецтва вважається Домініканський оборонний монастир XVII сторіччя у селищі Підкамінь Бродівського району. Засновниками монастиря, за історичними джерелами, були монахи-домініканці католицького ордену, який становив еліту християнської церкви західного обряду. Як свідчать древні історичні письмена, будівництво мурованого костелу та оборонних стін із вежами розпочалося у 1612 році й тривало декілька десятиліть.

За свою багатовікову історію Домініканський монастир у Підкамені пережив чимало всіляких катаклізмів. Зокрема, ця пам’ятка історії зазнала навали татар у буремні роки національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького. Події Північної війни 1700-1721 років теж зачепили цей монастир. Також його завойовували загони гайдамаків та російські війська у 1734 році.

А коли Річ Посполита у кінці XVIII сторіччя зазнала трьох поділів, містечко Підкамінь, разом з монастирем, опинилося під владою Австрійської імперії. В історії монастиря є відомості, що тут зберігалися символи польських королів, зокрема меч-щербець та інші королівські регалії.

Домініканський монастир в Підкамені, хоча із незначними перервами, все ж виконував свою релігійну та оборонну функції аж до Другої світової війни. У післявоєнний час монастир був закритим, а на його території більшовицька влада створила тюрму НКВС, яка була дієвою до 1956 року. Саме на цей період припало найбільше варварське нищення святині.

Після закриття тюрми у монастирі був притулок душевнохворих. І лише у 1997 році частину будинку келій та величний храм Вознесіння було передано монахам-студитам УГКЦ, які й до тепер опікуються цією святинею.

У нинішні дні в Домініканському монастирі селища Підкамінь відбуваються реконструкція в межах Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020. Це один з 10 проєктів, що реалізуються на території Львівщини і який, як неодноразово повідомляли різні ЗМІ, втілюється в життя Асоціацією «Єврорегіон Карпати – Україна» відповідно до проєкту «Транскордонний паломницький маршрут як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні».

Сьогодні Домініканський оборонний монастир селища Підкамінь частково відкрито для відвідувачів, бо уже проведено низку робіт з облаштування території: встановлено майже пів сотні електричних стовпів із світлодіодними ліхтарями, викладено бруківкою доріжки, прокладено водовідвідні канали, на завершенні реконструкція вежі над входом до головної святині монастиря – храму Вознесіння тощо.

Однак виконані роботи у реконструкції монастиря, як на мій погляд – пересічного поціновувача пам’яток старовини, образно кажучи, бажали б кращого. Не зрозуміло, чим керувалися реставратори, прибравши автентичні старовинні плитки в проході вхідної брами, а на її місце поклали сучасну бруківку заводського штибу, притім понизивши рівень долівки так, що в одному місці утворилася висока сходина, а в іншому – на поверхню почав виступати природний моноліт гори Рожаниці? Відтак, виникає запитання: це так має бути згідно з проєктом реконструкції цього старовинного об’єкту?

Також важко знайти якесь розумне пояснення тому, з якою метою понизили, у відношенні до загального рівня площі, прохідні внутрішні доріжки попри оборонні стіни монастиря? Наприклад, у південному куті монастирського двору ці доріжки настільки низько, що в дощову погоду вода, розмиваючи підвищення берегу, наносить на них піщаного мулу, яким забиваються стічні канали. Навіть у суху сонячну погоду тут весь час зберігається сирість на бруківці.

З північно-західної сторони монастирського двору, через оте пониження обхідних доріжок попри службові приміщення, на старовинних кам’яних мистецьки виконаних обрамленнях дверей, стали помітними свіжі тріщини в одвірках. А деякі із тих одвірків, взагалі похилились і відкололися від стіни будівлі. Образно кажучи, тут навіть непрофесійним оком видно, що тріщини на одвірках та їх нахил стався внаслідок підкопу під час вимощення обхідних доріжок бруківкою.

Серед інших негараздів, які явно виражені у реконструкції монастиря, також можна на назвати проблеми водовідведення тощо.

З огляду на вищезазначені та зафіксовані на фото хиби в реставрації Підкамінського монастиря, реконструкція якого проводиться за кошти українських та європейських платників податків, виникає запитання, як кажуть, по суті: а чи контролює якість виконання реставраційних робіт Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА, який, як уже неодноразово зазначали ЗМІ Львівщини, є партнером проєкту? Чи володіють інформацією про стан реставраційних справ цієї пам’ятки архітектури, про проблеми, які виникають почергово у процесі реконструкції з дотриманням вимог проєкту, очільники Львівської області, зокрема й пан О.Ганущин, який неодноразово перед журналістами чванився на цій темі? Та чи не пора депутатам облради якимось чином взяти на контроль, так би мовити, усі теми реконструкції Підкамінського монастиря?

Мешканці Брідського краю, як платники податків, частина грошей від яких вкладено у реконструкції цієї історичної пам’ятки, все ж сподіваються на розумні роз’яснення провладними чиновниками зазначених питань.