Галина Рис – українська письменниця, художниця та літературознавець.

У Вікіпедії, зокрема, написано, що вивчала англійську, іспанську та польську мови в Вищій школі іноземних мов ім. Богуміла Лінде у Познані. Закінчила магістратуру в Вільному університеті Амстердама за фахом «Візуалізація літератури». Працює аспірантом в Університеті Тасманії, пише кандидатську працю на тему насильства у дитячій літературі.

— Давно тебе не бачила, Галинко. Де ти тепер? Вчишся? Викладаєш? Над чим працюєш і чим живеш?

— Привіт, Оксано! Рада тебе бачити. Зараз я живу в Австралії. Здобуваю ступінь кандидата наук в Університеті Тасманії, викладаю академічне письмо та навчаю йоги. Усі ці заняттям є для мене цілком новим досвідом, який, я сподіваюся, відобразиться у моїх майбутніх книгах.

— Розкажи трохи про Тасманію. Що тебе там найбільше здивувало?

— Тасманія — це дуже незвичний острів. За розмірами, Тасманія приблизно така ж як Литва. Однак, якщо в Литві мешкає три мільйони людей, то тут — лише півмільйона (половина з яких живе у найбільшому місті, Хобарті). Тому часом складається таке враження, що тут всі один одного знають [сміється]. Я живу в Лонцестоні — у другому найстарішому європейському місті в Австралії після Сиднею. Тут збереглося чимало архітектури з 19 століття. Однак Львів зовсім не нагадує. У Львові старий центр розташований довкола високого замку, а нові райони розходяться колами від центру. У Лонцестоні всі вулиці побудовані немов сітка, за агло-саксонською системою. Навіть у парках усе росте рядками.

— А яка там природа? Схожа на українську?

— Так, трохи схожа. Чимось нагадує кримську. Загалом, тут дуже красива природа. Територія Тасманії майже повністю вкрита горами, лісами та пляжами. Подібно як в Україні, у Тасманії є чотири пори року. Восени тут можна побачити ядучо жовтні гінкго дволопатеві, а весною на острів повертаються червонощокі папуги. Що мене найбільше здивувало? Мабуть, те, що тут круглий рік цвітуть троянди: навіть у найлютішу зиму.

— А сніг падає?

— В горах — так, добряче намітає. Однак у містах — навіть узимку рідше буває нижче нуля, тому снігу немає.

— Ти згадала про троянди. А які інші рослини тебе там здивували?

— Гм. Ну, подібно як в Україні ростуть яблуні, вишні, магнолії, та чорниці... Однак разом з тим тут також вирощують лимони, авокадо, оливки. Мабуть, найбільше здивували дерева з авокадо.

— А як на рахунок тварин? Чи є там якісь екзотичні тварини?

— Оскільки Тасманія – це частина Австралії (один з шести штатів), серед тварин тут переважають ендемічні австралійські види: вомбати, кенгуру, волабі та інші. З найекзотичніших — тут живе тасманійський диявол, якого можна побачити лише на цьому острові.

— І як? Бачила?

— Так [сміється]. Виглядає як щось середнє між видрою та котом.

— А коти є?

— Коти тут теж є. Однак, на жаль, вони тут часто зазнають утисків, і навіть іноді стають жертвами місцевих фермерів. Окремих тасманійців обурює, що коти — це нічні хижаки і що вони полюють на місцевих ендемічних птахів...

— Ой! Жахи... Давай поговоримо про щось веселіше. У тебе кілька дипломів про вищу освіту. Які зокрема?

— Художниця-ілюстраторка, англійська філологиня та літературознавиця.

– Закінчивши Львівську Академію Друкарства і здобувши освіту в Амстердамі, як виникла ідея полетіти в інший кінець світу?

— Хотілося пізнати нову культуру, пожити на острові та вдосконалити свої письменницькі вміння. А ще я шукала відповідей на запитання: як писати якісну підліткову літературу? Як писати про складні теми для дітей та підлітків? Саме тому моя кандидатська робота пов‘язана з літературою. Я досліджую як насильство зображене в українській та австралійській дитячій літературі. Зокрема, я вивчаю як саме письменники про це пишуть, як художники це ілюструють, та як вчителі й бібліотекарі сприймають відображення насильства в літературі для дітей,.

– Що цікавого відкрилося для тебе в Австралії?

— Нова культура, новий спосіб мислення. Думаю кожна країна схиляє по-іншому дивитися на світ. На цьому острові, ритм життя зовсім інший, ніж у Львові. Тут все повільніше й спокійніше. Усі мають свої автівки, тому автобуси — напівпорожні. Культура тут є, але подій, звісно, менше, ніж у Львові. Скажімо, найзначніші події року це Фестиваль тасманійських письменників (на який приїздять також письменники з Мельбурна та Сиднею), Книжковий Тиждень, Фестивалі культури та мистецтва «Mofo» та «Junction», концерт симфонічного оркестру у парку «Під зірками», фестиваль музики та театру «10 днів на острові» та інші. Ці події відбуваються тут щороку і зазвичай лише на них у Тасманії можна побачити натовп людей. У всі інші дні року, вулиці тут майже безлюдні; будинки розташовані на значній відстані один від одного.