З нагоди 90-ліття від дня народження світлої пам’яті Патріарха Любомира Гузара в архикатедральному соборі Святого Юрія 25 лютого архиєпископ і митрополит Львівський звершив Божественну Літургію у співслужінні з духовенством.

Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Митрополит Ігор звернувся до присутніх у храмі і зазначив, що ми зібралися на цьому молінні, щоби вшанувати особу нашого патріарха світлої пам’яті Любомира Гузара. «Якраз завтра йому би виповнилося 90 років життя, а від упокою душі 31 травня виповниться 6 років», — зазначив єпископ.

«Ми ще тримаємо в пам’яті його старання про розвиток нашої Церкви. Передовсім він старався, щоб підібрати єпископів для доброго служіння вірним. І за його немалими зусиллями та погодженням Львівська богословська академія була проголошена Католицьким університетом у 2002 році. Він намагався налагоджувати добрі контакти та відносини з православним світом в Україні та поза її межами. Це була мирна й добра людина, український релігійний діяч, кардинал Католицької Церкви, представник українського роду Гузарів, суспільний діяч, якого любили не лише греко-католики, а й багато православних в Україні з великою пошаною ставилися до нього. Згодом архиєпископ-емерит „теплою рукою“ передав своє служіння наступникові, вибраному в 2011 патріарху Святославові Шевчуку», — сказав владика Ігор.

Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові. Прадідом Любомира був о. Дмитро Гузар – священик УГКЦ, парох у містечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького (більше відомий за псевдонімом Василь Лукич).

У 1944 році сім’я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбург продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 в США, закінчив середню освіту в Малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в м. Стемфорді (штат Коннектикут, США). Був членом «Пласту». Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) у м. Елленвілі (штат Нью Йорк, США). Студіював філософію в Колегії св. Василія та в 1954 році здобув ступінь бакалавра.

Богословські студії здобув у Вашингтонському католицькому університеті в Америці.

У 1958 році, як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, одержав ліцензіат богослов’я. 30 березня того ж року владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для служіння в Стемфордській єпархії.

У 1958–1959 роках працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія, а також служив у м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США) як душпастир оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в м. Елленвілі (штат Нью-Йорк, США).

З 1965 року — настоятель парафії Пресвятої Трійці в м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США).

У Фордгамському університеті Нью-Йорка продовжував навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра.

В 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив ступенем доктора богослов’я в 1972 році.

У 1972 році вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія).

У 1973–1984 роках викладав у Папському місійному університеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосифа Сліпого.

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в м. Кастель-Гандольфо, поблизу Рима, був висвячений Патріархом Йосифом Сліпим та співсвятителями — владикою Іваном Прашком, титулярним єпископом Зигрісу, та владикою Ісидором Борецьким, єпархом Торонтським, на єпископа.

У 1978 році Патріарх Йосиф призначив єпископа Любомира Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України.

З 1984 до 1991 року — протосинкел Львівської архиєпархії в Римі (Італія).

У 1993 році разом зі всією спільнотою з м. Гроттаферрата (Італія) повернувся на рідну землю. Мешкав у передмісті Львова — селі Зимна Вода на вул. Сірка.

26 січня 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом Української Греко-Католицької Церкви. 26 січня 2001 року Папа Римський Іван Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом Святої Софії на Віа Боччеа у м. Рим (Італія).

21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва, а титул Блаженнішого Любомира змінився на «Верховний Архиєпископ Києво-Галицький».

10 лютого 2011 року на прес-конференції в Києві Блаженніший Любомир повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. «Я не повинен бути провідником — настає час, коли потрібно передати важелі людям, у яких більше сили. Навіть фізичної. Вони повинні далі бачити», — заявив Блаженніший Любомир Гузар на прес-конференції у Києві, пояснивши свій крок станом здоров’я.

Блаженніший Любомир Гузар нагороджений чотирма державними вищими нагородами: Орденом князя Ярослава Мудрого III ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та Орденом «За заслуги» III ступеня.

Помер Блаженніший Любомир Гузар, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, 31 травня 2017 року у с. Княжичі, поблизу м. Києва. Похований у м. Києві в крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового. У заупокійній Архиєрейській літургії взяли участь понад 600 священнослужителів з різних єпархій України, а також з-за кордону.

Leopolis.news