Цьогоріч Провідна неділя випала на 9 травня. Її ще називають проводи – Гробки, Дарна неділя, Могилки, Опроводи, Провідна неділя, Радониця, Радовниця, Радуниця, Родичі, Томина неділя, пише РІСУ.

Одне з цих всіх найменувань вважається церковним – йдеться про Томину неділю. У Писанні сказано, що один із апостолів, Тома, не повірив у Воскресіння Христа.

«Не повірю, доки не вложу моїх пальців у Його рани», – сказав апостол. І тільки після перевірки він переконався, що Ісус воскрес. Тому весь тиждень, як і останній сьомий день після воскресіння, вважається Томиним.

Поминання родичів на Проводи – давньоукраїнський звичай, що отримав своє місце і у християнському календарі. Його не змогли викорінити заборони впродовж довгих десятиліть за радянської влади. Радуниця, Радониця не раз згадується у давньоруських літописах: «На другой неделе во вторникь на заутріе по Радонице» (1372). (Радуниця, Радовниця) збереглася з часів Київської Русі. На території України вона поширена на півночі Чернігівщини і на Сумщині. Назва Хомина (Томина) неділя походить від дня святого Томи, який святкують у наступну після Великодня неділю. В інших регіонах назви відображають суто функціональний зміст — поминання, проводи померлих родичів.

Весняне поминання родичів існувало ще до прийняття християнства. Пережитки світоглядних характеристик померлих як таких, що продовжують жити потойбічним життям, збереглися і в пізніші часи. Тому щорічні поминання родичів у період весняного пробудження природи, за народними уявленнями, мали прилучити «батьків» і «дідів» до колообігу життя – смерть – життя.

Спочатку суворі ревнителі православ’я засуджували Проводи, вважаючи їх обрядами, що несуть у собі рештки язичництва, і закликали викорінювати цей звичай. Але згодом Проводи стали органічною частиною церковних поминань: заупокійні служби відбуваються не лише у церкві, а й на цвинтарі, навіть біля кожної могили.