logo
17/12
23/10
15/10
09/10
07/10
06/10
30/09
18/09
07/09
01/09
... 7
9 ...

Сергій Соболєв: Зміна уряду або президента – це в нас національна катастрофа

19-07-2019 13:046699

Сергій Соболєв: Зміна уряду або президента – це в нас національна катастрофа
Фото: unian.ua

В інтерв’ю Leopolis.news народний депутат Верховної Ради України шести скликань, перший заступник голови фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв розповів про можливі варіанти коаліції в новому парламенті, ключові пункти коаліційної угоди, шляхи реалізації цього документа, про виклики, які матиме наступний парламент, назвав секрет стабільності гривні, а також сказав, чим йому запам’яталася ВРУ 8-го скликання.

 

 

До виборів залишилося кілька днів, соціологічних досліджень є багато, тож уже приблизно зрозуміло, які політичні сили проходять у парламент. Пане Сергію, чи змінилося Ваше бачення можливої коаліції у ВРУ 9-го скликання?

Навіть якщо брати опитування останніх трьох тижнів, вони навряд чи змінюються в плані мазків по коаліції. Зрозуміло одне – Зеленський виходить на результат майже190-200 голосів. Я враховую мажоритарників та приблизні прогнози, адже прогнози, які стосуються округів, є дуже невдячні, бо треба робити щодо кожного окремо, щоби бути плюс-мінус точними. Крім того, є випадки, коли дуже близько йдуть окремі кандидати.

Зеленський матиме 190-200 місць і приблизно від 25 до 35 голосів здобудуть чотири інші політичні сили: «Опозиційний блок», «Європейська Солідарність», «Батьківщина» та «Голос». Усі інші, зважаючи на останні опитування, не долають 5-відсотковий бар’єр.

Отож прогноз зрозумілий. Є варіант конфігурації Зеленський-Медведчук, але я в це мало вірю. За цієї конфігурації, на мою думку, парламент буде недієздатним, та й заяви Зеленського свідчать, що він на це не піде. Другий варіант – конфігурація «Слуги народу» з партією Порошенка – виключений, бо є відповідна заява чинного президента. Тому залишається варіант співпраці сили Зеленського з «Батьківщиною» та «Голосом».

Я не вірю в можливість конфігурації, яка матиме 226-230 голосів, бо тоді неможливо буде працювати. Тим паче, що нарешті маємо подарунок від Парубія – він за п’ять років підписав рішення про введення сенсорної кнопки, а це означає, що голосування за того хлопця чи дівчину буде неможливим.

Незрозуміла ситуація з так званими незалежними мажоритарниками. Принагідно звертаюся до виборців із проханням бути дуже обережними, бо незалежні ці кандидати тільки до нового подиху. Згадаймо «Волю народу», яка підголосовувала Порошенкові, коли він був президентом, а тепер більшість із них є у списку Медведчука. Оце така була «воля» незрозуміло якого народу.

Який механізм реалізації коаліційної угоди можете запропонувати Ви, зважаючи на досвід попереднього скликання, коли угоду не виконували?

Для прикладу, один із важливих пунктів цієї угоди – закон про відкриті пропорційні списки – ухвалили в останній день сесії, на п’ятий рік роботи. Тобто можна було обіцяти будь-що, а потім зволікати, не ухвалювати жодного рішення.

У коаліційній угоді для нас будуть ключовими ті речі, які неможливо змінювати ніколи: стратегія України в ЄС та НАТО, мовна політика, зокрема на радіо, телебаченні, кінематографі, цивілізований ринок землі, деофшоризація та деолігархація.

Хай що нам розказують про те, як ми направо та наліво торгуватимемо землею, зокрема з іноземцями, ми цього не допустимо. Для нас основа – це фермерське господарство. Цивілізований ринок землі повинен починатися з невеликих фермерських господарств, яким надають право викупити до 5 га землі, а через якийсь час – до 20 га. Далі перевіряємо, як це працює, чи є зловживання у процесі роботи. Думаю, це буде реальний механізм для створення мільйона селянських господарств, як це є в наших сусідів у Польщі. Це шлях, з якого ми не зійдемо, а той, хто пропонуватиме зійти з нього і відкрити неконтрольований ринок землі, з нами не працюватиме.

У нас готові щодо цього всі рішення, маємо що запропонувати. Водночас ми готові вислухати наших партнерів. Якщо знаходимо спільну мову – складаємо графік реалізації цих рішень і впроваджуємо їх через урядові та президентські програми.

Серед ключових пунктів коаліційної угоди для Вас є питання мови. Водночас від представників команди президента ми чули, що його треба «винести за дужки, принаймні доти, доки ми не закінчимо війну». Як у цьому разі будуватимете діалог?

Та це добре. Тоді цього питання ми не торкаємося і все стане на свої місця.

Скажімо, питання мови в законі про освіту. Ми всі розуміємо, що треба дати трохи перехідного періоду, щоб ті, хто поступив у перший клас раніше, мали можливість завершити навчання, а далі може бути впроваджена вся процедура. На цьому наполягає Венеційська комісія. Думаю, що це розумний компроміс з усіма сусідами, крім росіян.

Впровадивши згодом норми цього закону, ми зможемо підняти в Україні рівень вивчення офіційних мов Європейського Союзу та водночас зберегти статус української мови, наповнивши це фінансовим, організаційним та стимульним змістом. Це буде дуже важливо для закріплення української мови. При цьому ми даємо можливість розвитку інших мов.

Керівник партії «Слуга народу» нещодавно у Львові заявив, що його команда має ініціативу створити спецкомітет для контролю за правоохоронними та розвідувальними органами. Як ставитеся до цієї ініціативи?

Мені здається, значно простіше президентові підписати закон про спеціальні слідчі комісії, запустити те, що він обіцяв. Тільки-но буде підписано закон про спеціальні слідчі комісії, почне діяти норма про імпічмент президента. При цьому вона не стосується ні Порошенка, ні Зеленського, ні майбутнього президента України, тобто ця норма щодо порядку, а не імені.

Спеціальні слідчі комісії є в конгресі США, у парламенті Німеччини. Через ці комісії контролюють будь-які органи: міністерства, відомства, правоохоронні чи урядові органи, канцлера, прем’єра, будь-кого. Але президент України не підписав цього закону і не ветував його. Взагалі є запитання, чому документ не підписав спікер парламенту, оскільки сплив термін ветування. Зрозуміло, чому Парубій не підписував цього документа при Порошенкові, але не ясно, чому він не підписав цей закон тепер.

Чи не забагато комітетів та комісій у нас?

Комітетів може бути скільки завгодно, але важливо, щоб це не перетворилося на посміховисько, коли їх створюють під людей, щоб максимально задовольнити потреби тих чи інших фракцій. Непоганим, на мою думку, є рішення про те, щоб кількість комітетів приблизно відповідала числу міністерств. Зменшують кількість міністерств – треба скорочувати відповідні комітети.

Як відомо, найбільша проблема в Україні – олігархат та монополізація ресурсів. Які комітети треба створювати, щоб ефективно боротися з цим явищем?

Це питання не комітетів у парламенті, а загального підходу. У Раді вже четвертий рік припадає пилом законопроект, який складається із трьох ініціатив щодо деофшоризації, а це і є частка боротьби з олігархатом. Йдеться про повноцінне набуття чинності закону про трансфертне ціноутворення, яке не дозволить виводити капітали в офшорні юрисдикції, не сплачуючи податки в Україні або сплачуючи їхню мізерну частину. Мова про те, як повертати капітали в Україну, як це стимулювати, а також про загальну норму оподаткування всіх, хто пробує заховатися в офшорних юрисдикціях.

Це речі, які ухвалили як базові Європейський Союз та абсолютна більшість штатів у США. На жаль, Україна залишилась єдиною країною, яка доволі серйозно фігурувала в «панамських скандалах», але не ухвалила жодної ініціативи щодо деофшоризації.

Пане Сергію, який секрет стабільності гривні нині, на Вашу думку?

Вибори і ще раз вибори. Думаю, що нинішні, на відміну від багатьох інших, – це вибори кешу, який ховається у твердій валюті – доларах чи євро. Тому нічого дивного немає, що така довга виборча кампанія (президентська кампанія перейшла в парламентську, а далі нас іще очікують місцеві вибори) є стримувальним фактором. По-друге, те, як нині Національний банк затиснув монетарні показники, є свого роду чинником, який впливає на стан гривні.

Вважаю, ці штучні фактори дуже швидко припинять діяти і далі все залежатиме від зростання економіки, бо вже ніякі штучні методи стримування не дадуть нічого. А чи зростатиме економіка – це питання.

Які є прогнози щодо цього?

Це залежить від багатьох чинників. Перший з них, хоч це й парадоксально, – те, чим завершаться перемовини із кредиторами про реструктуризацію боргу і чи вони будуть узагалі. Ми, безперечно, маємо виконувати всі зобов’язання перед кредиторами, але мусимо просити в них піти нам на поступки. Те, що свого часу провела Яресько та згодом Гонтарева й компанія, призводить до того, що зростання економіки в нас є неможливим. Якщо зростання ВВП перевищує 4%, то все, що вище від цієї цифри, потрібно спрямовувати на погашення боргів. Причому дострокове погашення боргів неможливе. Тобто ми самі обмежуємо зростання валового внутрішнього продукту чотирма відсотками. Це треба змінювати. Також ми повинні мати право достроково погасити кредити, якщо швидко зростатиме економіка.

Ці півроку та наступний рік будуть найскладнішими для повернення боргів. Думаю, якщо в таких рамкових, коротких періодах відбуватиметься повернення боргів, які накопичилися, в нас не буде вливань в економіку, можливості стимулів, податкового тиску, лібералізації митної політики, валютного регулювання, бо ми всі кошти концентруватимемо на віддачу заборгованого.

Тому маємо зробити все можливе, щоб сісти за стіл переговорів з кредиторами і сказати, що ми виконаємо всі зобов’язання, але вони мусять нас зрозуміти. Бо підписана угода навіть не дає можливості повертати борги, адже нас стримують в економічному зростанні та багатьох інших факторах.

Друге – це швидка податкова реформа, яка повинна сприяти розвитку бізнесу в державі. У цьому плані нам потрібні швидкі, чіткі рішення.

А взагалі є низка важливих рішень, які надалі впливатимуть на стабільність національної валюти: планування бюджету, неможливість допуску штучної інфляції, але водночас не можна стримувати економічні паростки тощо.

Які ключові чинники в податковій політиці можете назвати?

Ключовий фактор – податки повинні платити всі, але вони мають бути помірні. Для того, щоб податки платили всі, треба, аби перш за все запрацював закон про трансфертне ціноутворення і ми забули, що таке можливість уникнути сплати податків.

Друге, без сумніву, питання – це податкові платежі малого бізнесу, який завжди є рушійною силою економіки, найшвидше пристосовується. По-третє, це є ключові напрями: передові технології, авіабудування, атомна енергетика тощо. Ці ключові речі мають домінувати, коли ми складаємо перспективи податкової політики.

Останнє – боротьба з так званими вільними економічними зонами, в яких реалізовують брудні схеми на законних підставах. Це такі собі офшорні юрисдикції, але на території України. До прикладу, так звані «бізони», які розказували про те, як розвиватимуть передові технології, а самі торгували окороками, пивом та горілкою, не сплачуючи податків. Таких прикладів можна наводити безліч.

Як ставитеся до зміни оподаткування для ІТ-підприємців?

Україна, як відомо, належить до переліку держав, які мають найвищі показники інтелектуального потенціалу в технологіях, що розвиваються. Якщо ми це зупинимо, то це буде другий удар по ключових галузях, бо перший завдали по аграрному сектору. Ми спробували з аграріїв зробити великі заводи, які платять такі ж податки. Маю на увазі єдиний податок на селі, від якого відмовилися.

Ми повинні точково зрозуміти, що стимулюємо в розвитку ІТ-технологій, і працювати в цьому напрямку.

Коли спілкуюся з Вашими колегами та Вами, складається враження, що в попередньому Кабінеті Міністрів було дуже мало професіоналів своєї справи. Надто багато всього треба виправляти за ними.

Проблема в тому, що в нас немає класу державного службовця, якого треба вирощувати, на руках носити. Держслужбовцями повинні бути люди, які забезпечують стабільність державних інституцій, незалежно від президентів, прем’єрів, урядів, парламентів. На жаль, ми досі не змогли сформувати такий клас, і це дуже погано.

Як це виправити?

Для цього має бути Закон «Про державну службу», який сегментами ухвалили, але фактично вони не дають далі розвиватися держслужбі. Маємо підняти статус державного службовця, зокрема і через обов’язкове медичне страхування для них та інші речі, які дозволять зробити престижним не хабарництво на державній службі, а престижною роботу на державу.

У нас національна катастрофа – це зміна уряду або президента. У будь-якій країні заміна, скажімо, тисячі чиновників не призводить до зміни виконавців. Хотілось би, щоб і в нас так було.

Пане Сергію, до виборів лічені години, можна сказати, тому ще таке підсумкове запитання: чим Вам запам’яталася Верховна Рада цього скликання?

Той, хто малюватиме роботу цього парламенту лише чорними фарбами, думаю, є людиною несправедливою. Ця Верховна Рада почала функціонувати в перші півроку після прямої агресії Російської Федерації проти України.

Гадаю, що всі питання, які стосувались оборонного комплексу, розвитку військової доктрини – це дуже позитивні моменти. Інший бік медалі – це контроль за цим усім. Скандали в Укроборонпромі, які далі очікують Порошенка з його свинарчуками, – це лише верхівка айсберга і ще знайдуть своє відображення. Мало виділити кошти – потрібен контроль над тим, як їх використовують.

Позитивом я вважаю закони про мову та освіту, але водночас великим негативом – так звану реформу медичної галузі. На мою думку, якщо запропоновану систему негайно не замінять на страхову медицину, а згодом не буде введення приватних страхових медичних фондів, усе дуже погано завершиться.

Не запізно повертатися з тієї точки, в якій нині перебуває реформа?

Не треба нікуди повертатися. Є речі, які, мабуть, позитивні. Наприклад, дуже добре, що ми відходимо від оплати за ліжкомісця, а платимо за надані послуги, добре, що почали рахувати, скільки коштує певна послуга для держави. Однак, коли цей тягар пробують перекласти на нашого пенсіонера чи працівника з мінімалкою, кажучи платити солідарно, як це є у Великій Британії чи Швейцарії, то хай спочатку зроблять такі пенсії, як у цих країнах.

Водночас зупинено прогресивний метод, який працює в багатьох державах, – страхова медицина. Тут не було зроблено нічого, а всі кроки, які відбуваються, хіба що віддаляють нас від цього шляху.

Загалом, якщо говорити про роботу парламенту, є низка рішень (з деофшоризації, у сфері податкової та митної політики та інші), які не було ухвалено, і це мінус.

Розмовляла Леся БУРБАН, Leopolis.news