01-09-2020 15:5410747
1-го вересня школи запрацювали, але у вчителів та батьків немає впевненості, що це надовго. Як вберегти можливість працювати офлайн, як прийняти виклики дистанційної освіти і що потрібно освіті Львова, аби залишатися конкурентноздатною? Говоримо про це з керівницею напряму освіти «Школи вільних і небайдужих», членкинею партії «Голос» Вікторією Христенко.
Вікторіє, як ви оцінюєте стан готовності шкіл Львова до роботи в умовах карантину?
Сьогодні жодна державна школа не забезпечена технічно на випадок повернення до дистанційного навчання. Вчителі залишаються один на один з проблемою. Зарплата освітянина не дозволяє йому купити комп’ютер чи лептоп. Є також технічні проблеми в сім’ях, де є кілька дітей і один комп’ютер, або відсутній чи поганий інтернет. Відтак держава терміново має укомплектувати школи, бо в іншому випадку ми порушуємо Конституцію України про рівний доступ до освіти.
Що ви рекомендуєте, аби якнайдовше зберегти офлайн-освіту і убезпечити вчителів та дітей від можливого захворювання коронавірусом?
Час вимагає бути гнучкими і пристосовуватися. Вчителі мають вчити дітей гігієні і контролювати миття рук. Попри те, що ми вже кілька місяців у карантині – багато дітей легковажать з цим. Правила гігієни треба відпрацювати у перші ж тижні.
Ми не знаємо скільки маємо часу на офлайн-навчання. Час відкинути усі свої довготривалі плани і включати дітей максимально у навчання одразу ж з 1-го вересня, залучати шкільних психологів для творення команди. Відтестити зараз перехід на дистанційний режим уже з врахуванням досвіду і нових можливостей – наприклад, зробити уроки в записі чи онлайн на безкоштовних ресурсах.
Я рекомендую:
- використовувати шкільні стадіони для проведення уроків, бо тут можна зберігати дистанцію і найнижчий ризик зараження;
- змінювати викладання потижнево у класах з онлайн на оффлайн. На живих уроках начитувати більше матеріалів, на онлайн давати більше завдань на самостійне опрацювання;
- старшокласникам видати підручники, провести стартові заняття і тоді переводити на дистанційне навчання;
- використовувати розроблені платформи та уроки у доступі для навчання;
- єдині, кому максимально потрібна офлайн освіта – учні 1-4 класів, тож варто, щоб вони не ходили по класах, а вчителі приходили до них;
- перерви подовжити і проводити на вулиці;
- харчувати дітей з плаваючим графіком, дотримуючись дистанції;
- не боятися вимагати від мерії чи держави забезпечити у повній мірі школу дезінфекторами та засобами захисту.
Як ви бачите кроки реформування освіти?
Зменшити кількість бюрократичних папірців у школах і переводити документообіг в електронний формат. Ніби процес ініціювали, але результати досі незначні.
По-друге, треба покращити матеріальну-технічну базу шкіл, треба забезпечити комп’ютером або ноутбуком кожного викладача, який веде уроки. Використовувати усі сучасні засоби, які вже є у світі і навчати дітей повноцінно. Є безліч навчальних ресурсів на Ютубі, є Khan Academy, яка вже перекладена українською мовою і має багато уроків доступних онлайн.
Третє, я вважаю, що треба робити ставку на тих викладачів, які хочуть постійно вчитися, готові удосконалюватися, отримувати нові навички, ходять на семінари платні і безкоштовні. Саме з тими викладачами ми зможемо змінити майбутнє. Я б вдосконалила роботу атестаційних комісій в Інституті підвищення кваліфікації, залучала б сторонніх викладачів, які вже мають успішні освітні кейси.
На жаль, влада згадує про освіту лише 1-го вересня, як про сиротинці на День Миколая. Маємо змінювати таку практику і самі ставати змінами, яких прагнем в освіті.
Чому це так важливо?
Освіта визначає інтелектуальний рівень країни на мапі світу, її конкурентоздатність. Це те, що забезпечить можливість нашій країні зробити економічний ривок, розвивати підприємництво і залучати інвестиції у стартапи. Освіта – це про рівень життя в країні і долю поколінь. Що їх чекає – заробітки чи співпраця з підприємцями світу? Зараз рівень освіти в Україні падає, як показує участь у тестуванні PISA. Якщо ми і цей рік упустимо – будемо мати великі прогалини в освіті тих, хто зараз йде у перші класи.
Школа – це єдине місце, яке не дасть цьому поколінню, яке вчиться під час коронавірусної пандемії, себе втратити. Бо освіта – це базова потреба кожної людини.
Розмовляв Назар ГНАТИШИН