За словами журналіста, такими ознаками є спотворення подання інформації, культ певної особи чи осіб, що належать до їхнього єпископату, не сприйняття правдивої інформації про навколишній світ. При цьому сектантське мислення для пастви московського патріархату притаменне давно, і часто воно йде за принципом «ми проти всіх». При цьому ця церква має дуже потужний медійний вплив, при цьому вони працюють на низовому рівні, що дозволяє їм легко поширювати будь-яку інформацію. За словами Тараса Антошевського, навіть потужні політичні партії не можуть з ними тягатись у впливі на медіа.

Власне це є одна з причин, чому так складно йде викорінювання цієї церкви з України. Зокрема зараз мова йде про те, щоб припинити оренду цією церквою двох храмів на території Києво-Печерської Лаври. При цьому, як розповів Тарас Антошевський, йдеться лише про частину приміщень, термін оренди яких (найімовірніше безоплатної) добіг до кінця. Натомість що стосується так званої нижньої Лаври, тобто власне монастиря, там оренда не має визначеного терміну.

Тарас Антошевський розповів, що хоча УПЦ МП зараз заперечує свій зв’язок із Московським Патріархатом, через що відмовляється змінювати свою назву, однак факти свідчать про протилежне: «їхній Статут, прийнятий у травні 2022 року говорить, що сама церква була заснована на основі грамоти Московського Патріарха Алексія від 1990 року. Окрім того, коли Вселенський Патріархат проголосив Автокефалію Української церкви, весь їхній єпископат, окрім двох єпископів, відмовився перейти у канонічну ПЦУ. Отож всі вони є єпископами РПЦ в Україні», — зазначив релігієзнавець.

Так само у цій церкві немає й інших ознак автокефальності, зокрема вони не входять до списку автокефальних церков, і не зробили жодного кроку до того, щоб їх визнали такою.

Єдине, що вони зробили для частини своїх віруючих, це перестали згадувати під час Богослужінь патріарха Кирила та самостійно почали варити миро.

«Мироваріння є важливою ознакою самостійності церкви, однак яким чином у теперішніх умовах вони б мали отримувати миро з Москви?», — запитує Тарас Антошевський.

Так само їхні єпископи входять до складу керівних органів РПЦ, хоча й не відвідують їхні засідання.

«А як в теперішніх умовах вони можуть це зробити», — зауважує Тарас Антошевський.

Втім найцікавішою виявилась ситуація з єпархіями, які розташовані на окупованих та прифронтових територіях – РПЦ фактично повністю чи частково анексувала ці єпархії, напряму підпорядкувавши тамтещніх єпископів. З точки зору церковної ці єпископи пішли в розкол, однак при цьому в УПЦ МП не засудили цієї дії, більше того, такі єпископи залишились членами їхнього Синоду.

«Фактично вони є частиною РПЦ, однак чомусь дуже бояться, щоб їх так називали», — підсумував Тарас Антошевський.