У першій частині інтерв'ю з головою Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим «ФАКТИ» поговорили про те, хто повинен амністувати свої доходи, який податок треба сплатити за це, чи впливає сума на розмір ставки та навіщо звичайному українцю легалізувати кошти, отримані в конвертах.

У продовженні розмови читайте, як боротимуться з виплатою зарплат у конвертах, масовим оформленням працівників компаній як ФОП (задля зменшення оподаткування) та чи передбачено покарання за ухилення й наскільки виправдане зниження податків в Україні.

«Вважаємо, що на руках у людей від 50 млрд доларів»

— Не секрет, що чимало українців отримують зарплати в конвертах. Така практика у нас діє десятиріччями.

— Зарплати в конвертах є серйозною проблемою. Вважаю, на шляху детінізації це — найсерйозніша проблема з усіх, які ми маємо. Це й наслідок війни, яка генерує кеш, це і наслідок ще радянського Трудового кодексу, який не дає можливість регулювати трудові відносини з працівником так, як він і роботодавець хочуть, це й проблема валютних ризиків. Тобто маємо комплексну проблему. Податкова амністія — один з кроків, спрямованих на виведення зарплат з тіні, але не єдиний. Ми також передбачаємо зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, не карколомне, але воно буде. Також планується посилення адміністрування. Про це теж треба говорити. Люди та бізнес мають знати — податкова буде плідніше та ефективніше працювати щодо виявлення заробітних плат у конвертах.

— Як це відбуватиметься на практиці?

— Перевірки. Податківці разом з інспекцією по праці вже виходять на перевірки. Щоправда, дане питання складне, бо це тривалий шлях.

— В Україну, за різними підрахунками експертів, надходить 12,121 млрд доларів переказів від заробітчан. Ці гроші потрібно декларувати?

— Будь ласка, вони можуть це зробити. Це їхнє право. Знову ж, якщо людина через якийсь час буде щось купувати, вона має зрозуміти — доведеться показати легальність походження цих коштів.

— Ще одна улюблена схема нечесних роботодавців — змушувати працівників оформляти ФОП. Як наслідок, одночасно з компанії звільнюються кілька десятків людей, але всі вони як приватні підприємці починають надавати певні послуги цій же компанії…

— Це величезна проблема, оскільки йдеться про пряме ухиляння від оподаткування. З цим можна боротися законодавчо. Адже йдеться про, до певної міри, удавану операцію, яка податковою може бути перекваліфікована, виходячи з її економічного змісту, а не юридичної форми. Розумію, що сьогодні така практика не склалась і це явище є масовим. Те, що ми з цим боротимемось, очевидні речі. Наводитимемо лад як внесенням змін до законодавства, так і адмініструванням.

— Повернемось до податкової амністії. Скільки грошей державному бюджету вона має принести?

— У нас є певні розрахунки, проте ми їх не озвучуємо. Податкова амністія — тендітне явище, яке в одних країнах спрацьовує, а в інших — ні. Віримо, у нас спрацює. Вважаємо, що на руках у людей від 50 млрд доларів. З цієї суми, якщо третина вийде «в білу», тобто не в бюджет, а буде задекларовано, це буде величезна перемога. Мені б дуже хотілось, щоб так і було.

— Працюючи над податковою новацією, досвід яких країн ви брали за основу?

— Індонезія та Аргентина. Адже вони перебували в тих самих умовах, що й Україна. Відразу після амністії у них починали діяти антиофшорні закони. Також вводили у міжнародний обіг податкову інформацію. Відповідно, вони перебували в процесі детінізації, якою займаємось ми. Ці країни досягли успіху в проведенні даної реформи. В Аргентині — це була четверта амністія. Три були неуспішні, але четверта вивела на світло 117 мільярдів доларів. А в Індонезії понад 350. Вони навіть не очікували на такі суми. Власне, ми б дуже хотіли повторити цей приклад. Адже ситуація у нас доволі схожа. З 2023 року ми знатимемо про всі закордонні активи наших громадян.

«Якщо говорити про ставки податків, то сьогодні у нас вони є нижчими за середні по Європі»

— Ще кілька років тому активно говорили, що необхідно знижувати податки для бізнесу. Мовляв, у такому разі він їх справно платитиме. Ви з цією думкою погоджуєтесь?

— Ми повинні погодитись з тим, що податки — це завжди примус. Вони завжди всіма неохоче сплачуються.

Щодо даного міфу, мовляв, знижуймо податки й одночасно підвищуйте зарплати медикам, вчителям і пенсії — це не просто утопія, а утопія, що межує з психічним захворюванням. Однак така ідея досить популярна в соцмережах. Ми, з одного боку, на жаль, маємо найнижчі в Європі зарплати вчителів, медиків, поліцейських, найнижчі пенсії, черга на трансплантацію нирки за державний кошт — 5 тисяч людей, з яких ми можемо на рік обслуговувати лише 100, а з іншого — говоримо про зниження податків, які платіть лише половина економіки! Податки треба платити. Якщо говорити про ставки податків, то сьогодні у нас вони є нижчими за середні по Європі. Це ще один міф, до слова, пов'язаний з попереднім, мовляв, у нас надто обтяжливі податки.

Проблема в тому, що у нас система єдиного податку є взагалі унікальною. Ніде немає такої системи, щоб люди без контролю держави на суму 7 млн гривень на рік отримували дохід під 5%, а друга група платила ще менше з доходу у 5 млн грн на рік. І це при тому, що вчитель сплачує 19,5%. Складається таке враження, що ми умисно стимулюємо не виробництво, не науку, а лише торгівлю. Я розумію, що торгівля є важкою працею, але невже ми бачимо майбутнє власної економіки виключно в торгівлі? Будуємо унікальній український велосипед? Виходить, ми з заздалегідь хибним наміром коштом одних розв'язуємо проблеми інших, бо ці інші (вчителі, робітники) втричі більше сплачують.

По-перше, це аморально. По-друге, це абсолютно деструктивно для здоров'я суспільства як такого, бо це несправедливо. А несправедливість перерозподілу — найгірша вада сучасних суспільств у всьому світі. Вона породжує розшарування суспільства, бунти, революції. Це величезна проблема.

— Що потрібно зробити, щоб змінити цю ситуацію?

— Податкову рівність. Закон один для всіх. Ми повинні вивести з тіні цілі галузі — будівельну, торговельну, ресторанний бізнес, підакцизні товари тощо. Й лише після цього говорити про певні методи податкового регулювання шляхом зниження податків. Але точкового зниження. Наприклад, ми ухвалили закон про податкові пільги для електрокарів. Держава зацікавлена в розвитку даної галузі, адже йдеться про новітні технології, екологічно чистий транспорт.

Також надано пільги для легкої промисловості. Традиційна галузь, яка занепадає внаслідок турецького імпорту. Треба їм давати пільги? Треба.

Хочемо надати пільги для переробників сільгосппродукції. Щоб на наших полях не вирощували кукурудзу та експортували її до Польщі, звідки потім до нас їхали пластівці. А в Україні відбувався б весь цикл: від вирощування до перероблювання та виготовлення готової продукції.

Підтримуємо й оборонну галузь та залучаємо до неї інвестиції. Авіації надаємо податкові пільги. Йдеться про літакобудівництво. Можливо, цей перелік буде розширено.

— Регулювати шляхом оподаткування можна лише ті галузі, які працюють офіційно, а у нас майже половина підприємств «ховається в тіні».

— Той, хто працює втемну, завжди буде у вигіднішому становищі математично, якщо податкова система недопрацьовує. Навіть, якщо податок складатиме 1%. Говорити — знизьмо податки й та частина економіки вийде з тіні — не вийде. У 2016 році вже так робили. Тоді вдвічі знизили єдиний соціальний внесок. Там були різні ставки, але, скажімо так, з 44% знизили до 22%. І ми вийшли з тіні? Якими зарплати в конвертах були, такими й залишились. Це не працює.

Ми повинні погодитись з тезою, що податки — це примус. Вважаю, що ухилення від оподаткування нічим не відрізняється від хабаря чиновнику. Це така ж корупція та крадіжка у суспільства. Робимо закон один для всіх, а в процесі точково починаємо регулювання шляхом надання пільг секторам, які мають стати локомотивом економіки в цілому.

— Над якими одіозними законодавчими новаціями ви зараз працюєте?

— Над одіозним — жодним. Законопроєкт 5600 став одіозним в результаті чималих зусиль опозиції, великого бізнесу та нашої псевдоексперт-спільноти. Цим документом ми усуваємо пільги, які з'явились у законодавстві внаслідок політичної корупції. Це один з антиолігархічних законів. Перший встановлює реєстр олігархів, а це другий. Перший вони збивають, відправляючи на Венеційську комісію, другий, подаючи рекордних 11000 поправок, 80% яких є відвертим спамом. І в першому, і в другому варіанті олігархат намагається затягнути, заговорити в дискусіях невигідні їм норми. Податковий законопроєкт усуває пільги для великого бізнесу, який їх отримав та десятиріччями користувався ними, й створює рівні правила гри для всіх. Безперечно, олігархи проти. Вони через своїх «кишенькових» експертів та громадськість критикують, тому він викликає негатив у суспільстві.

Ще хочемо зробити «Дія Сіті» — це спеціальний правовий режим для IT-компаній. Завдяки якому вдасться створити силіконову долину зі зниженим рівнем оподаткування. Це ті законопроєкти, які буквально зараз ухвалюватимуться.

Ірина ПОЛІЩУК, «ФАКТИ»