logo
23/07
22/07
2 ...

Юрій Кривко: «Дбаємо про престиж медсестринської справи»

10-07-2024 15:511487

Юрій Кривко: «Дбаємо про престиж медсестринської справи»
Фото: Юрій Кривко

Львівська медична академія імені Андрея Крупинського єдина на теренах Львівщини готує медсестер із вищою освітою. Про унікальність цього навчального закладу вищої освіти, його історію та перспективи розмовляємо з його ректором, доктором медичних наук, професором, академіком НАН ВО України Юрієм Кривком.

Юрій Ярославович народився 5 травня 1960 року в Стрию в родині службовців. Мати – вчитель французької мови, батько – гірничий інженер, довголітній начальник управління «Львівтрансгаз». 

Закінчивши школу з відзнакою, Юрій Кривко вступив до Львівського державного медичного інституту за спеціальністю «Лікувальна справа». Дипломований хірург. Згодом закінчив аспірантуру за спеціальністю «Анатомія людини» й отримав диплом кандидата медичних наук. Наступний вагомий крок в науці – доктор медичних наук.     Старший лаборант кафедри нормальної анатомії, доцент кафедри нормальної анатомії, декан медичного факультету №2 Львівського медичного інституту. 

Юрій Кривко – заслужений професор ЛНМУ імені Данила Галицького, Заслужений працівник охорони здоров’я України, академік НАН ВО України, нагороджений медаллю «За сприяння Збройним Силам України». Він є автором понад 300  наукових і навчально-методичних праць. Під його керівництвом захищено 15 кандидатських дисертацій.  Одружений. Батько двох дітей та двох онуків. 

У червні 2018 року Юрій Кривко на конкурсній основі обраний на посаду ректора ВНКЗ Львівської обласної ради «Львівський інститут медсестринства та лабораторної медицини імені Андрея Крупинського».

Пане ректоре! Дозвольте розпочати нашу розмову з «політики вивісок». Було собі у Львові медучилище. Між іншим – завжди поважне й таки справедливо заслужене.  Згодом за вимогою часу його перейменували: спершу в колегіум, а затим – у медичний коледж. Через деякий час на фронтоні головного навчального корпусу заяскрився напис: «Львівський медичний інститут імені Андрея Крупинського». Знаєте, для львів’ян,  медінститут – назва майже сакральна, дарма що на той час отой «традиційний» мед отримав іншу назву – Національний медичний університет імені Данила Галицького. Але то, як з’ясувалось, була не межа, адже з’явилася «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського». Мушу віддати належне щодо «імені»: Андрей Крупинський. Як стверджують дослідники – перший дипломований медик, який організував уперше акушерську школу та відкрив перші лікарні у Львові. Подейкують – був добрим спеціалістом, багатьом врятував життя та вилікував від тяжких недуг. Скажіть, будь ласка, що стоїть за перейменуванням навчального закладу?

Популярність і престиж нашого навчального закладу зростали з давніх-давен, адже нам уже 251 рік від моменту заснування! Цілі покоління дотичні до становлення Львівської медичної академії. Ці стіни через століття набули своїх традицій, звичаїв, свого досвіду. І байдуже, яка була назва – акушерська школа, медичне училище, коледж, інститут медсестринства, медична академія. Головне, що кожен, так чи інакше причетний до становлення, творення та розквіту цього навчального медичного закладу, заслуговує на щирі слова подяки за самовіддану працю, за віддані роки життя задля існування Академії у Львові на вулиці Дорошенка. 

Ми пережили різні епохи. Етапи нашого розвитку та ствердження подекуди були доволі складними. Але завжди в цих стінах присутні і ніколи не вичерпувались досвід та професійність. Тому без зайвої скромності буду стверджувати, що Львівська медична академія є одним із найкращих медичних навчальних закладів України свого профілю. 

Тривалий період часу ми існували, так би мовити, у рамках визначеності: від акушерства до медсестринства. Але часи змінюються. Іншим, зрештою, постає суспільство, його запити зростають і вимагають від нас нової якості. Зупинятися в розвитку аж ніяк не можна. Знаєте, то як у долі велосипедиста: мусиш постійно тиснути на педалі, бо інакше впадеш. Власне, у цьому світі все перебуває у стані перемін. Ось і ми спромоглися на створення Академії. А це вже заклад вищої освіти. Тому маємо змогу розширити спектр підготовки спеціалістів різноманітних напрямків. Найперше – це медсестринство. Це наша унікальність. Медсестринство як професія і покликання було і залишається в полі нашої посиленої уваги й опіки. Також ми успішно провадимо лабораторну медицину. Лабораторії в усьому світі розвиваються, їхнє технічне оснащення вдосконалюється, тому і нам не слід відставати в підготовці спеціалістів. Кому потрібний фахівець, який оперує вчорашніми застарілими знаннями? А потреба в лаборантах дуже велика. Окрім того, ми готуємо стоматологів протезистів, стоматологів гігієністів та фармацевтів. У цьому році відкрили післядипломну освіту зі спеціальності «Медсестринство» та нову кваліфікацію магістра за спеціальністю «Фармація, промислова фармація». Днями відкрили спеціальність «Терапія та реабілітація», адже це вимога часу. Війна – річ жорстока і скалічених людей дуже багато. У Львові створено потужні реабілітаційні центри, як вітчизняні, так й іноземні, тому існує велика потреба готувати для них кадри.  

Але повернімося до медсестринства. Не випадково я назвав цей фах унікальним. Більшість медсестер у європейських країнах мають вищу освіту. У нас в Україні медсестри – це загалом молодший бакалавр. Їх завжди готували в коледжах. Зараз ми порушили питання, що медсестри повинні мати вищу освіту – бакалавра та магістра. Так як це є в розвинених країнах світу. Скажу більше, після успішного завершення магістерки, медсестри мають можливість вступати в аспірантуру, що раніше вважалось неможливим. Власне, ось для чого й створювалась Академія. 

Медсестра з вищою освітою! Я вас правильно зрозумів? Але вища освіта – то вже статус лікаря! Хто з них тоді буде головнішим? 

Так, медсестра з вищою освітою. Можливо, це складно зрозуміти. Але я вже наголошував на тому, що в Європі – це вже звичне явище. Там медсестра приймає хворого, у деяких випадках самостійно встановлює діагноз, далі стежить за процесом лікування. Доктор там вступає у певний момент. Бачите, лікар – дуже дорогий продукт. І лікарів стає щораз менше. Тому наспів час медсестринства з вищою освітою. Україна успішно долучається до цього процесу. І в цьому винятковість Львівської медичної академії.

На скільки сьогодні заповнений ринок праці медичними кадрами? 

Візьмемо для прикладу Львівську область. Регіон вважається надзвичайно розвиненим. Ринок праці тут колосальний. У Львівщині функціонує біля 10 навчальних закладів, які готують медичних працівників. Багато це чи мало – відповісти важко. У всякому випадку випускники реалізують себе в професії. Було б бажання. А для нас, причетних до організації освітнього процесу, потрібно докладати чималих зусиль, аби залишатися на високому рівні репутації та задоволені професійних запитів. Окрім сказаного вище, хочу ще додати, що ми єдині, хто надає можливість здобути професію особам з вадами зору. Йдеться тут про медсестер-масажистів. До речі, роботою вони забезпечені на сто відсотків. Готуємо також лаборантів з вадами слуху.  

Незважаючи на важкі для суспільства ситуації: ковід, війну з рф та інші негаразди, ми не припинили навчати іноземних студентів. Для роботи з ними вимагається відповідний кадровий потенціал, який на додачу володіє англійською мовою. На щастя, підростає нове покоління українських фахівців, які знають англійську подекуди краще за самих студентів-іноземців. 

Вас нещодавно переобрали ректором Львівської медичної академії імені Андрея Крупинського на наступний термін. Мушу відверто сказати, що за зовнішніми ознаками – ремонт приміщень, насиченість новим обладнанням Академії набула значної привабливості. А ви самі як розцінюєте нинішню свою посаду?

У своєму житті я пройшов багато щаблів. Проте складалось так, що ще працюючи у Львівському національному університеті імені Данила Галицького, виникали питання щодо медсестринства як фаху. Я їх розумів і бачив усі, так би мовити, нюанси розвитку медсестринства. Воно завжди так: якщо людина приходить на щось, наче для неї нове, то насправді вона вчора стояла осторонь, а сьогодні бачить по-своєму ті проблеми, на які не завжди звертали увагу попередники. Нашому колективу вдалося багато переінакшити, вдосконалити та перемінити. Мене іноді запитували: «Ти пішов у «Монаду»? «Ні! – відповідаю. - У Львівський медичний інститут медсестринства, комунальний заклад Львівської обласної ради!». До речі, ми дуже пишаємось, що маємо такого патрона. Гадаю, що і для Львівської обласної ради приємно мати такий медичний навчальний заклад як наша Академія. 

Друзі іноді від подиву за мій вибір стенали плечима. Мовляв, на що ти, чоловіче, погодився, куди ти втрапив?! Нічого, минув час і багато хто вже добре знає, що воно таке – Львівська медична академія імені Андрея Крупинського! Сьогодні ми маємо великі конкурсні відбори. У нас навчаються студенти з різних куточків України. Більше того, у нас здобувають вищу освіту медсестри кількох провідних київських клінік. Випускники є головними медсестрами найбільших лікувальних медичних закладів Львова та області. Зокрема, у нас вони закінчують магістратуру – і це дає змогу обіймати високі посади за місцем праці. 

Шостий рік ви обіймаєте посаду ректора Львівської медичної академії... 

Хочете запитати про здобутки?         

Саме так! 

Що мені вдалося? Облишимо ремонти та таке інше. Пишаюсь тим, що мені вдалося сформувати колектив, який націлений на інновації. Молодь розуміє і сприймає багато речей корисних для суспільства, тому треба молодим надати можливість до самореалізації. Наша молодь готова до праці, незважаючи на труднощі, які переживає країна.         

А загалом мушу зізнатися, що за умов війни розвивати будь-який заклад дуже складно. Тут багато що залежить від уміння керівника налагодити процес і постійно його вдосконалювати. Смію сподіватись, нам це вдалося. Нині ми забезпечені оргтехнікою, наші кабінети насичені новим обладнанням. Здійснено поточний та капітальний ремонт багатьох приміщень. Та існують проєкти, які самотужки навчальний заклад не реалізує.  Війна багато зупинила у своєму розвитку. Проте ми оптимісти, стоїмо в черзі реалізації багатьох проєктів. Усе буде добре. Буде наша Перемога і мир. Ми заслуговуємо на кращі часи. 

Свого часу ви ледь не стали ректором Львівського Національного університету імені Данила Галицького. За вашу кандидатуру віддали свої голоси чи не половина учасників тодішньої виборчої конференції. Результат голосування вражаючий. І ось ви тут... 

Що тут скажеш? То вже в минулому. Це питання було актуальним у перші часи праці на новому місці. Зізнаюсь відверто: попервах муляло! А зараз – навпаки. Сьогодні для мене є предметом гордості моя причетність до підготовки медсестер. Це престижно! Проблема медсестринства постійно загострюється у всьому світі. Ось чому на нинішній день бути дотичним до підготовки медсестер є завдання престижним і дуже відповідальним. 

Я розпочинав як хірург. Але в кожного своя доля. Колись на початках мріяв про хірургію, жив професією. Та взяла верх наука. Ще студентом брав участь у роботі  наукових товариств. Я завжди любив займатися наукою. І коли випала нагода піти в аспірантуру – довго не вагався. Задоволення приносить не тільки хірургія, адже наука та педагогічна діяльність таять у собі теж неабиякий потенціал. Маю багато вихованців, створив дві наукові школи, захистив десятки кандидатів наук. Розпочав займатися вивченням будови людського тіла при такій тяжкій хворобі як діабет. А поспів час і я відважився на небезпечну і заборонену на той час тему: «Вплив наркотичних препаратів на зміну структурних компонентів певних органів людини». Ми вивчали геть усе, що є згубним для організму людини. 

Бажаю вам і закладу, який ви очолюєте, процвітання та розвитку! 

Дякую! Наші люди генетично дуже здібні. Школа наша дає добру освіту. У поєднанні цих та інших чинників народжується позитивний результат. Усе буде добре! Ми переможемо!

Розмовляв Ігор ГУРГУЛА, для Leoplis.news