Члени цієї патріотично-молодіжної організації на фасаді свого офісу, що поруч Алеї слави, відкрили та освятили банер на увічнення пам’яті вихованця пласту, полеглому в повітряному бою з рашистами досвідченого льотчика, підполковника Повітряних сил ЗСУ Андрія Ткаченка. Про це повідомив кореспондент Leopolis.news.

Щоб на День незалежності вшанувати пам'ять пілота-аса, ініціативу проявили пластуни. Їх підтримали ветеран українсько-російської війни Василь Спаньчак, очільниця волонтерського штабу «ОпірСамбір» Наталія Буряк, головний редактор журналу «Пластовий шлях» Юрій Леськів і, звичайно, батьки пілота-винищувача.

У події взяли участь пластуни, рідні Андрія Ткаченка, знайомі, батьки колишніх його однокласників, депутати міськради Іван Денькович, Світлана Якубовська, Лідія Созанська - від родин загиблих. Багато зібралося небайдужих містяни, яких пече складна доля Батьківщини, за яку сьогодні кладуть життя воїни. Не було лише представників влади Самбора, хоч того дня в місті не проводилося жодного іншого святкового заходу.

Освятив банер полеглому льотчику о. Микола Бухній. Думками про захисника неба Андрія Ткаченка поділився журналіст Юрій Леськів, який стояв біля витоків відродження в Самборі пласту та був його багаторічним виховником. З увагою присутні слухали спогади про світловолосого, відповідального учня класна керівничка Любов Горницька, мати загиблого капітана ЗСУ Лідія Созанська.

Мати льотчика Леся Ткаченко подарувала Станиці портрет сина в пластовому однострої, а редактор журналу «Пластовий шлях» Юрій Леськів чергове число видання, одна з публікацій в якому присвячена мужньому пілоту. За його словами, в майбутньому на фасаді замість банера буде встановлена пам’ятна плита Андрію Ткаченку.

Нагадаємо, що Андрій Ткаченко народився у Самборі 10 грудня 1990 року. Добре вчився у гімназії, був активним пластуном. Над усе юнак мріяв літати. Відтак у 2008 році став курсантом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. Військову службу майбутній пілот-винищувача розпочав в Івано-Франківську, продовжив у Харкові, а потім знову військова доля його повернула назад на Прикарпаття. Під час проведення АТО та ООС громив проросійських сепаратистів і московських окупантів на Лукганщині, Донеччині. Бойовий досвід збагатив, коли розпочалася велика збройна навала огидних путінських рашистів. Добряче давав їм «прикурити» з неба на східних та південних теренах. Не раз виконував ризиковані завдання.

Перед черговою відпусткою на Донеччині майор Андрій Ткаченко підняв свого винищувача у синє, як половинка державного прапора, небо, щоб виконати важливе бойове завдання. На жаль, 8 березня 2024 року ворожа ракета перервала його політ, земну життєву дорогу. У загиблого залишилася дружина Леся, шестирічний синочок Марко. Поховали його в Івано-Франківську, де проживав із сім’єю, посмертно йому присвоєно військове звання підполковника.