Відомо давно, що Східниця, як і кожний населений пункт Західного регіону України має глибоко занурене у віки коріння релігійності та духовності. В різних джерелах другої половини XVIII століття зазначається, що Східниця була багатонаціональним поселенням. Зокрема, на цій території проживало населення римо-католицького віросповідання, що підтверджується залишеними тут пам’ятками історії та сакральної культури, в тому числі релігійні святині.

Про одну з таких святинь йтиметься далі: Історія костьолу Блаженної Кінги, що знаходився на Замковій (Костьольній) горі, пише сайт Східницької селищної ради.

Храм був збудований за проектом знаного краківського архітектора Славомира Одживольського. Припускають, що кошти на побудову Костьолу були акумульовані Нафтовим Товариством, до якого входили представники місцевих копалень і підприємців. Відтак, складку зробили місцеві робітники. Допомогла також княгиня Марія Любомирська і нафтовий промисловець Казімєж Одживольський, могила котрого знаходиться поруч з святинею.

Цей східницький храм прийняв посвяту Блаженної, а тепер Святої Кінги, котра будучи найстаршою донькою угорського короля Бели IV і Марії Ласкарини, дружиною краківсько-сандомирського князя Болеслава V Сором‘язливого, згодом стала монахинею ордену кларисок, католицькою святою та патронкою вбогих і гірників соляних шахт.

Святу Кінгу обов’язково згадують у костьолах 24 липня.

Прийнято вважати, що сам храм збудовано в закопанському стилі або народному стилі дерев’яного зодчества. Костьол стояв на мурованому фундаменті з каменю, його стіни зрублені з дерева. У плані храм був наближений до профілю грецького хреста, мав замкнутий трибічний пресвітерій, прямокутну наву, короткий трансепт, а також видовження – крухти.

Храм мав також орган, виконаний Яном Сливінським зі Львова та муровану дзвіницю, в якій було встановлено 4 великі дзвони. До слова треба зазначити, що дзвіниця збереглася до наших часів.

Після побудови і освячення костьолу, тривало його оздоблення. У головному вівтарі знаходилася титульна ікона Блаженної Кінги, а в бічних – ікони Божої Матері і Святого Юзефа.

В іконографії Свята Кінга зображувалася традиційно з пастораллю, деколи з вервичкою, часто як святоблива наречена з молитовником і ліліями чи хрестом, а також з уламком солі в долоні, в оточенні гірників. Є також її зображення як монашки.

Після отримання статусу парафії в 1925 році, костьол у Східниці почав виконувати роль центру римо-католицького життя та духовності в околицях. Служби Божі тут правилися і під час німецької окупації. Зберігся спомин про одну із останніх документально засвідчених літургій в костьолі, яка відбулася 8 серпня 1944 року: «вийшовши з костьолу, парафіяни побачили вторгнення передових частин радянського війська».

Під кінець Другої Світової війни польське населення Східниці переселилося до Борислава і Дрогобича, а в 45-му році змушене було виселитися до Польщі. 20 жовтня виїхав і останній східницький пробощ, ксьондз Ян Дольовий.

Існувала версія про те, що костьол у Східниці, який залишився без нагляду, згорів у 50-х роках ХХ століття за невідомих обставин. Але окремі джерела вказують на те, що місцева (радянська) влада у 60-х роках його розібрала. Дерево було перевезено до сусідньої Перепростині, де з нього збиралися збудувати школу. Однак складене на березі потоку, воно було змите водою, в чому вбачається кара Божа за вчинене святотатство.

Тепер слідів костьола не видно, на його місці збудовано церкву, але дзвіниця і надгробок Казімєжу Одживольському збереглися.

Туристи охоче піднімаються на Замкову гору, щоб послухати розповідь гіда та на мить духовно поєднатись з історичним минулим цих місць. Так, як це зробили учасники міжрегіонального проекту Профікемп – команда OiL City.

Leopolis.news