02-09-2020 14:55
5306
Мистецтвознавець, член правління ГО «Конгрес української інтелігенції» Валерій Потюк у своєму блозі різко розкритикував діяльність міського голови Львова Андрій Садового.
«Таким є Львів сьогодні, а що завтра? Світова культурна спадщина в руїнах. Влада, чиновники мовчать. Факти говорять самі за себе. Хто понесе відповідальність перед нащадками? Завтра буде пізно! Про це в блозі мистецтвознавця, члена правління ГО «Конгрес української інтелігенції» Валерія Потюка.
Минає 14 років правління Львовом одіозного мера, міського голови Андрія Івановича Садового. Очевидно, з часів заснування Львова князем Данилом Галицьким останні чотирнадцять років запам’ятаються усім безпрецедентним, тотальним знищенням міста, його історії та культури, яка творилась упродовж майже 800 років.
У чому феномен епохи Садового та проблеми охорони історичної спадщини? У чому жах і шок (кошмар, абсурд) існуючого стану? Красиве старовинне місто Лева, центральна частина якого є заповідником і внесена до списку культурної спадщини ЮНЕСКО, місто, яке недаремно називають музеєм під відкритим небом, культурною столицею України, перетворилось на поле бою громадських активістів з корумпованою, вкрай безвідповідальною владою міста.
Що ж все-таки відбулось та відбувається з пам’ятками архітектури, історії та культури Львова? Чому занедбані сотні фасадів та будівель в цілому? Чому пробиті отвори сотень дверей спотворили автентичність пам’яток світової спадщини? Зруйновано цілі квартали, у жахливому стані знаходяться десятки будівель, і, як гриби після дощу, без усяких підстав і пояснень з‘являються сучасні архітектурні споруди, які не відповідають статусу й вимогам охоронних зон.
Продовжимо розмову, аргументуючи її цифрами, фактами та буквою закону держави Україна. Станом на сьогодні, за інформацією ще радянського періоду, у Львові знаходилось понад 2000 об‘єктів нерухомої спадщини, які вважаються архітектурними та історичними пам’ятками згідно з порядком обліку об’єктів культурної спадщини, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 р. за номером 528/23060 та Наказом Міністерства культури України, затвердженим 11.03.2013 р. № 188 (у редакції наказу МКУ від 27.06.2019 р., № 501). Цей порядок визначає єдину систему обліку культурної спадщини різних видів та типів. Відповідно, і вся документація повинна існувати в повному обсязі й бути доступною для ознайомлення широкому загалу громадян.
Проте, протягом 15 років існування Держреєстру, Львівська влада спромоглась внести в Державний реєстр лише 20 об’єктів нерухомих пам’яток національного значення та 29 – місцевого значення (Інформація з офіційного сайту Міністерства культури та інформаційної політики станом на 23.08.2020 р.).
Тобто, за майже п’ятнадцять років існування управління охорони історичного середовища міста Львова до Держреєстру було внесено лише 49 об’єктів, що становлять 2,5% від загальної кількості! Для виконання закону «Про охорону культурної спадщини» Львову потрібно всього-на-всього 666 років такої діяльності управління!
Мимоволі напрошується висновок: охорона архітектурного середовища та історичної культурної спадщини не цікавлять ні міського голову Андрія Садового, ні начальницю Управління охорони історичного середовища Лілію Онищенко-Швець. Головними для цих представників львівської влади є вигідні комерційні інтереси та наповнення прибутками власної кишені. Виконання статей Конституції України та Законів України про збереження та охорону національного надбання вони вперто ігнорують.
Таким чином, розуміючи реальний стан речей, переконуєшся, що теперішня львівська владна верхівка не мала й не має наміру дбати про охорону історичної й культурної спадщини Львова.Тоді навіщо існує Управління охорони історичного середовища? Чому ж тоді люди оббивають його пороги за дозволами, погодженнями та висновкам? Поясню! Очільниця управління уперто контролює кожен крок забудовників: де і як поставлені вікна, вибиті двері, перенесені стіни, знищені розписи та мозаїки. Це все вона аргументує тим, що об’єкти знаходяться в історичному ареалі, зоні ЮНЕСКО, та є в історико-архітектурному опорному плані міста Львова. Тому на все, що відбувається, Ліля Сергіївна дає добро. Доцільно було б направити в Управління історичного середовища інформаційний запит і попросити протягом терміну, обумовленого законом, представити затверджений згідно з законодавством Украіни історико-архітектурний опорний план міста Львова, якого немає ще з 2006 року й, переконаний, до кінця каденції Андрія Садового вже й не буде. Його й бути не може, адже він зв’яже руки та нівелює можливості забудовувати Львів будь-як і будь-чим. Це є яскравим свідченням того, що бажання отримати прибутки та тотальна корупція – невід‘ємні складові спільного бізнесу міського голови та його партнерів-забудовників, які безупинно, тотально нищать історичне середовище та історичну спадщину, яка є світовим надбанням.
Наступне питання до Садового та Онищенко-Швець. Просимо офіційно, як відповідь на інформаційний запит, представити погоджені державними органами влади та міжнародними партнерами (ЮНЕСКО) межі території світової спадщини та буферної зони Львова. Львів був прийнятий та визнаний об’єктом світової культурної спадщини в грудні 1998 року. Двадцять два роки поспіль чиновники умудряються не погоджувати план з межами території світової спадщини в Міністерстві культури України.
Наступне питання до Онищенко-Швець. Просимо Вас офіційно, як відповідь на інформаційний запит, представити межі історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова, адже ареал, затверджений рішенням Львівської міської ради від 09.12.2005 р. № 1311, був прийнятий з порушенням вимоги ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та вищезгаданого порядку. Так, станом на 2005 рік – момент затвердження історичного ареалу Львівською міською радою, пунктом 12 Порядку передбачалось, що визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Міністерство культури, або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджується Держбудом, або уповноваженим ним органом.
Таким чином, згідно чинного законодавства, історичного ареалу місто Львів немає.
Пам’яток немає!
Історично-архітектурного плану немає!
Меж території світової спадщини та буферної зони немає!
Історичного ареалу теж немає!
А що ж є?
Є аналітичний висновок, щодо діяльності органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування міста Львова.
АНАЛІТИЧНИЙ ВИСНОВОК
щодо діяльності органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування м. Львова
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Спеціальним законом є Закон України «Про охорону культурної спадщини» (діє з 12.07.2000р.) (далі за текстом – «Закон»).
Відповідним органом охорони культурної спадщини місцевого самоврядування у Львові є управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (далі за текстом – «УПРАВЛІННЯ») (79008, м.Львів, вул. Валова, 20, начальник – Онищенко-Швець Лілія Сергіївна).
Ретроспективно-утворене 25.10.1991 р. Ухвалою Львівської міської ради.
Діюче УПРАВЛІННЯ – утворене в результаті реорганізації структури виконавчих органів Львівської міськради, відповідно до ухвали міської ради від 06.07.2006р. № 94 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання»
Положення про Управління (діюче) затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.10.2006р. №1223
Діє з порушенням Закону України «Про охорону культурної спадщини», Положення не відповідає законодавству (я т.ч. на момент його прийняття)
Грубі порушення у діяльності:
Доводи: Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (далі за текстом – «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН») не погоджував утворення УПРАВЛІННЯ.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН, а також Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації (далі за текстом – «ОБЛАСНЕ УОКС») не погоджували призначення на посаду його керівника.
Нормативно-правові підстави: Стаття 3З закону визначає, що органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України (постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2001р. №878), утворюються органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Частина 3 ст.6 Закону визначає, що голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.
І на завершення, наводимо факти діяльності керівника Управління охорони історичного середовища Лілі Сергіївни Онищенко-Швець.
Системна бездіяльність, співучасть та покривання злочинів Лілією Онищенко-Швець як начальником управління охорони історичного середовища полягає у тому, що:
– в історичних ареалах заборонене нове будівництво об’єктів не для суспільних потреб, а Онищенко-Швець Л.С. особисто або її заступниками погоджено і підтримано десятки нових будівництв, у тому числі на території Державного історико-архітектурного заповідника у місті Львові.
Наприклад (відомості про те. що ці будівництва погоджені в управлінні охорони історичного середовища):
В історичному ареалі землі мають призначення лише «землі історико-культурного призначення». Цей факт встановлений судом у справі 813/716/16. Тобто за час, який Онищенко-Швець Л.С. обіймає посаду начальна управління охорони історичного середовища, нею не було вчинено жодних дій для встановлення режиму земель історико-культурного призначення.
Онищенко-Швець Л.С. погоджувала (візувала) без зауважень десятки містобудівних умов і обмежень, в яких землі в межах історичного ареалу землі фігурували як «землі житлової та громадської забудови», в цих містобуівдних умовах і обмеженнях не були визначені охоронні зони пам’яток історії і культури, що призвело до їх пошкодження і знищення. Тобто маючи серед обов’язків захист історико-культурної спадщини, Онищенко-Швець Л.С. просто бездіяла, не забезпечуючи при розгляді земельних питань, видачі містобудівних умов та обмежень дотримання пам’яткоохоронного законодавства. Зокрема, для містобудівних об’єктів за адресою: м. Львів, вул. Богуна, 11; Карманського, 21; Сахарова, 70; Довбуша, 15 (Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», зона ЮНЕСКО);
Замість того, щоб захищати історико-культурну спадщину, погоджувала (або погодження здійснили її заступники, зрозуміло, що не без очевидного сприяння Онищенко-Швець Л.С.) будівництва в історичному ареалі, безпосередній близькості до об’єкта ЮНЕСКО сучасних будівель, які спотворили історичний простір: Ресторан «Кумпель» (пр. Чорновола, 2 б), ЖК Доктор Ватсон, Львів, Пекарська, 57; готель «Ібіс» на розі вул. Франка-Шухевича та інші проектувала компанія, яка належить сину Онищенко-Швець Л.С. Швецю Данилу – «Швець і партнери».
Онищенко-Швець Л.С. системно бездіє. коли до неї звертаються з вимогою провести перевірку дотримання пам’яткоохоронного законодавства, аргументуючи, що вона не має повноважень притягувати до відповідальності за порушення пам’яткоохоронного законодавства. Хоча такі повноваження Онищенко-Швець Л.С. має. Згідно розпорядження Львівського виконавчого комітету Рішення № 922 від 09/17/2004 «Про затвердження Положення та тимчасових типових форм інспекційних документів у сфері охорони культурної спадщини», управління охорони історичного середовища має усі повноваження здійснювати перевірки, Управління охорони історичного середовища, і зокрема, Онищенко- Швець Л.С. має усі повноваження проводити перевірки фактів порушень пам’яткоохоронного законодавства і притягувати до відповідальності порушників. Втім свідомо цього не робить! Оскільки, як вбачається, вона є ланкою корупційної схеми з дерибанення і передачі сотень гектарів цінних земель в історичному ареалі і навіть державному історико-архітектурному заповіднику в м.Львові.
Онишенко-Швець Л.С. завізувала десятки ухвал про передачу у приватну власність особливо цінних земель Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові. Зокрема за даними публічної кадастрової карти сотні земельних ділянок перебувають на сьогодні у приватній власності: їх передано у власність за рішенням сесії Львівської міської ради. Проекти ухвал обов’язково перевіряє і візує начальник управління охорони історичного середовища. А отже саме Онищенко-Швець Л.С. замість забезпечити дотримання режиму земель історико-культурного призначення, статусу заповідної території, свідомо сприяла їх передачі у приватну власність, чим нанесла шкоди в особливо великих розмірах територіальній громаді міста Львова, державі Україна!
Лілія Онищенко-Швець, як начальник управління охорони і сторичного середовища, системно бездіє щодо заяв та повідомлень про порушення пам’яткоохоронного законодавства. Нею системно за роки її роботи на посаді Начальника управління охорони історичного середовища не здійснено належного захисту сотень пам’яток історії і культури».
