Віктор Візний: Щоб захищати свою державу, кожен українець має володіти зброєю

Тема вільного володіння зброєю в Україні піднімалася вже не раз, однак до логічного завершення за стільки років так і не дійшла. Окрім звичних для українських політиків гучних розмов і дебатів, подавалися й реальні законопроєкти, які стали черговим предметом незгоди. Поточна ситуація в країні, яка відзначається загрозою повномасштабної війни з Росією надає цьому питанню актуальності та підкріплюється тривогою в суспільстві. 

«Якщо ворог знатиме, що кожен український дім стане озброєною фортецею і мешканці зі зброєю в руках будуть відстоювати своє життя і майно, то він сто разів подумає, перш ніж починати війну. Але голими руками, як то кажуть, не повоюєш. Маємо приклад маленької, але озброєної до зубів, Швейцарії, на яку й нацисти не відважилися напасти у другу світову війну. Без зброї УПА не могла б успішно воювати проти совітів і нацистів. Якщо народ і влада єдині в своїх намірах щодо оборони країни, а чиновники правдиво й щиро працюють, то люди ніколи не повернуть зброї проти своїх політиків. І немає чого боятися владоможцям власного населення. Його повинні боятися окупанти, які мріють повернути Україну в лоно московської імперії», – говорить Віктор Візний.

Тут доцільно згадати петицію ще від 29 серпня 2015 року із закликом законодавчо дати дозвіл українцям на озброєний самозахист. Голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін, автор петиції, вказав про необхідність прийняття закону щодо цивільної зброї та боєприпасів, а також доповнення до 27 статті Конституції України словами про право громадян на вільне володіння вогнепальною зброєю. На його думку це реально допоможе і в захисті власного життя, і територіальної цілісності України. Її підписали більше 36 тисяч осіб. Але тодішній президент Петро Порошенко не підтримав цієї ідеї, відреагувавши на неї досить неоднозначно. Він заявив, що більшість українців таку ініціативу не підтримує, проте закликав створити робочу групу для розгляду.

«Сьогодні терміново треба повернутись до розгляду питання легалізації зброї. Ця процедура однозначна має бути чітко регламентована і будь хто не отримає в руки пістолет чи автомат. Але зволікати з цим – це лити воду на млин ворогів. Треба, щоб депутати і Львівської міської, і обласної ради якомога швидше на своїх сесіях прийняли відповідні звернення до Верховної Ради та Президента України. Узаконення права володіння зброєю дозволило б краще контролювати її обіг, дисциплінувати владу, суспільство та дати йому право на самозахист в умовах війни з Московією», – наголошує Віктор Візний.

Нагадаємо, що нині в України з 18 років людина має право мати газову чи пневматичну зброю, з 21 – вогнепальну гладкоствольну мисливську, а з 25 – вогнепальну мисливську нарізну.

Також право на придбання короткоствольної травматичної зброї мають деякі категорії громадян, як-от, наприклад, працівники правоохоронних органів, судів, журналісти, депутати. Проте з легалізованою зброєю теж не все так просто, бо єдиний реєстр, де були би вказані власники зброї та підстави володіння нею, мав би тільки розпочати свою роботу навесні 2022 року.

Багато прихильників збройної лібералізації посилались саме на країни ЄС, де така практика є нормальною. Проте її не назвеш спільною, навівши в приклад Чехію і Німеччину. Перша – ліберальна в цьому питанні, тому придбати пістолет для самозахисту можна легально за не надто складною процедурою, друга – жорстка та потребує особливих підстав та перевірок. 

Загострення проблеми відбулося ще після початку збройного конфлікту на Донбасі, під час якого розпочався неконтрольований потік нелегальної зброї. До Верховної Ради відповідні законопроєкти потрапляли, але не ухвалювались. Згадаймо, наприклад, як було відхилено та відкладено в далеку шухляду законопроєкти № 4335-1, автором якого є нардеп Андрій Шараськін та № 4335 від досить великої групи депутатів, зокрема Ігоря Фріса, Олександра Бакумова та інших про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї.

Останній документ дав би українцям широкий спектр можливостей щодо короткоствольної нарізної зброї: купівля, зберігання, використання та перевезення. Тільки от захищатись нею можна тільки вдома, на відміну від проєкту закону № 4335-1, який містив дозвіл і на її носіння, а отримати за умови відсутності медичних протипоказань, судимості та адміністративних порушень впродовж року за певними статтями. Також йшлось про повернення нагородження осіб зброєю та введення Єдиного державного реєстру цивільної зброї.  

Останньою ініціативою щодо законодавства про зброю був проєкт закону № 5708  «Про право на цивільну вогнепальну зброю», зареєстрований у Верховній Раді від фракції «Слуга народу».

Відповідно до нього громадяни були б позбавлені права на купівлю пістолетів, окрім чинних спортсменів зі званням «майстер спорту в профільних дисциплінах». Інші ж з 18 років отримують право на купівлю мисливських рушниць, а з 25 – на карабіни та гвинтівки. Автомати для простих українців заборонені, як і носіння не травматичної і нагородної зброї поза межами стрільбищ, тирів. Проходження медкомісії, тренінгів та відсутність непогашених судимостей дало б змогу отримати ліцензію спочатку на 3 роки. У пояснювальній записці йдеться, що документ має визначити поняття права власності на цивільну вогнепальну зброю, визначити класифікацію, порядок та умови отримання документів на володіння нею. 

«Однак законопроєкт № 5708 не вирішує питання, які стоять перед суспільством, владою і в тому числі перед МВС. Ці функції може виконати тільки альтернативний проєкт закону. Легалізація зброї дасть змогу посилити контроль над чорним ринком та отримати економічну вигоду (оплата ліцензії, навчання, продаж зброї, податки). Факт того, що громадяни озброєні та свідомі, мав би змусити владу більш відповідально ставитись до своїх рішень та обдумувати наслідки. Для того, щоб почувати себе в безпеці, достатньо мати зброю, її використання – не обов’язкове. Наявність зброї в цивільного населення змушує дотримуватися закону усіх, без винятку», – наголошує Віктор Візний.

Багато хто стверджує, що для українського суспільства характерний низький рівень культури поводження зі зброєю, тому воно ще не готове до таких нововведень. Мовляв, таке рішення може спричинити безлад та стрілянину на вулицях з великою кількістю жертв, а ще до цього можна буде додати кількість самогубств через необережне поводження зі зброєю.

Один із важливих аргументів, що зараз є змога отримати дозвіл на вогнепальну зброю після проходження певної процедури і потреби ворушити це питання немає. Тільки от та сама довгоствольна зброя має більшу можливість створити летальний кінець для людини, ніж короткоствольна нарізна, яка зменшує ризик смерті нападника.

А поки на кордоні з Україною стоїть кількасот тисячне російське військо, яке готове в кожну хвилину вбивати українців, українські політики й далі бояться легалізації вогнепальної зброї. 

Маркіян Войтович, Аліна Черник, Leopolis.news