25.04.2025
У вівторок, 22 квітня, у спірному регіоні Кашмір, частину якого контролює Індія, сталася трагедія: бойовики відкрили вогонь по цивільним, вбивши щонайменше 26 людей та поранивши 17. Відповідальність за атаку взяло на себе маловідоме угруповання «Кашмірський опір». Індійські служби безпеки заявили, що це угруповання є звичайним прикриттям для бойовиків, які базуються в Пакистані. До цього Пакистан заперечував звинувачення Індії в тому, що він допомагає ісламістським сепаратистам у Кашмірі та заявляв, що лише надає моральну і дипломатичну підтримку кашмірцям, які прагнуть самовизначення.
У відповідь на терористичну атаку Індія оголосила про закриття прикордонного переходу, обмежила видачу віз, анулювала вже видані візи, дала пакистанцям 48 годин на те, щоб покинути країну, і вислала військових аташе. І головне – країна заявила про вихід із «Договору про води Інду», підписаного у 1960 році.
Відповідно до цієї угоди про розподіл водних ресурсів, річки, які беруть свій початок у Кашмірі, були розподілені між Індією і Пакистаном порівну. Уточнюється, що для Пакистану Інд є головним джерелом води, який дає змогу зрошувати 12 млн гектарів землі. В Індії вже давно стверджують, що річки, які є в розпорядженні країни, мають набагато менше води, ніж ті, що є в наявності Пакистану – 20% проти 80%.
Пакистан також не забарився з відповіддю. Країна закрила свій повітряний простір для індійських авіаліній, призупинила всю торгівлю (у тому числі через треті країни), а також видачу спеціальних віз для громадян Індії.
«Будь-яка спроба зупинити або відвести потік води, що належить Пакистану відповідно до Договору про води Інду, розглядатиметься як акт війни, і на неї дадуть відповідь з усією силою», – також заявили в Ісламабаді.
Однак і це ще не все. Пакистан залишив за собою право призупинити виконання всіх двосторонніх домовленостей з Індією, включаючи Угоду Сімла (Шимланську угоду) 1972 року. Вона була підписана після третьої війни між двома країнами та встановила принципи регулювання двосторонніх відносин, включаючи дотримання лінії припинення вогню в Кашмірі.
На сьогоднішній день конфлікт стрімко загострюється. Питання, на думку аналітиків, полягає не в тому, чи буде військова відповідь, а в тому, коли та якою вона буде. Раніше, у 2016 і 2019 роках Індія та Пакистан уже обмінювалися серією точкових авіаударів.
«Ми, швидше за все, побачимо сильну відповідь – таку, яка буде сигналом рішучості як для внутрішньої аудиторії, так і для акторів у Пакистані. З 2016 року і особливо після 2019 року поріг відплати був встановлений на рівні транскордонних або повітряних ударів», – сказав ВВС військовий історик Шрінатх Рагхаван.
Наостанок важливо згадати про далекі передумови сучасної ескалації давнього конфлікту. Територіальна суперечка навколо Кашміру бере свій початок ще в далекому 1947 році, із моменту розпаду Британської імперії. Тоді було утворено дві незалежні держави – Республіку Індія та Ісламську Республіку Пакистан. Щодо Кашміру, то його фактичного керівника на той час, індуїста Харі Сінгха, підтримувало далеко не все населення регіону, а тому мусульманські племена за підтримки Пакистану розпочали повстання та проголосили про створення квазідержави Азад Кашмір (Вільний Кашмір) і увійшли до складу Пакистану. У відповідь на це Сінгх заявив про приєднання до Індії та запросив в індійського уряду військової допомоги.
Відтоді в історії з’явилися такі поняття, як «перша», «друга» та «третя індо-пакистанська війна». Щоправда, остання була пов’язана з проголошенням незалежності Бангладешу від Пакистану, однак бойові дії також велись і на території Кашміру. Тож, як бачимо, навколо спірного регіону раз за разом спалахували війни, поки в 1972 році не було укладено Шимланську угоду, яка фактично заморозила територіальний конфлікт. У ній було прописано, що «обидві країни сповнені рішучості врегулювати свої розбіжності мирними засобами шляхом двосторонніх переговорів або будь-якими іншими мирними засобами, взаємно погодженими між ними». Однак із того часу в регіоні постійно тривають протести місцевого населення, прикордонні зіткнення між Індією та Пакистаном, а також теракти в індійському штаті Джамму та Кашмір, які проводять мусульманські угруповання. Нестабільність у регіоні також демонструє такий факт: у новому, 21 столітті, країни вже двічі підписували угоди про припинення вогню: у 2003 і 2021 роках.
На сьогодні Кашмір досі залишається розділеним між трьома країнами та є надзвичайно мілітаризованою територією. Пакистан контролює північний захід – Гілгіт-Балтистан і Азад Кашмір, під контролем Індії перебувають центр і південь – регіони Джамму, Кашмірська долина і Ладакх. Китай натомість контролює північний схід – Аксайчин і Транс-Каракорумський тракт.
Максим ЩЕРБАК, Leopolis.news