23-01-2023 13:32
8936
Тривалий час у Львові в сфері нерухомості діють шахраї, колективно або індивідуально, які особливо активізувались після хвилі переселенців зі східних областей України. Якщо йдеться про злочинну групу, то її, здебільшого, створюють професійні шахраї, працівники комунальних служб, колишні правоохоронці. У цій статті буде мова і про працівників суддівського корпусу, які, вірогідно, й собі вирішили долучились до квартирної шахрайської схеми. Справа ж прибуткова.
Загалом квартирні шахраї особливо не мудрували, а застосовували відпрацьовану в кримінальному світі схему з незначними відмінностями, яка полягає у тому, щоби:
Про такі злочини повідомляла поліція Львівської області, а також низка львівських ЗМІ, зокрема, ZAXID.NET про зникнення 60-річного власника квартири, або ж ресурс НТА.
Отже, у нашій історії в престижному центральному львівському районі біля Стрийського парку (на вулиці Літній) проживала самотня пенсіонерка Наталія Бойко, 1958 року народження. Одруженою вона не була, рідних братів чи сестер не мала. Провадила спокійний спосіб життя, особливої прикрості оточуючим не робила. Хоча і мала дивну особливість: у своїй чотирикімнатній квартирі три кімнати віддала для проживання вуличним котам.
Одного осіннього дня, а саме 11 жовтня 2020 року, ще доволі бадьора 62-річна Наталія Бойко несподівано померла.
Військовий пенсіонер Валерій Доценко, який є троюрідним братом померлої [свого часу він був заступником командувача Державної прикордонної служби України, Західного регіонального управління (м. Львів), а згодом його призначили заступником ректора Національної академії прикордонних військ України (м. Хмельницький)], згідно зі законом подав заяву до П’ятої львівської державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на майнову спадщину. Аж тут з’ясувалось, що ніякого права Валерій Доценко вже не має, тому що в померлої виявилась «рідна сестра» Неля Красуляк, 1968 року народження. Ніхто із родини Бойків ніколи її не бачив, проте громадянка Красуляк наполягає, що є позашлюбною дитиною, а тому і має першочергову підставу для заволодіння чотирикімнатною квартирою. І категорично не має наміру поступатись або по-родинному розділити із військовим пенсіонером так «несподівано» отриману спадщину.
Якщо переглянути реєстр львівських судових рішень, то можна налічити 14 судових справ, в яких Неля Красуляк домагалась стати родичкою тих або інших громадян, аби успадкувати майно їхніх померлих родичів, однак кожного разу зазнавала фіаско. Львівські судді стояли на чатах закону. Аж раптом, хоча й не у Львові, врешті й Нелі Красуляк таки усміхнулась кримінальна Фортуна.
Дивне рішення Миколаївського районного суду
У Миколаївському районному суді Львівської області суддя Олександр Бачун 23 січня 2020 року розглянув цивільну справу за позовом Нелі Георгіївни Красуляк. Спритна Неля через суд вимагала:
Понад пів століття позивачка Неля Красуляк цілком комфортно проживала з батьківством «Георгіївна», навіть відбула із ним кримінальне покарання за старим кримінальним кодексом (грабіж [стаття 141] та розбій [стаття 142]), аж раптом відчула внутрішній дисонанс: батьківство, зазначене у свідоцтві про народження, перестало їй подобатись. Суддя Олександр Бачун не з’ясував причину цього душевного дискомфорту, хоча вона, ця причина, і була мотиваційною у судовій справі (№ 447/3005/19).
Ба більше, у травні того ж таки 2020 року суддя Олександр Бачун ухвалив додаткове рішення у цій же судовій справі, а відтак випровадив Нелю Красуляк зі стін судової установи в український соціум у статусі цілком іншої особи. Завдяки такій мінливій Юстиції, кримінальниця Неля Георгіївна Красуляк стала добропорядною громадянкою Нелею Антонівною Бойко, без кримінального минулого, але із претензією заволодіти квартирою, яка належала так несподівано померлій пенсіонерці Наталії Бойко.
Вірогідно недобропорядний або очевидно некомпетентний суддя Олександр Бачун порушив норму процесуального права і не встановив мету зміни анкетних даних із Нелі Георгіївни Красуляк на Нелю Антонівну Бойко. Своє рішення суддя не обґрунтував належними доказами, а покази вірогідно лжесвідків не зафіксував на диску технічного запису судового засідання, яке відбулось 23 січня 2020 року.
Суддя Олександр Бачун проігнорував факт, що Неля Георгіївна Красуляк ніколи не проживала і не була зареєстрована в місті Новий Розділ, Миколаївського району, Львівської області, як зазначено в копії її паспорта, долученого до матеріалів судової справи. У копії паспорта зазначено дату реєстрації документа 4 жовтня 2019 року, тобто незадовго до подачі заяви в суд, а населений пункт реєстрації проживання позивачки розмитий, прочитується лише вулиця Степана Бандери, 14/45.
А найголовніша «родзинка» полягала у тому, що кримінальниця Красуляк завиграшки і під присягою переконала дивовижно довірливого суддю Бачуна, що вона роками ходила на Сихівське кладовище Львова, де рясними сльозами оплакувала могилу Антона Володимировича Бойка, якого називала своїм батьком, а себе – його позашлюбною дочкою. Насправді ж Антон Бойко ще від 1994 року мирно покоїться не у Львові, а на кладовищі міста Володимир-Волинський.
Щоби не побачити такого кричущого факту під час судового засідання потрібно бути або незрячим, або заангажованим. Оскільки суддя має офіційно видані водійські права, можемо сміливо припустити, що він є зрячо-заангажованим.
Кримінальне «зозуленя»
У суддівських колах Львова кримінальниця Неля Красуляк є знаною фігуранткою. Кримінальне товариство, яке спеціалізується на незаконному заволодінні квартир самотньо проживаючих громадян, використовує її як підставну особу. Починаючи із 2015 року, кримінальна братія системно намагається «підкинути» громадянку Красуляк то в одну, то в іншу сім’ю у статусі їхньої нововиявленої родички, застосовуючи судові рішення.
Однак, на відміну від судді Олександра Бачуна, у Сихівському, Шевченківському чи Галицькому районних судах Львова судді Віктор Романюк, Віталій Стрельбицький, Ірина Зима, Олена Горбань, Дарина Глинська та інші, як теж і колегії суддів Львівського апеляційного суду, відмовляли Нелі Красуляк у визнанні її чиєюсь родичкою із правом успадкувати чуже майно. Щоправда, не всі судді Львівської області беруть приклад зі своїх добропорядних колег.
Вірогідно, що саме тому Неля Красуляк і подала заяву в порядку окремого провадження до потрібного їй Миколаївського районного суду, підробивши копію паспорта з пропискою у селищі міського типу Новий Розділ, тому що у львівських суддівських колах вона вже є надто відомою особою.
Афери по-львівському
Олександр Гринчак, керівник Департаменту кіберполіції, розповів київському виданню «РБК-Україна», що ув’язнені Львівщини у місцях відбування покарання байдики не б’ють, у них руки «не для скуки». Відсутність волі не перешкоджає ув’язненим створити кримінальний кооператив і виманювати із волі в довірливих громадян чималі кошти. У такі кооперативи за інтересом залучені не лише ув’язнені, а й їхні наглядачі, начальство виправних закладів, бізнес-тренери і психологи.
Отож Неля Красуляк, яка нахабно нав'язала себе військовому пенсіонерові у статусі родички, після судового рішення судді Олександра Бачуна терміново продала незаконно отриману квартиру такій же вірогідно підставній особі Анастасії Дмитрик за смішну ціну – всього за 875 100 гривень. При тому, що ринкова вартість 110 метрової квартири у центральній частині Львова орієнтовно становить понад три мільйона гривень.
Львівський апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу військового пенсіонера, задовольнив її частково і скасував юридично недолуге рішення судді Олександра Бачуна від 23.01.2020 року та його ж додаткове рішення від 12.05.2020 року.
Заяву Нелі Красуляк про встановлення факту родинних відносин Апеляційний суд залишив без розгляду, роз’яснивши їй право подати позов на загальних підставах. Отож позашлюбна Неля Бойко (вона ж Красуляк) після цього рішення Апеляційного суду вже не мала права претендувати на спадкове майно померлої Наталії Бойко, а тим паче виставляти квартиру на продаж, оскільки позовну заяву до суду в порядку позовного провадження вона не подала.
А новій «власниці» квартири Анастасії Дмитрик (через два місяці після вище зазначеного рішення Львівського апеляційного суду від 9.02.2021 року), закортіло взяти у позику три мільйони гривень терміном на один місяць під заставу вище зазначеної щойно придбаної квартири. Через місяць громадянка Дмитрик позику передбачувано не повернула, тож заставлена квартира через заздалегідь сплановану схему стала власністю такого собі іпотекодержателя Романа Остапенка.
Продовження боротьби за справедливість. На цей раз у Галицькому суді Львова
У судовій справі №461/6989/21 суддя Мисько зазначила, що адвокат Богдан Чубик подав заяву про забезпечення позову в цивільній справі в інтересах військового пенсіонера Валерія Доценка щодо витребування з чужого незаконного володіння квартири в особі Анастасії Дмитрик, на той час власниці квартири.
В обґрунтуванні поданої заяви адвокат покликався на незаконне рішення Миколаївського районного суду в інтересах Нелі Красуляк, а також постанову Львівського апеляційного суду щодо скасування некомпетентного рішення судді Олександра Бачуна.
Вивчивши матеріали справи, зокрема заяву адвоката Богдана Чубика про забезпечення позову, інформацію щодо рішення Миколаївського районного суду та постанову Львівського апеляційного суду, суддя Христина Мисько 25 серпня 2021 року ухвалила рішення, що квартира і далі повинна знаходитись у незаконному володінні Анастасії Дмитрик.
Наступне засідання під головуванням судді Мисько відбулось 24 листопада 2022 року. Суддя розглянула заяву адвоката Богдана Чубика про зміну предмету позову і чергове адвокатське клопотання про накладення арешту на незаконно приватизовану квартиру. На цей раз суддя Христина Мисько ухвалила: «Клопотання адвоката Богдана Чубика в інтересах Валерія Доценка задовольнити. Накласти арешт (із забороною відчуження) на об’єкт нерухомого майна, а саме: квартиру [...], що належить на праві власності іпотекодержателеві Романові Остапенку». Оскільки під час електронних торгів ніхто з потенційних покупців не злакомився на «палену» квартиру, тому Роман Остапенко, як іпотекодержатель, набув статус власника квартири.
Львівський апеляційний суд
Суддя Христина Мисько, ухвалюючи рішення задоволити клопотання адвоката Богдана Чубика про арешт квартири, врахувала в тому числі й рішення Львівського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги адвоката.
Колегія суддів Львівського апеляційного суду у складі головуючої судді Марти Шандри, суддів Ярослава Левика і Надії Крайник, докладно вивчивши обставини скарги адвокати Богдана Чубика, постановили: апеляційну скаргу адвоката Чубика задовольнити частково. Ухвалу судді Христини Мисько від 10 березня 2022 року скасувати і постановити нову ухвалу.
І знову Галицький районний суд Львова
Адвокат Богдан Чубик подав ще один позов у Галицький суд Львова про встановлення факту родинних відносин між померлою Наталією Бойко і Валерієм Доценком, а також про визнання «кримінального зозуленяти» Нелі Красуляк незаконною родичкою та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, аби позбавити сторонніх осіб можливістю розпоряджатись незаконно придбаною квартирою.
Справу взявся слухати суддя Віталій Стрельбицький. Вивчивши обставини цієї кримінальної епопеї та враховуючи надані докази і мотиви, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Суддя Віталій Стрельбицький встановив факт родинних відносин між Валерієм Доценком і Наталією Бойко, що вони є троюрідними братом і сестрою, а Неля Красуляк – сторонньою особою, навіть і не позашлюбною. Водночас суд надав Валерієві Доценку додатковий строк для прийняття спадщини, якою в незаконний спосіб заволоділи квартирні шахраї.
Проте щасливий happy end ще не настав. Протиборча сторона, кримінальниця Неля Красуляк, подала апеляцію на цілком об’єктивне рішення судді Віталія Стрельбицького. Хоча Красуляк не має права бути стороною у судовій справі, тому що рішення судді Олександра Бачуна (що кримінальниця є рідною сестрою померлої власниці квартири) Львівський апеляційний суд скасував, а позову в порядку позовного провадження, що вона є рідною сестрою померлої Наталії Бойко громадянка Красуляк не подавала. Шахраї будуть боротись за чотирикімнатну квартиру до останнього судового рішення. Тим паче, що ринкова вартість квартири орієнтовно становить понад три мільйони гривень. Цієї суми вистачить на всіх шахраїв: на тих, що займаються шахрайством щоденно і професійно, і на тих, які посідають державні посади.
За дивним збігом обставин автоматизований розподіл судових справ вдруге автоматично обрав колегію для слухання апеляції квартирних шахраїв на рішення судді Віталія Стрельбицького, яка вже слухала цю справу раніше і скасувала ухвалу судді Христини Мисько від 10 березня 2022 року. Тепер ця колегія буде в іншій іпостасі: головуючим суддею обрано Ярослава Левика, а судді Марта Шандра і Надія Крайник допомагатимуть йому здійснювати правосуддя.
Судячи з попередньої добропорядної судової постанови до суддів Левика, Шандри і Крайник якихось застережень нема. Але є невеличка тривожність стосовно розтягнених (неквапливих) термінів слухання вже добре відомої суддям справи. За цей час шахраї можуть вигадати ще якусь юридичну заковику, аби затягти завершення цієї судової епопеї. Тим паче, що за команду квартирних шахраїв активно вписуються (вірогідно в очікуванні дещиці від вартості квартири) і нотаріуси, і поліцейські, і прокурори, і судді. А один із цього угрупування квартирних крутіїв із прізвищем Садовий, навіть, вірогідно відкриває ногою двері владних кабінетів, позиціонуючи себе родичем львівського бургомістра.
Ярослав Левків,
спілчанин Національної сілки журналістів України
