logo
14/04
13/04
12/04
2 ...

Доброволець Михайло Дубляниця з Новосілок: Сьогодні вся економіка має працювати для армії і для захисту України

22-02-2024 15:03236

Доброволець Михайло Дубляниця з Новосілок: Сьогодні вся економіка має працювати для армії і для захисту України

На Лиманському напрямку в обороні рідної землі разом з військовими стоять і мешканці Мостищини Михайло Дубляниця та Михайло Федорчак. Воїни з перших днів повномасштабної війни, яку підло 24 лютого 2022 року розв’язала росія проти України, пішли добровольцями захищати рідну землю від окупантів.

24-річний мешканець с.Малі Новосілки (Шегинівська ТГ) Михайло Дубляниця розповідає, що повномасштабна війна застала його у Львові.

«Цей день, 24 лютого, коли у Львові постійно звучали сирени, була дуже напружена обстановка, я зрозумів: треба йти захищати Україну, треба щось робити, не бути осторонь. Я не служив строкової служби, не мав військового досвіду, але коли побачив, що деякі люди зі страху перед війною почали виїжджати, тобто втікати за кордон, то вирішив разом з друзями, на пориві патріотизму піти добровольцями в ЗСУ.

Наступного дня, 25 лютого, я вже був у Мостиськах на військкоматі. Тут зустрів своїх друзів, які теж вирішили йти добровольцями захищати рідну землю. Це – Михайло Федорчак, Микола Галик, Павло Лапицький, Віталій Кавійчик. Всі ми потрапили на підготовку в одну військову бригаду, але в різні підрозділи. У кожного свої фронтові дороги, воєнний досвід і бойові завдання. Зараз я і Михайло Федорчак виконуємо свій військовий обов’язок у 63-ій бригаді 106-у батальйоні.  Моє військове звання – молодший сержант Сухопутних військ.

Хочу сказати про те, що свій військовий обов’язок перед Батьківщиною виконують також мої побратими-земляки, уродженці Новосілок Іван Деркач (30 ОМБр), Володимир Майкут (79 ОДШБр), Володимир Галик (24 ОМБр), Мирослав Крутий (80 ОДШБр), Роман Медвідь (10 Бр), Володимир Штипір (ДПСУ), Павло Лапицький (63 Бр) Ірина Кеняр, Богдан Когут».

«Якими були ваші фронтові дороги»?

«Спочатку підготовка у Рівненському навчальному центрі, потім з побратимами виконували завдання на Білоруському напрямку, а також стояли в захисті Миколаєва.  У ці важкі дні, коли рашисти вели наступ на Миколаїв, наш підрозділ перебував у селі Благодатне, яке було в оперативному оточенні, звідки є тільки один шлях виходу. Там ми протрималися близько трьох місяців, виконуючи бойові завдання. Всі хлопці були добровольцями, не мали військового досвіду. Було дуже непросто, але ми вистояли, зуміли відбити напад противника і виконати бойові завдання.

 Після відновлення наш підрозділ 5 місяців вів оборону в найгарячішій точці фронту, під Бахмутом, потім біля Костянтинівки, Кліщіївки. Важкі бої, артобстріли, втрати… Дуже важко змиритися, коли гинуть побратими.  Тоді ще більшим є мотив прогнати ворога з рідної землі, бо він  прагне знищити українську націю.

 Зараз виконуємо бойові завдання на Лиманському напрямку, біля населеного пункту Серебрянка».

«Зараз депутати ВР розглядають  новий закон про мобілізацію, що скажете з того приводу?»

«Треба розуміти, що тут, на передових позиціях, воїни стоять два роки, їм потрібна і підмога, і заміна. Війна торкнеться всіх! Тож звертаюся до хлопців, які зараз в тилу: проходьте військову підготовку, готуйтеся до захисту країни.  Іншого виходу просто нема! Треба розуміти, що боремося за наші майбутні покоління, щоб Україна була незалежною державою. Якщо не стати на її захист сьогодні, то завтра війна прийде у твою домівку, до твоєї родини, хати. А рашисти несуть смерть, насилля і руїни. Це дуже важливо – переборюйте страх, мої дорогі земляки призивного віку, і йдіть захищати Україну!

«Що додає настрою, допомагає воїнам: підтримка рідних, волонтерські зустрічі, молитва?»

 «Дякую волонтерам, молодці, що приїжджають до нас, привозять вісточку з рідної Шегинівської громади. Розумієш, що тебе чекають і цінять твій вклад в перемогу. Завжди телефоную при нагоді батькам, рідним. Їх слова підтримки також дуже важливі.

А щодо духовності, то приходять до нас капелани. При можливості є і спільна молитва. Всі хлопці мають вервички, постійно моляться. Молитва дуже рятує, допомагає пережити важкі хвилини. Ти знаєш: Бог з тобою, ми боремося за Правду і Бог нам допоможе зберегти Україну і наш народ».

«Коли буде Перемога, коли закінчиться війна? Адже ми всі молимося і хочемо мирного неба над Україною…»

«На це запитання непросто відповісти. Треба реально дивитися на події, війна фактично триває вже 10 років, ворог підступний і не такий вже слабкий. Тому зараз все має працювати на оборону, на армію. Вся економіка має бути переведена на воєнні рейки. Це повинен розуміти кожен. Сьогодні в тилу також багато роботи – треба, щоб не було корупції, нецільового використання державних коштів. Все це на місцях мають контролювати громадські активісти і відповідні органи.

Тоді, при підтримці міжнародних партнерів буде наша Перемога.

Якщо ви хочете майбутнього для своєї країни, для дітей і внуків, то все робіть для підтримки армії. А також поповнюйте ряди ЗСУ, щоб разом прогнати рашистів з рідної землі. Тоді, при підтримці міжнародних партнерів буде наша Перемога».

Галина СОРОКА, Leopolis.news