У середу, 5 жовтня, в приміщенні Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки (пр. Шевченка 13) відбудеться презентація повісті «Вигнанці» львівської письменниці Галини Козак.

Історична повість «Вигнанці» присвячена виселенню західних українців у Сибір після Другої світової війни. Цю історію я знаю не тільки з книжок, а й з болючого досвіду власної родини, яку примусово вивезли на спецпоселення в Амурську область за зв’язок із бандерівським підпіллям.

Час невблаганно біжить… Сьогодні український народ боронить наші землі від ворожої російської агресії. Україна знову платить найвищу ціну за свою свободу і незалежність. Відходять у засвіти колишні борці – найкращі сини і дочки України, з’являються новітні Герої, які пишуть сьогочасну історію України.

«Хто не пам’ятає свого минулого – приречений пережити його знову», – ці слова американського філософа Джорджа Сантаяни стали епіграфом до історичної повісті «Вигнанці».

Початок презентації о 16:00.

Галина Козак – педагог, історик, письменниця. Народилася 20 січня 1959 року на Тернопіллі, у мальовничому селі Урмань, що розкинулося в долині річки Золота Липа. Закінчила історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Живе, працює і пише у Львові.

Авторка повістей «Таємниця», «Не заблукати в мережі» та «Дорога терном заросла», у яких запрошує читача у світ складних людських переживань, емоцій, почуттів, звертається до болючих тем заробітчанства, стосунків із токсичними людьми, зради, прощення тощо. Її герої гідно кидають виклик долі в пошуку свого місця під сонцем.

Історична повість Галини Козак «Вигнанці» присвячена виселенню західних українців у Сибір після Другої світової війни. У творі письменниця змальовує складні міжособистісні стосунки, приниження, якого зазнавали виселенці до Сибіру від представників радянської репресивної системи, насторожене ставлення до «зайд» з боку місцевого населення. Цю історію авторка знає не тільки з книжок, а й з болючого досвіду власної родини, яку примусово вивезли на спецпоселення в Амурську область за зв’язок із бандерівським підпіллям. Тож занурившись у перипетії повісті, читач відчуватиме сильний «ефект присутності» – бо ніби кожною клітиною серця письменниця пережила поневіряння своїх рідних.

Спираючись на архівні документи й матеріали, спогади репресованих осіб, родинні перекази, авторка у властивій їй психологічній манері вміло змальовує останні години перебування виселенців у рідних домівках, нелюдські умови транспортування людей до місць заслання, важкі реалії виживання у повній ізоляції від рідних та світу в сибірській тайзі.

«Вигнанці» – це повість про скалічені долі, нездійснені мрії, втрачені надії й можливості цілого покоління невтомних борців за волю й незалежність України. Багатьом із них вдалося пройти через найважчі випробування честі й гідності, соціальні приниження, наругу і водночас зберегти любов до України та згодом повернутися до рідного гнізда. Знедолені, скривджені, звільнені, але й не вільні. Вже після повернення із сибірських поселень їх позбавили елементарних політичних та соціальних прав, свободи пересування, визначали місце проживання. Кожен їхній крок ще довго контролювали радянські спецслужби, а в документах їх принизливо клеймували – «спецпоселенці».

Час невблаганно біжить… Сьогодні український народ, славні збройні сили України боронять українські землі від ворожої російської агресії. Мільйони біженців, внутрішньо переміщених осіб, тисячі вбитих, замордованих і полонених… Україна знову платить найвищу ціну за свою свободу і незалежність. Відходять у засвіти колишні борці – найкращі сини і дочки України, з’являються новітні Герої, які пишуть сьогочасну історію України.

«Хто не пам’ятає свого минулого – приречений пережити його знову», – ці слова американського філософа іспанського походження Джорджа Сантаяни залишаються актуальними. Вони і стали епіграфом до історичної повісті «Вигнанці».

Leopolis.news