«На Львівщині мешкають азербайджанці, турки, узбеки та араби. І, звісно, кримські татари. Багато хто мешкає поза Львовом. Тож вони можуть приїздити і відвідувати центри там, де їм зручно», – пояснює вона.

Активістка каже, що її одновірці потребують не тільки духовного навчання, але й звичайного спілкування.

«Ми потребували простору, де ми можемо не тільки помолитися, але й поговорити, згадати свою мову та традиції», – каже пані Лєране.

Також, на її думку, сюди будуть навідуватися й інші мешканці Криму, котрі змушені були покинути свої домівки після окупації автономної республіки росіянами.

«Для кримчан звично було чути, як муедзин закликає до молитви п’ять разів на день», – говорить вона.

Також Лєране Тульчій розповідає, що до 2016 року вона мешкала в Криму. Але коли життя для кримських татар там стало нестерпним, то виїхала на Київщину та оселилася з родиною в Ірпені.

Проте, і звідти її вигнали російські окупанти.

«У ці дні рік тому були дуже активні бої. Ми з сином виїхали 6 березня. Рашисти вже зруйнували мости. На жаль, у нас не було свого транспорту. Тому ми попросилися до сусідів. І ми через села та ліси виїхали. Зупинилися на Черкащині у побратимів мого чоловіка», – розповідає вона.

І додає, що зараз її чоловік перебуває в ЗСУ та боронить Україну від російських окупантів.

Після переїду до Львова активістка проводила майстер-класи з орьнека, кримськотатарського орнаменту, який занесений до спадщини ЮНЕСКО. А також розповідала своїм співвітчизникам та новим друзям про кримськотатарського діяча Номана Челебіджіхана.

«Він, наче Михайло Грушевський, був свого часу просвітником», – каже вона.

Лєране Тульчій зізнається, що у Львові їй продовжує снитися Крим. І після визволення вона планує повернутися додому. В тому, що Крим визволять, вона навіть не сумнівається.

Опікується культурним центром у Львові імам мечеті Анад. За його словами, йому також довелося виїхати з Криму у 2014 році до Херсона. А минулого року – знов втікати від російських окупантів. Тепер вже на Львівщину, у Дрогобич.

«Багато мусульман змушені були переїхати у 2014 році. А після нападу росіян у 2022 році ті, хто замешкав на територіях, які нині окупували, переїхали на Захід України», – каже він.

Імам зізнається, що цим родинам важко, адже їм довелося двічі втрачати свій дім. На Львівщині громади зустріли їх гостинно: надали житло, допомагали продуктами та налагодити побут.

«Але все одно було відчуття, що чогось бракує. Тому відкриття цього центру, де ми можемо збиратися, дуже важливим є для нас», – зазначив він.

Маріанна ПОПОВИЧ, для Leopolis.news