Молодий хлопчина прогулювався центром вечірнього Лондона. Як на свій вік, він був вкрай успішним. Вагомі досягнення у спорті, бізнес в різних країнах, навчання у престижному англійському London College of Business Management.

Переходячи річку Темзу, щось змусило його зупинитися. Він захотів зробити фото – сподобався вигляд Тауерського моста, заповненого ілюмінацією. Ці дві вежі – які наче символізували родинний дует – батька із сином.

Юрій Копитко запостив фото у Фейсбуці та пішов далі центром Лондона (реконструкція ймовірної події — авт.).

Тим часом, у різних куточках України, нещадно рубали ліс, який згодом у тисячах вагонів, через зареєстровані у Великобританії фірми, поїхав до Європи. По схемі, в якій мозком та організатором “простежується” батько хлопця – Богдан Копитко.

Частина третя. Адвокат

Схема. Коротко

У попередніх розділах я описав оборудки з експортом.

Сховані в офшорах, англійські та естонські компанії львів’ян Назара Лисого та Андрія Вороновського, згідно з ухвалою суду, купували у держпідприємств ліс за заниженими цінами. І — перепродували до Європи. За даними слідства, різниця розподілялася між учасниками схеми, йшла на хабарі керівництву лісової галузі та “відмивалася” через десяток контрольованих українцями компаній.

Як вказано в ухвалі суду, купівля-продаж проводилися по документах, натомість вагони із лісом їхали від держпідприємств прямісінько до європейських переробних заводів. А схема із використанням компаній – посередників застосовувалася виключно для акумулювання різниці у ціні.

(У подальшому, кримінальне провадження було закрите. Як це сталося – буде описано у четвертій частині).

Двоє виконавців вивели мене на близьке оточення чи не найпотужнішого кримінального авторитета України – Богдана Копитка.

Як свідчать зібрані факти, саме за експортну лісову схему розгорілася кровопролитна війна.

Спочатку, було влаштовано замах на самого Копитка — загинуло троє охоронців. Організатором поліція називала Дмитра Гаврилюка, який відомий як керівник бойового крила “бригади” “Вови Морди” (Володимира Дідуха), очільника іншої потужної злочинної структури.

Згодом, спецпризначенці затримали групу чоловіків, які готувалися розстріляти із кулемета ДШК самого “Вову Морду”.

Генпрокурор назвав це плановане вбивство – помстою, у відповідь за невдалий замах на Б. Копитка.

Джерела у ГПУ ідентифікували журналістам “співорганізатора” замаху — Андрія Солтиса.

Він є наступною ланкою, яка приводить експортний бізнес компаній Вороновського і Лисого до організаційної “тіні” Богдана Копитка.

Золота дев’ятка

Ще в квітні минулого року, волинський слідчий Божко мав розв’язані руки та ударними темпами наблизився впритул до безпосередніх виконавців у схемі.

За лічені дні він приїхав із обшуками на підприємство “Гофер Україна”, аби додатково підтвердити докази Держфінмоніторингу про відмивання грошей.

Завітало очолюване слідчим товариство прокурорів і безпосередньо за місцем реєстрації А. Вороновського.

А от другу українську компанію – через яку Biofuel Trading і Bioenergy solutions відмивали гроші – знайти не вдалося.

Адже після відкриття кримінального провадження, компанію “Укрєвроінтеграція” переписали на фіктивних власників — самого “нового” директора уже багато років не можуть знайти з кілька десятків слідчих у ще більшій кількості кримінальних проваджень.

“Укрєвроінтеграцію” перереєстрували у панельну багатоповерхівку в Києві – із поза сотнею квартир. Із зазначенням – лише номеру будинку. Шукай вітру в полі!

Новоспеченими власниками компанії стали Максим Ковальчук та Руслан Ц.

Вони входять до “золотої дев’ятки”, документи якої використовуються для реєстрації сотень фіктивних компаній, за якими ховаються справжні власники.

Це гігантська імперія конвертаційних центрів, компаній із незаконного відшкодування ПДВ, заниження податків та мита і відмивання брудних грошей.

Ці дев’ять осіб виступають “партнерами” по численних бізнесах – із різними видами діяльності та по усіх куточках країни. Спільні телефони, адреси, та десятки кримінальних проваджень в історії. Допоки правоохоронці розплутують схеми по одних компаніях, на “золоту дев’ятку” реєструють все нові та нові.

Проаналізувавши із півсотні судових документів стає зрозуміло, що ця конвертаційна імперія створена групою пов’язаних осіб, адже у тому чи іншому кримінальному провадженні зустрічається аналогічна фраза – “звітність подається із однієї і тієї ж самої IP – адреси”.

Різні області, інші види діяльності – та одні й ті ж самі “засновники”, телефони, адреси та IP.

за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

З іншого боку – можна було б припустити, що “золота дев’ятка” – закритий клуб прихованих олігархів.

Але…

Так новоспечений співвласник “Укрєвроінтеграції” – Руслан Ц. – судимий, як мінімум чотири рази. Телефони у людей відбирає час від часу, ото його й садять. Востаннє судять за те, що прийшов в гості до сина – й ігрову приставку взяв. Здав у ломбард.

І все тому, що Руслан Ц. – наркоман.

А ще він – в одному із кримінальних проваджень, зізнався, що оформляв на себе фірми. Розповів поки – лише за чотирнадцять. Мовляв, ходив до нотаріусів та документи підписував.

Його партнер по “бізнесах” – Дмитро Рашевський – вже й вирок має. Судимий по конвертаційній справі ТзОВ “Ферумгруп”. Через яку гроші відмивали. Так він оце і зізнався – до діяльності компанії відношення не мав, а надав свої документи для її реєстрації – виключно за грошову винагороду.

Дмитрій Гетьман – взагалі не вловимий. У товаристві із теперішнім директором та співвласником “Укрєвроінтеграції” Максимом Ковальчуком вони їздять країною, та на пару стають “власниками” нових та нових фірм. І роблять це так філігранно – що кримінальна поліція всієї України, ніяк того Гетьмана, ні у нотаріусів, ні у реєстраційних службах зловити не може.

Бо вже другий рік, як “бізнесмен” у розшуку. Крадіжками в столиці займався. Шість потерпілих. І оце поліція його шукає – а він із Ковальчуком все нові та нові бізнеси започатковує. Певне – неабиякий досвід – бо за плечима 7.2 роки. За розбійний напад із проникненням в житло.

Владислав Філоненко – і той не справжній. На “нього”, компанію “Ентер-груп”, купили кілька молодиків, які через неіснуючі інтернет – магазини, техніку реалізовували. 56-ть потерпілих.

Ольгу Ващак та Аллу Аридіну, при усьому бажанні — ані податківцям, ані прокурорам, ані суддям — допитати не вдасться — хіба приїдуть до окупованих Стаханова і Донецька. Де зареєстровані жінки.

Звісно, можна було б припустити, що “Укрєвроінтеграцію”, з відмиванням грошей, банально продали власникам “золотої дев’ятки”.

І навіть — пояснити той факт, що після переоформлення компанії, поряд із прізвищем директора Ковальчука, у якості бухгалтера продовжував фігурувати Лисий. Наприклад – попередні справи завершував.

Тільки от – Андрій Солтис підвів. “Співорганізатор” замаху на кримінального авторитета “Вову Морду”.

Бо “має” Ковальчук фірму — в квартирі багатоповерхівки в Запоріжжі. У тому ж помешканні – бізнесує із своєю компанією згадана Алла Аридіна.

Низка її організацій – під слідством. Зокрема – “Бірамстел”. Йдеться про відмивання грошей у продажах м’яса та зерна. Слідчі накопали, що продаж був на паперах. А фіктивні компанії, “засвічені” у кримінальному провадженні, пов’язані між собою однією IP-адресою.

І оце другий фігурант справи – фірма “Вест Вудсток”. Із співвласником та директором, на час описаних, подій – Андрієм Солтисом.

Ухвала суду

Відмивання. Caveron

Звісно, у цього чоловіка широкий розмах діяльності та компаньйонів. Які виводять на наступну, англійську компанію, через яку експортери українського лісу Biofuel Trading і Bioenergy solutions відмивали гроші. Caveron L.P .

Бо на час активного вивезення лісу, бізнес партнер Солтиса по “Вест Вудстоку”, мав і собі партнера – по іншій компанії. А той – був директором у ТзОВ “Велтс”. Співзасновники – польська “Експотрейд” та українська “Трентова ЛТД”.

У той самий час Андрій Солтис проявляв великі знання у бізнесі та його ще одна фірма – “Форест Санрайз” торгувала зерном. Яким – до кінця не зрозуміло, бо слідчі пишуть, що окремі продажі здійснювалися на папері. А поряд із цією “Форест Санрайз”, у одній справі, слідчі виводять на чисту воду ТзОВ “Експотрейдія”. Де у той же ж період співзасновником була згадана польська “Експотрейд”.

А найцікавіше те, що директором “Трентова ЛТД” (а сьогодні і співвласником) був Павло Нестерко. Який, за дивним збігом обставин – і бенефіціаром польської “Експотрейд” був записаним.

З огляду на це, для Андрія Солтиса, підприємець Павло Нестерко має бути зовсім не чужим.

А от останній бізнесмен – вкрай цікавий чоловік. З одного боку — у нього в партнерах відомі львівські адвокати, що мають значну кількість реальних різнопланових компаній, у власності яких перебуває велика кількість офісних приміщень.

З іншого боку — якось так виходить, що у ці приміщення систематично вселяються все нові та нові організації, які займаються конвертацією грошей та іншими злочинними схемами. Правоохоронці проводять обшуки. Одні орендарі зникають, ліквідовуються, інші – з’являються.

До чого це я? Сталася із Павлом Нестерком цікава історія.

Власником та директором однієї компанії — “Інтенсив” — був “записаний” Валерій К.

Це саме у час активного експорту лісу нашими львівськими товаришами.

А Валерій К. був дуже “успішним” бізнесменом із п’ятьма компаніями. Напевне, всі не “тягнув”, адже продав “Інтенсив” цій же, згаданій, “Трентова ЛТД” з директором П. Нестерком.

Тим часом, як виглядає із опрацьованих судових ухвал, компанії Валерія К. ввозили в Україні із – за кордону товари. Все – що душа забажає. Тільки от компанія, у якої вони це все купували, у багатьох випадках – одна й та ж — Caveron.

Та сама, через яку експортери українського лісу Biofuel Trading і Bioenergy Solutions відмивали гроші.

А ще – контрабанда була. Прийшли оце працівники СБУ до Валерія К. з обшуками та попросили пояснити, яким таким чином сталося, що у вантажівці із одягом, вони знайшли плазмові телевізори.

Валерій К. послав їх із цим запитанням до компанії Caveron – мовляв, нічого не знає.

Але відкривали все нові та нові справи, бо чомусь податківці встановлювали, що у документах, які приїздять із різноманітною продукцію від фірми Caveron – значно занижені ціни. Що відповідно, дозволяє фірмам Валерія К. не доплачувати податки та мита.

А ще компанії чоловіка проходять у справі конвертаційних центрів і таке різне.

Та коли п’ять місяці тому, почався розгляд у суді провадження, в якому чоловіку пред’явлено обвинувачення, то виявилося, що “бізнесмен”, який тільки на одну фірму і лише за два місяці завіз в Україну товарів десь на під 30-ть мільйонів – в принципі, такою діяльністю займатися не може.

Бо тривалий час Валерій К. – страждає на розлади психіки та поведінки. Стоїть на обліку. Алкоголізм.

Кандидат в судді

Однак, через очевидно не чужого для Андрія Солтиса, підприємця Павла Нестерка, можна протягнути ниточки не лише до англійської компані Caveron – яка відмивала гроші у схемі експорту лісу.

Адже має Павло Нестерко компаньйона по бізнесу – адвоката Олександа Кондра.

Кондра викладає на юридичному факультеті Львівського університету ім. І.Франка.

Олександр Кондра. фото — соцмережі

Подавався як кандидат на посаду судді. Та є кілька речей, які викладач, скоріш за все, не зможе пояснити своїм студентам. Аргументувати той факт, що він зараз є власником компанії “Інтенсив”, де раніше засвітився Валерія К. – якось можна – мовляв купив.

Та от інший пазл – “розрулити” вкрай складно.

Адже дві компанії Валерія К. фігурують у одному кримінальному провадженні разом із АО “Кондра і партнери”, у якому викладач має 33.3%. Загалом по слідству — 72 фірми. Йдеться за конвертацію та відшкодування податків для підприємств експортерів. Провадження настільки важливе – що розслідується безпосередньо Генпрокуратурою України.

Між іншим, про справи, у яких Кондра є адвокатом, він напевне теж із студентами не говорить. Клієнти – не ті.

До прикладу – Дмитра Степанова захищав. Сутенера. Який уже був судимий за організацію мережі домів розпусти в Харкові. А потім оце й у Львові налагодив. Також отримав вирок. Аналогічно – умовний.

Такий ось бізнес і справи у викладача, кандидата на посаду судді, мільйонного бізнесмена Кондра.

А ще, десь зо дев’ять років, чоловік повинен бути знайомим із найближчим оточенням кримінального авторитета Богдана Копитка.

Список Деньковича

У 2010-ому, після приходу до влади в Україні режиму Януковича, та самодискредитації за минулі роки керівництва політ сили екс-президента Ющенка, на Західній Україні високі рейтинги мала партія “Батьківщина” екс-прем’єра Юлії Тимошенко.

Однією із ключових областей була Львівська. У жовтні наближалися місцеві вибори депутатів.

У “Батьківщині” стався скандал – політичний важковаговик, депутат Верховної ради України Іван Денькович, керівник обласної партійної організації Львівщини, та один із найближчих соратників Тимошенко – почав вибудовувати свою гру.

Тому — політрада партії виключила Деньковича з “Батьківщини”. Депутат у судах домігся визнання рішення незаконним.

А перед виборами – сформував та подав до виборчої комісії перелік кандидатів у депутати Львівської обласної ради. Який і охрестили – “Список Деньковича”. Адже, перелік кандидатів був не погоджений із керівництвом політпартії.

“Батьківщина” в чергове провела конференцію. Виключила Деньковича. Відкликала із виборчої комісії кандидатури людей із того списку.

Знову тривали суди. Закінчилося тим, що “Батьківщина” участі у виборах до Львівської облради взагалі взяти не змогла.

За чутками, Денькович вчинив розкол, або провести від партії частину провладних кандидатів. Адже у Батьківщині його пов’язували із провладної коаліцією у Верховній раді – на чолі з Партією Регіонів.

У мене є ще одна версія, яка чомусь не була офіційно озвучена – хоча лежала на поверхні.

8 людей. Це 25% — “Списку Деньковича”.

Їх можна охарактеризувати трьома словами – “команда Богдана Копитка”. При потраплянні до Львівської обласної ради – це могла бути ціла фракція депутатів.

І уся ситуація із реєстрацією “Списку Деньковича” – як нікому – була вигідна для Копитка.

… Олександр Кондра – це зять Деньковича. Саме у розпал скандалу, він – як адвокат – представляв у судах проти виборчої комісії, інтереси людей із одіозного списку імені Деньковича…

У наступній частині про те, як магічним чином українські дрова, при перетині кордону із Європою – перетворюються на заборонений до вивезення ліс. Про “війну” між митниками та прокурорами — і що спільного у волоських горіхів та лісу. І звісно — як “хоронять” кримінальні провадження відносно впливових високопосадовців.

Про все це – у частині четвертій. Незабаром — “Генпрокурор”.

* Фігурантам розслідування були надіслані листи з проханнями про коментарі. На момент публікації, відповідей не було надано. Якщо все ж, відповіді на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступних частинах

Тарас Зозулінський, vse.media

Королі українського лісу (Ч. 1)

Королі українського лісу (Ч. 2)