Виявлення підпільного складу (точніше двох складів) з сотнями тонн гуманітарки у маленькому селі Убині на Львівщині стало одним із найбільш гучних успіхів Бюро економічної безпеки. Але результати понад чотирьох місяців розслідування цієї справи не тішать – досі нема офіційних підозрюваних, хоча встановлені і власники, і орендатори. «Наші гроші. Львів» знайшли підтвердження, що там могли ховати товари Міноборони

Скупа інформація про хід розслідування свідчить, що майже рік «невстановлені особи» набивали склади гуманітарною допомогою, яка потім там місяцями пліснявіла і лише нещодавно потрапила до тих, хто її справді потребує.

Але в цій історії виявився несподіваний поворот. Знайдені редакцією «Наші гроші. Львів» документи свідчать, що на цих складах була не лише іноземна гуманітарна допомога, але й виготовлена на замовлення Міноборони продукція для української армії.

***

Вперше в Убинях журналісти НГЛ побували 26 квітня, коли нам вдалося встановити місце розташування виявлених складів з гуманітаркою. Тоді ми застали на місці детективів БЕБ, які уже кілька днів проводили там обшуки.

Наступного разу ми побували там через місяць, 28 травня, уже після того як усі процесуальні дії на складах були завершені. Зважаючи на мовчання БЕБ, ми хотіли поговорити з місцевими про те, хто ж місяцями звозив туди гуманітарку. Але виявили ми зовсім інше.

Ці склади розташовані на околиці села, далі лише поля. Як стверджують місцеві мешканці, протягом майже року туди прибували і відбували вантажівки, склади були під охороною.

На момент нашого повторного візиту у травні склади вже були порожні. Але наслідки роботи детективів БЕБ було видно неозброєним оком.

Біля обох складів ми виявили купи дерев’яних піддонів, поліетиленові упаковки, зім’яті паперові коробки з написами польською, українською, англійською і німецькою, брудний одяг (і дитячий, і дорослий), сумки, а також аркуші з номерами і підписами «Обшук складського приміщення за адресою: вул. Шкільна, 9Ж с. Убині, Львівський район, Львівська область».

На момент нашого першого візиту, коли обшуки ще тривали, цих куп зі сміттям не було – зафіксуймо цей факт. Тепер, саме в цих купах, ми і виявили несподівані документи.

«Не для продажу»

Просто ліворуч від дверей одного зі складів, впереміш з іншими залишками речей зі складу, лежали етикетки та пакувальні листи (супровідні документи з даними про кількість товару, виробника і постачальника, номери угод і дати їх укладення). Усі вони стосувалися різних елементів військової форми – як от кашкети, польова літня форма, фуфайки, шкарпетки, бойові сорочки, літні черевики (коробка з маркуванням) та бойові індивідуальні рюкзаки.

Ці папери однозначно з’явились там недавно, бо місяць тому їх там не було. Ми знайшли майже 20 таких листків, на багатьох з них прямо вказано, що описані товари є власністю Збройних Сил України і вони не призначені для продажу. Номери деяких угод починаються абревіатурою МОУ (Міністерство оборони України). Лише один з вказаних виробників виявився іноземним, всі решта – українські.

Датою виготовлення військових товарів, згідно з цими документами, є не тільки 2022 рік, а й 2023-й. Останні з них датовані лютим цього року, а один із документів, ймовірно, навіть березнем – він зберігся частково. Нагадаємо, розслідування щодо складу в Убинях офіційно стартувало 4 лютого.

Редакція НГЛ змогла верифікувати достовірність кількох знайдених документів – такі угоди справді укладали з Міноборони. Тож ми припускаємо, що всі вони є достовірними. Нам також вдалося підтвердити, що один з виробників постачав замовлений у нього товар на військовий склад в одній із західних областей. Яким чином ці товари потрапили пізніше на невідомо чий склад в Убинях – мало б з’ясувати слідство.

Виявлені НГЛ супровідні документи на товари для Міноборони (ми приховали номери угод і назви постачальників)

Міністерство оборони у відповідь на запит НГЛ з детальним переліком договорів відповіло ухильно: «…речове майно відповідно до умов укладених договорів за період 2022-2023 років поставлене в повному обсязі на Обʼєднані центри забезпечення речовим майном (місце поставки Товару (партій Товару), які визначені умовами договорів».

Міноборони також стверджує, що в Убинях нема військових складів, та й БЕБ не повідомляло про виявлення там чогось, окрім гуманітарки. То яким чином ці документи опинились біля підпільних складів?

Спочатку – несплата податків, потім – незаконна гуманітарка

Спочатку цю справу територіальне управління БЕБ у Львівській області розслідувало за ст. 212 ККУ (ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) за ввезені в країну товари). Проте нещодавно справу передали у поліцію – тепер її розслідують за ст. 201-2 ККУ (незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги).

Інформацію та документи, що підтверджують походження товарів з країн ЄС, БЕБ отримало від митних органів, йдеться в останньому прес-релізі. Але митниці не змогла підтвердити НГЛ цю інформацію, як і те, хто це ввозив і для кого, оскільки запитів від БЕБ було дуже багато, як і самих гуманітарних вантажів, які пройшли через кордон з початку повномасштабного вторгнення.

Водночас в усіх релізах БЕБ нема ні слова, що на складі могла знаходитись не лише гуманітарна допомога, а й товари для військових, виготовлені за бюджетні кошти. «Харчові продукти, дитячі товари, постільна білизна, ковдри, засоби гігієни, побутова хімія, одяг – всього біля тисячі піддонів», – так описували знайдене в прес-релізі.

Частина знайдених в Убинях документів на товари військового призначення (фото НГЛ)

Спочатку наявність в Убинях бойових військових рюкзаків, комплектів польової форми та окремих елементів військового одягу львівське БЕБ у відповіді на запит НГЛ не спростувало і не підтвердило, бо запитувана інформація «містить відомості досудового розслідування, яке на даний час триває». Пізніше БЕБ прямо заявило, що товарів для військових на складах в Убинях не знайшли.

Прокуратура Львівської області у відповідь на запит НГЛ теж заперечила виявлення при обшуках товарів для військових. Але навряд чи можна припустити, щоб хтось випадково чи спеціально підкинув у сміття біля скандальних складів реальні документи на постачання військової амуніції.

На нашу думку, знайдені документи (детальну інформацію з яких ми свідомо не розголошуємо публічно) свідчать лише про одне: на складах справді зберігали і товари для військових. Чи вони були на складі на момент обшуку, чи їх оперативно вивезли до того, мало б встановити слідство.

P.S. Раніше НГЛ повідомляли, що ділянку, де розташовані склади, ще з 2019 року орендує ТОВ «Нива Один». Його власником є 32-річний Тарас Зінюк з Волині, але зв’язатися з ним не вдалося. Право підпису від «Нива Один» мав Ярослав Максимович, який у розмові з НГЛ підтвердив, що саме на території його складів проводились обшуки БЕБ, однак відмовився відповідати на уточнюючі питання.

Кілька тижнів тому ми виявили, що Максимовичу передали склади в користування зовсім інші люди. І це не компанія «Нива один», яка є орендарем земельної ділянки, а фізичні особи – Андрій Слюзар та Любомир Мамчук. Вчора, 19 червня, апеляційний суд відмовився скасувати арешт на ці склади за їхніми зверненнями. На засідання ні Слюзар, ні Мамчук, ні їхній адвокат не з’явились. Хоча раніше адвокат Ігор Василюк запевняв НГЛ, що його клієнти жодного відношення до історії з гуманітарним складом не мають.

Хто ж реально складав сотні тонн вантажів на цих складах – громадськості досі невідомо, конкретних підозр також не висунуто, хоча слідство має великий арсенал засобів: від доступу до камер спостереження (в тому числі і на трасі) до митних даних.

Поки БЕБ тішить всіх короткими релізами, мовляв, передали товари військовим і постраждалим регіонам, знайшли власника та орендаря складських приміщень, а ще благодійний фонд, який вів діяльність за цією адресою.

Але насправді всіх цікавить інше. Хто саме з метою наживи приховував гуманітарну допомогу на підпільних складах? І чи були там товари, призначені для військових?