Колишній голова Львівської ОДА Юрій Турянський з допомогою махінацій і підробки документів зміг захопити величезну ділянку площею 11 га на західній околиці Львова. Ринкова вартість цієї ділянки, за оцінкою НГЛ, сягає понад 80 млн грн, втім Турянський, який нині очолює львівське відділення Національного олімпійського комітету, не заплатив ні копійки.

Як йому це вдалося?

З чого все почалось

Ще у 1982 році Пустомитівська районна рада народних депутатів своїм рішенням передала ділянку площею в 11 гектарів у постійне користування державній Автоколоні №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР. З часом, внаслідок розширення міста, земля опинилася на західній околиці Львова, біля об’їзної дороги.

Держпідприємство багато років користувалось цієї землею, тож туди провели усі необхідні для транспортників комунікації.

Після розпаду СРСР і проголошення незалежності автоколона №2207, як і більшість схожих підприємств, занепала, а доля 11 гектарів землі на вул. Конюшинній лишилась невизначеною.

Наприкінці 1990-х на базі колишнього держпідприємства створили відкрите акціонерне товариство «Львівське АТП 24654», акціонерами якого стали понад 100 людей. Компанія продовжувала користуватись частиною території та нежитловими приміщеннями ліквідованої автоколони. Решта ж нерухомості почала переходити до нових власників.

Офіційно ділянка на Конюшинній залишались неоформленою, а Львівська міськрада не поспішала реєструвати комунальне право власності, хоча мала усі законні підстави. Втім, у 2005 році частину землі таки оформили в окрему ділянку і передали в оренду данській компанії «Сельскабет Сверігесвай 22, Скандерборг АпС». При цьому в ухвалі міськради зазначено, що ВАТ «Львівське АТП 24654» надало згоду на виділення цієї ділянки, вважаючи себе правонаступником колишньої радянської автоколони.

Колишня директорка данської компанії «Сельскабет Сверігесвай 22, Скандерборг АпС» Вікторія Маринчук розповіла НГЛ, що виділену ділянку використовували під деревообробне підприємство. Одразу після запуску виробництва почались проблеми з Юрієм Турянським – на той момент просто бізнесменом з не дуже доброю репутацією та членом наглядової ради ВАТ«АТП 24654». «Він блокував нам електропостачання та всіляко намагався нашкодити. Ми намагалися вирішити питання по-сусідськи, але нічого не виходило», – каже Маринчук.

У 2014 році через низку економічних причин, у тому числі завищену вартість електроенергії, данська компанія зупинила виробництво. Саме того року Юрій Турянський на кілька місяців очолив Львівську ОДА. Тоді ЗМІ почали цікавитись ним і з’ясували цікаві подробиці. Принаймні підприємці, які працювали в одній галузі з Турянським, ще тоді відгукувались про нього, м’яко кажучи, не дуже. За минулі роки його репутація не покращилась.

Отож конфлікт з данською компанією завершився тим, що після багаторічних судів «Сельскабет» таки з’їхала з Конюшинної, а її будівлі і землю отримав Турянський – в обмін на ділянку у Кам’янка-Бузькому районі. Вікторія Мирончук вважає, що компанії ще пощастило отримати у тій ситуації «хоч щось». «Але виробництво ми так і не відновили», – згадує вона.

Частина нерухомості на Конюшинній багато років належала фармацевтичній компанії ПП «Едель», що займалась виробленням фітопрепаратів, але у 2013 році компанія оголосила про банкрутство, а частина її нерухомості як заставне майно перейшла у власність банку АТ «Міжнародний інвестиційний банк».

Тоді Турянський звернувся до банку з пропозицією купити чи обміняти усю нерухомість – мова йшла про три будівлі промислового призначення. «Він особисто неодноразово приїздив в Київ для проведення перемовин. Станом на лютий 2019 року була досягнута домовленість про обмін об’єктів нерухомого майна з доплатою Банку коштів, що станом на момент укладення договору повинно бути еквівалентно 111 100 дол. США», – викладена позиція банку в одній з судових ухвал, бо справа мирним чином так і не вирішилась.

Незабаром, зі слів представника банку, Турянський почав називати інші цифри, змінювати умови домовленості. А одного дня просто заявив, що не потребує домовлятись про викуп майна, бо вже став його власником.

«04.10.2019 він зателефонував з вимогою негайно звільнити приміщення, які знаходяться на території належного банку об’єкта. На прохання повідомити про підстави такої вимоги наполягав на тому, що він довгий час є їх власником. На прохання надати на підтвердження цих слів правовстановлюючі документи, відповів відмовою», – вказано у матеріалах справи.

Поки тривали розбірки з компаніями, які базувались на Конюшинній, Юрій Турянський уже став єдиним бенефіціарним власником ВАТ «Львівського АТП 24654». А у 2019 році цю компанію перейменували на ТДВ «Львівська автоколона №2207», просто продублювавши назву радянського держпідприємства. Щоб підсилити свої претензії на правонаступництво, згадки про це навіть включили у статут приватної компанії.

Ігри з майном

Хоч власником тих трьох будівель АТ «Міжнародний інвестиційний банк» Турянський так і не став, він зумів оформити на себе чотири сусідні будівлі, які теж раніше належали «Еделю» і які банк намагається повернути і досі. У липні 2019 року Юрій Турянський за допомогою приватної нотаріуски Христини Куйбіди-Кришкевич (померла у 2020-му) він зареєстрував цю нерухомість за собою. Точніше власником приміщень банку стало ТОВ «Новодім Сервіс» (стара назва ЗАТ «Західвугілля») Юрія Турянського.

Право власності оформили на основі договору купівлі-продажу, нібито укладеного ще 2003 року з ПП «Едель».

Уже зараз відомо, що цей договір має ознаки підроблення, це вказано у висновку експертизи, яку провели у межах кримінальної справи.

«Відтиски печатки у наданих на дослідження договорі і акті, датованих 17.03.2003 нанесені не в той час, яким вони датовані, а значно пізніше», – вказано, зокрема, у висновку експертизи, що є у розпорядженні НГЛ.

Більше того, чотирьох будівель, які компанія Турянського нібито купила в «Еделю» 20 років тому, на той момент ще навіть не існувало. Про це свідчать дані сервісу Google Earth Pro. На фото видно, що навіть у 2005-му році їх нема. Як свідчать супутникові фото, дві будівлі звели у період між 2006-2007 роками, а ще дві – аж у 2012-му. Тож компанія Турянського ніяк не могла купити їх у 2003-му.

Попри те, що «Міжнародний інвестиційний банк» досі судиться, невдовзі після оформлення власності «Новодім Сервіс» перепродав будівлі особисто Турянському, а той вніс їх у статутний капітал своєї компанії «Львівська автоколона №2207».

Такий поетапний продаж майна між своїми компаніями часто використовують, щоб зімітувати законність набуття нерухомості, пояснює НГЛ юрист Євген Воробйов. «Це спроба надати вигляду законного набуття права власності, щоб в подальшому потенційні продавці не змогли дослідити або не звернули увагу, яким чином було приватизовано майно. Фактично перепродаж допомагає прикрити різні майнові маніпуляції», – каже Євген Воробйов.

«Та він рейдер»

Наявність у власності нерухомості дає право отримати земельну ділянку у користування. Тож Юрій Турянський, хоч і за фальшивими документами, отримав можливість оформити на себе ділянку колишньої автоколони. Втім, існувала ще одна проблема: у межах цієї земельної ділянки була ще одна, площею 0,99 га – виділена міськрадою «Сельскабету» в оренду у 2005 році.

Ймовірно, щоб вирішити цю проблему, у земельному кадастрі просто змінили адресу цієї ділянки з вул. Конюшинна, 28 на вул. Медової Печери, 53 – це протилежна околиця Львова. При цьому за новою адресою уже існувала оформлена земельна ділянка, тобто реєстратор Держгеокадастру свідомо наклав дві ділянки з різними кадастровими номерами одна на одну.

Незважаючи на очевидну підміну, у Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області заявили НГЛ, що нічого не знають про зміну адреси. У центральному офісі Держгеокадастру у Києві теж не змогли надати жодних пояснень у відповідь на запит НГЛ.

Ті три будівлі «Міжнародний інвестиційний банк» все ж зміг продати у 2022 році – відомій львівській компанії з вивозу сміття «Грінера Україна», яка облаштувала там автомайстерню для своїх сміттєвозів. Нові сусіди Турянському теж не сподобались.

Власник «Грінера Україна» Богдан Михалусь розповів НГЛ, що Турянський всіляко протидіє роботі компанії і вже кілька разів пропонував поговорити щодо продажу чи обміну приміщень на Конюшинній, однак конструктиву з цього не вийшло.

«Та він рейдер, постійно створює нам проблеми… Ми мали зустріч, пояснили йому ситуацію, і він заявив, що надасть нам свою пропозицію. Після цього він наслав на нас ДСНС та Держпраці з інспекціями і подав на нас до суду. Перевірки нічого не виявили, але це виглядало, м’яко кажучи, не дуже схожим на співпрацю з його сторони», – розповів Михалусь про стосунки з Турянським.

Зараз компанії «Грінера Україна» належить три будівлі загальною площею майже 3000 м2 на ділянці, яку Юрій Турянський вважає своєю і судиться, хоч наразі і безуспішно, з цією компанією, щоб виселити її з території, яку отримав завдяки маніпуляціям і підробці документів.

Будівлі «Грінери» необхідні Турянському, щоб отримати законні підстави для приватизації усієї земельної ділянки площею 11 га. Адже оформити землю, на якій є майно іншої компанії, законним шляхом неможливо.

Як неможливе стало можливим

23 березня 2023 року приватна нотаріуска Людмила Волинська зареєструвала ділянку колишньої автоколони у комунальну власність Львівської міськради – хоч там про це і не знали, як виявилось пізніше. При цьому з фактичної площі 11 га оформили лише 9,4 га, адже решту раніше «перенесли» на вул. Медової Печери. Після реєстрації ділянки Людимила Волинська передала її у постійне користування ТДВ «Львівська автоколона №2207» Юрія Турянського.

У держреєстрі вказано, що реєстрацію ділянки нотаріуска провела на основі документів 1982 року про передачу цієї землі державній Автоколоні №2207 у постійне користування.

У відповіді на запит НГЛ представники Львівської міськради повідомили, що не знали ні про реєстрацію комунальної власності на цю ділянку, ні про передачу її у користування компанії Турянського. «Здійснено реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою Львівської міської ради без жодного відповідного рішення про надання чи формування такої ділянки. Львівською міською радою проводиться правова експертиза підставі формування та реєстрації земельної ділянки площею 9,4433 га», – йдеться у письмовій відповіді юридичного департаменту міськради.

Опитані НГЛ юристи вважають, що довести зловживання Турянського у цій справі не так просто. Адже українське законодавство має низку прогалин, що сприяють такому «легальному» рейдерству. Наприклад, відповідно до Цивільного кодексу, «у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи». Водночас Земельний кодекс каже, що право користування земельною ділянкою припиняється у випадку припинення діяльності юридичної особи. Саме цей аргумент наводився у судовому рішенні ще за 2010 рік, де вказано, що компанія Юрія Турянського не має прав на землю ліквідованої радянської автоколони.

Водночас втручання в роботу державного земельного кадастру та підробка документів, на основі яких все це стало можливим – це явно порушення законодавства, за яке мала би настати кримінальна відповідальність.

Журналістка НГЛ впродовж кількох тижнів намагалася отримати коментар Юрія Турянського щодо цієї ситуації. Він відмовився і від телефонного інтерв’ю, і від особистої зустрічі. Ми також надіслали йому список питань через месенджер, які він прочитав, але так і не відповів.

Оціночна вартість захопленої Турянським міської землі, за даними Держгеокадастру, становить 47,5 млн грн. Втім, порівнюючи ринкові пропозиції на ділянки зі схожим розташуванням, реальна вартість може становити близько 80 млн грн.

Leopolis.news