У голови Дрогобицької районної військової адміністрації Степана Кулиняка щільний графік роботи. Але він знайшов час і можливість відповісти на кілька запитань журналіста Leopolis.news.

Пане Степане, ви нещодавно повернулися з чергової поїздки на передову. Якими є враження від побаченого?

Це вже не перша така поїздка. Завжди веземо нашим хлопцям щось необхідне. Я пишаюся нашими земляками, які служать в батальйоні Територіальної оборони і захищають нас від навали російських ворожих орд. Війна порівняно далеко від нас, але на передовій якось незримо відчуваєш, як близько може бути смерть. Але наші воїни подолали страх. Вони знають, що воють за своє, за рідну хату і родини. Вони впевнені у нашій перемозі й наближають її щодня.

І коли настане ця наша перемога?

Про це знає лише Бог. Хотілося б, звичайно, щоб вона прийшла якнайшвидше. ЗСУ творять чудеса. Мусимо зрозуміти, що на сході і півдні нашої країни гине цвіт нації. Але якщо ми не будемо давати окупантам відсіч, то тоді будуть гинути під окупацією москалів мільйони українців. Таке вже було в нашій історії І це не може повторитися знову. Тому тут, в тилу, кожний на своєму місці повинен робити все можливе, щоби допомагати нашим захисникам та захисницям наближати таку омріяну перемогу.

Що для вас виявилося найважчим на посаді керівника військової адміністрації?

Найважче – це дивитися в очі матері, яка втратила сина. Як керівник Дрогобицької військової адміністрації буваю на похоронах наших героїв. Важко, а деколи й неможливо знайти слова розради для сім’ї наших полеглих Героїв. Жодна матеріальна допомога не замінить втрату сина, батька, брата, чоловіка… Після похоронів виникає бажання ще більше допомогти тим, хто на фронті. Для цього залучаємо десятки й сотні людей. Від нас, тих хто в тилу, в значній мірі також залежить, коли прийде перемога. Після нашої перемоги і закінчення війни хочемо створити «Книгу пам’яті», в якій вмістити фотографії та розповіді про тих, хто поклав своє життя у цій російсько-українській війні.

На чому робите акцент у своїй повсякденній праці?

Насамперед, це допомога нашим захисникам, а також, звичайно, мешканцям Дрогобиччини і внутрішньо переміщеним особам, розв’язання їхніх проблем. Для когось це може видатися дріб’язковим, не вартим уваги, але, повірте, для кожної людини її проблема є визначальною. Великого значення надаємо, як я вже сказав, допомозі фронту, об’єднуємо зусилля усіх, кого тільки можна. Тримаю тісний зв'язок з благодійними фондами, громадськими організаціями, волонтерами, які збирають кошти на допомогу нашим воїнам. Спільно визначаємо, що слід придбати у першу чергу.

Чи задоволені членами своєї команди?

В основному так. Завжди впевнений у тому, що хлопці й дівчата підмінять мене, коли я у відрядженнях. Нас спеціально не вчили діяти в умовах воєнного стану. Вчимося на ходу. Не все відразу виходить. Виправляємо помилки і йдемо далі. Найважливіше – постійний діалог з громадами району. Ми всі робимо одну справу – працюємо заради перемоги і процвітання нашого народу.

Що би хотіли побажати нашим читачам та мешканцям Дрогобиччини?

Насамперед бажаю всім здоров’я. Пам’ятаймо, що ворог підлий та підступний. Коли лунає повітряна тривога, перебувайте, будь ласка, в укриттях. Маємо усвідомити, що війна не за тисячу кілометрів, а поруч з нами. Від кожного з нас залежить, як швидко ми здолаємо ворога. Бажаю всім нам перемоги! Слава ЗСУ! Все буде Україна!

Розмовляв Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news