Судова практика стосовно штрафів за відсутність COVID-сертифікатів

Судова гілка влади послала суспільству чіткий сигнал: «Ми – з народом». Щоправда, це тільки перші судові «ластівки», проте будемо сподіватись, що правомірність судових рішень буде зростати пропорційно урядовому безчинству. 

Нинішні посадовці, особливо в Міністерстві охорони здоров’я, вроїли собі в голову, що вони посіли свої крісла назавжди і що тверда рука Феміди їх не торкнеться, коли на Банковій відбудуться кадрові зміни.

В ефірі телеканалу ICTV керівник Національної поліції Ігор Клименко повідомив, що співробітники поліції можуть вчиняти облави і навіть на вулиці зупиняти громадян України, які через податки платять поліції заробітну платню, для перевірки наявності сертифіката про вакцинацію або інших Сovid-документів. Клименко наполягав, що для таких перевірок поліція має законне право, а також наголосив, що відповідно до закону «Про Національну поліцію» поліцейські «повинні профілактувати як кримінальні злочини, так і адміністративні правопорушення».

Законодавство України

У пункті 1, статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» й справді вказано, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень і припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Припинення адміністративного правопорушення стосовно відсутності Сovid-документів відбувається (на підставі статті 44-3 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення») методом накладення штрафу на громадян від 17 000 до 34 000 гривень, а на посадовців – від 34 000 до 170 000 гривень.

У статті 44-3 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» вказано, що такі фантастичні штрафи накладаються за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», інших актів законодавства (яких? – Прим. авт.), а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. 

У статті 12 «Профілактичні щеплення» Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено проведення профілактичних щеплень проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Ці профілактичні щеплення є обов'язковими, вони внесені до Національного календаря щеплень. Проте вакцинації проти коронавірусної інфекції в цьому законі не передбачені, а відтак і нема підстав вважати адміністративним правопорушенням відсутність COVID-сертифікату. 

Курйозне Міністерство охорони здоров’я

Однак МОЗ взяло на себе і законодавчі, і судові функції та з невідомого дива стверджує протилежне, що перевірка наявності COVID-сертифікату, а відповідно й накладання штрафів у разі їх відсутності є законними.

На сайті цього дивного відомства написано: «Міністерство охорони здоров’я інформує, що відповідно до статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Тобто медична таємниця містить звернення до лікаря чи діагноз, а в документах про вакцинацію цих жодних відомостей немає. Таким чином, правоохоронці під час перевірок дотримання карантинних правил можуть вимагати у громадян пред’явити COVID-сертифікат, не порушуючи при цьому закон».

Ще раз наголосимо, що вирішення питання стосовно поліцейських – порушили вони закон або не порушили – це виключна прерогатива судової гілки влади, а не лікарів. Отож знайдемо цей законодавчий акт (статтю 39-1) і прочитаємо його повністю, а не тільки фрагмент, фривольно вихоплений МОЗ. 

Отже, у статті 39-1 «Право на таємницю про стан здоров'я» Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» сказано: «Пацієнт має право на таємницю про: 

а) стан свого здоров'я;

б) факт звернення за медичною допомогою;

в) діагноз;

г) відомості, одержані при його медичному обстеженні;

д) забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта».

У цьому законі чітко вказано, що ніхто не має законодавчого права – ні поліція, ні інші чиновники, ні охорона у супермаркетах, ні працівники у залізничному чи іншому транспорті – вимагати інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. А звернення до лікаря для проведення процедури щеплення і сам факт щеплення становлять медичну таємницю. 

Право на нерозголошення конфіденційної інформації про людину гарантується Конституцією України: частина 2, стаття 32 та частина 3, стаття 34.

Право на медичну таємницю закріплене в «Основах законодавства України про охорону здоров’я» (частина 2 і 5, стаття 39; стаття 39-1; стаття 40; частина 1, стаття 43), у «Цивільному кодексі України» (частини 2 і 4, стаття 285; стаття 286), у «Кримінальному кодексі України» (статті 132 і 145), у Законі України «Про інформацію» (частина 2, стаття 21). 

Порушення лікарської таємниці є зловживанням права на інформацію, внаслідок чого настає адміністративна і кримінальна відповідальність.

Судова практика

Тернівський районний суд

Юрій Демиденко, суддя Тернівського районного суду міста Кривий Ріг, розглянув 8 листопада 2021 року матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1. 

Суддя встановив, що 22 жовтня 2021 року орієнтовно в 15 годині ОСОБА_1 перебувала в громадському місці (на робочому місці в магазині), де здійснювала торговельну діяльність без COVID-сертифікату, чим порушила постанову №1236 КМУ від 09.12.2020 року зі змінами від 17.10.2021 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

ОСОБА_1 до суду з’явилась, підтвердила обставини скоєного правопорушення та пояснила, що сертифікат у неї відсутній, оскільки зробила тільки перше щеплення.

Суддя постановив: провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1, ст.44-3 КпАП України закрити за малозначністю правопорушення, а ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Красноармійський міжрайонний суд

Віктор Коваленко, суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, 9 листопада 2021 року розглянув матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли із Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області стосовно ОСОБА_1.

Суддя встановив, що 27.10.2021 року о 16 годині на 486 км на автошляху Знам’янка-Луганськ-Ізварине 3Е-006 громадянка ОСОБА_1 користувалась послугами регулярних перевезень у міжобласному сполученні Дніпро-Бахмут без наявності документів. А відповідно до п.п.23 п.3 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року за це передбачена відповідальність за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з’явилась, у телефонній розмові повідомила суду, що має сертифікат вакцинації, але на момент подорожі забула його дома, а програма «Дія» не завантажилась, просила суворо не карати.

Суддя постановив: ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, ст.44-3 КУпАП. Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1, ст.44-3 КУпАП за малозначністю адміністративного правопорушення, обмежившись попередженням.

Зборівський районний суд Тернопільської області

Олег Іваницький, суддя Зборівського районного суду, розглянув 8 листопада 2021 року матеріали, які надійшли від ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1, ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя встановив, що 02.11.2021 року о 11 годині ОСОБА_1 допустила роботу закладу (магазин) за відсутності підтверджуючих документів про здійснення вакцинації проти хвороби COVID-19, чим порушила вимоги п.1 протоколу №13 позачергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуації при обласній державній адміністрації від 20.10.2021 року. ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнала та пояснила, що вона ще не отримала сертифіката про вакцинацію.

Суддя постановив: ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП, провадження у справі закрити і оголосити їй усне зауваження. 

Городоцький районний суд Львівської області

Ольга Ференц, суддя Городоцького районного суду, розглянула 8 листопада 2021 року матеріали, які надійшли від ВП №1 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області відносно ОСОБА_1, який працює водієм маршрутки Самбірського АТП.

Суддя встановила, що 03.11.2021 року ОСОБА_1 здійснював регулярне перевезення пасажирів автобусом марки «БАЗ А 079.09» без сертифікату про вакцинацію. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1, ст. 44-3 КУпАП.

Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суддя дійшла висновку, що у тексті протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №105094 від 03.11.2021 року взагалі не вбачається, порушення вимог якого саме нормативно-правового акту щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм тощо поліцейську поставили у вину ОСОБА_1.

Диспозиція ч.1 ст.44-3 КУпАП носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов’язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт (підпункт, пункт, частину та статтю), яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи у його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення.

Також і Європейський суд із прав людини у своїх рішеннях зазначив: якщо у протоколі про адміністративне правопорушення фабула відображена неповно, суд не може самостійно її доповнювати або уточнювати.

Суддя постановила: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №105094 від 03.11.2021 року, складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП, скерувати начальникові ВП №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області для належного оформлення.

Кельменецький районний суд Чернівецької області

Олег Телешман, суддя Кельменецького районного суду, 9 листопада 2021 року розглянув справу, що надійшла від Кельменецького ВП ГУНП про притягнення ОСОБА_1, фізичної особи підприємця, перевізника, до адміністративної відповідальності за ч.1, ст.44-3 КУпАП.

Суддя дослідив, що громадянин ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що 24.10.2021 року о 8 годині в смт. Кельменці Дністровського району здійснював регулярні перевезення пасажирів. При цьому не перевірив та допустив перевезення трьох повнолітніх громадян, в яких були відсутні документи, які підтверджують негативний тест на COVID-19, чим порушив вимоги п.2 рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Чернівецької обласної державної адміністрації №18 від 23.10.2021 року.

ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні вину не визнав і пояснив, що він є автомобільним перевізником. Отож слідкує за дотриманням санітарних правил при перевезенні пасажирів, але він не мав права не допустити до салону автобуса пасажирів, які оплатили проїзд. Всі пасажири повідомили, що вони мають відповідні документи про вакцинацію. 

ОСОБА_1 не перевіряв на достовірність інформацію, яку повідомили пасажири,, тому що він не уповноважений вимагати такі документи. Водночас водій не має повноважень та можливості перевірити достовірність таких документів, отож він допустив до перевезення всіх пасажирів, які оплатили проїзд. 

Суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1, будучи самозайнятим автомобільним перевізником, не був зобов’язаний ЗАКОНОМ та не мав права здійснювати обмеження прав пасажирів на проїзд, в яких були відсутні негативні результати тестування на COVID-19.

Відтак суддя Олег Телешман постановив: адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1, ст.44-3 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді Олега Телешмана, обсягом у 2380 слів, є хрестоматійною, її можна використовувати як у роботі суддів, так і адвокатам під час захисту прав своїх довірителів, щоби в час правової вакханалії приймати юридично обґрунтовані рішення в інтересах громадян, а не тимчасових урядових чиновників. 

Правова позиція парламентарів

А тепер дізнаємось від законодавчого першоджерела, законна перевірка сертифікатів, чи незаконна. Столичні журналісти звернулись за роз’ясненнями до парламентарів, зокрема до Давида Арахамії, голови фракції «Слуга народу». У кулуарах парламенту депутат повідомив: «У нас є інформація по тих людях, які надали дозвіл – понад 150 людей, які сказали (що вони вакциновані. – Ред.). Багато людей сказали: «Я не хочу поширювати цю інформацію». Ну, вони мають право. Але тоді ми не можемо скласти нормальну статистику (вакцинованих у парламенті. – Ред.). Але я питаю в людей, окрім Камельчука і Богуцької, я, чесно кажучи, не знаю людей, які відкрито кажуть, що вони не вакцинуються. А, ще і Дмитрук, так».

Голова фракції «Слуга народу» наголосив, що він не має права дізнаватись у своїх колег про наявність сертифікату, а також запитувати інформацію, чи вакцинований їхній колега, чи ні. 

Депутат говорить, що інформація про щеплення є конфіденційною, отож її не можна навіть запитувати. Натомість у виконавчій гілці влади, у МОЗ переконують, що інформація про щеплення є загальнодоступно, а в МВС наполягають, що мають право штрафувати за публічне нерозголошення персональних даних. 

Правову позицію Давида Арахамії підтвердив і Олександр Корнієнко, віцеспікер парламенту. Він повідомив журналістам: «Ми не можемо цю інформацію навіть запитувати, тому що це буде порушенням законодавства про персональні дані». 

Іще раз: парламентарі наголосили, що інформація про щеплення належить до конфіденційної інформації, яку в громадян не має правових повноважень запитувати ні голова парламенту, ні президент, а тим паче інші посадовці нижчого рангу.

А на завершення дамо посилання на відео, на якому зафіксовано як, попри офіційну позицію Давида Арахамії та Олександра Клименка, у парламенті плекають правовий нігілізм та залюбки розголошують свої персональні дані на телекамеру, щоби похизуватись у телеефірі та насолодитись журналістською увагою. Бодай у такий спосіб.

Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news