logo
15/12
14/12
13/12
... 11
13 ...

Що таке залежність і чому вона виникає?

02-08-2022 16:415619

Що таке залежність і чому вона виникає?

У сучасному суспільстві існує безліч різних прикладів залежності. Найвідоміші з них – це пристрасть до куріння, алкогольних напоїв та наркотиків. Далі йдуть історії виникнення залежності від праці, шопінгу, кохання, інтернету, ігор та соціальних спільнот. Досить популярною стає харчова залежність, особливо серед жінок. Всі вони дуже небезпечні і потребують допомоги високопрофесійних фахівців. Якщо від залежності не позбутися вчасно, наслідки можуть бути дуже серйозні.

Що таке «залежність» і якою вона буває?

Поняттями «залежність» та «адикція» (від англ. addiction — «схильність, уподобання») називають нав'язливу потребу здійснювати певні дії, незважаючи на несприятливі наслідки медичного, психологічного чи соціального характеру. Якщо ці дії пов'язані з прийомом психоактивних речовин (наприклад алкоголю, тютюну, наркотиків, деяких лікарських препаратів), які безпосередньо стимулюють структури мозку (центр винагороди) і викликають почуття насолоди, то така залежність називається хімічною. Виділяють також нехімічні (поведінкові) адикції. У цьому випадку хімічні процеси в головному мозку, що призводять до отримання задоволення, активуються певними актами поведінки. До таких адикцій відносять залежність від азартних розваг та онлайн казино, комп'ютерних ігор, гаджетів, шопінгу, роботи, спортивних вправ та людей.

Сьогодні до міжнародної класифікації хвороб включено лише хімічні залежності та поведінкову залежність від азартних ігор (ігроманію). Інші уподобання офіційного статусу захворювання поки не отримали.

Основними ознаками хімічної залежності є:

  • сильна потреба прийняти речовину;

  • нездатність контролювати дозу речовини;

  • виникнення синдрому відміни після припинення прийому речовини;

  • поступове підвищення дози речовини для досягнення такого ефекту, що досягався раніше за допомогою меншої дози;

  • вживання речовини починає займати в системі цінностей чільне місце, що призводить до забуття інших інтересів та задоволень;

  • продовження прийому речовини, незважаючи на негативні наслідки (при усвідомленні зв'язку між прийомом та наслідками).

До ознак нехімічних залежностей відносяться ті самі критерії, але вони стосуються не прийому речовини, а певної форми поведінки (здійснення ставок, покупок, походів у тренажерний зал, зустрічей із людьми тощо).

Чому виникає залежність?

Єдиної причини виникнення залежності, як хвороби, немає. Значну роль відіграють біологічні, психологічні та соціальні фактори.

Провідний біологічний фактор — це генетична схильність (спадковість). Якщо в когось із родичів спостерігалася залежність, то ймовірність формування адикції зростає. Звичайно, обтяжена спадковість не вирок, але такій людині слід пам'ятати про свою вразливість і дотримуватися запобіжних заходів.

Психологічні чинники виникнення залежності — це особливості характеру, які заважають знайти комфорт у світі, гармонійно ставитися до самого себе та до оточуючих, будувати теплі, довірливі відносини. Адиктивна поведінка характерна для людей з поганою переносимістю психологічних труднощів, що складно адаптуються до швидкої зміни життєвих обставин, що прагнуть у зв'язку з цим швидше і простіше досягти психофізіологічного комфорту. Іншими словами — це ті особливості, які змушують людину шукати гармонію у віртуальній реальності сп'яніння чи певної форми поведінки, а не змінювати щось у собі, у своїй системі стосунків із оточуючими та світом загалом.

Соціальні фактори різноманітні. Вони включають те, що нав'язується у вигляді ідеалів засобами масової інформації, а також традиції та звичаї суспільства, думку однолітків, тощо. Один із найважливіших чинників — виховання в сім'ї, бо саме воно закладає так званий життєвий сценарій. Багато хто намагається за допомогою алкоголю, наркотичних речовин чи азартних ігор займатися самолікуванням, коригуючи свій духовний та фізичний стан (покращуючи настрій, знижуючи тривогу, знімаючи втому, відновлюючи сон). Це прямий шлях до формування залежності — він лише тимчасово вирішує проблему, а згодом і погіршує її.