«Закарпатська академія мистецтв висловлює велику вдячність нашому професору за той великий дар, яким він щедро ділився на парах серед студентів, та скарби, які він зібрав у своїх статтях, наукових розвідках, монографіях, записах. Залишаються з нами його старання і підтримка початків наукової діяльності в Академії, зокрема, як одного із засновників міжнародної науково-практичної конференції «Ерделівські читання». Починаючи з 2006 р. Микола МУШИНКА постійно відкривав перед нами нові, непрочитані сторінки нашої культури і історії, а відтак - і нас самих. З нами залишаються зустрічі в Ужгороді, Пряшеві, Свиднику. Тут, в Україні, залишиться безцінна збірка творів графіки і живопису Миколи Новаківського, яку він у 2016 році передав Львівському Національному музею ім. Андрея Шептицького. Завдяки науковій роботі Миколи МУШИНКИ з нами залишаються «Голоси предків», – йдеться у повідомленні.

Микола Мушинка народився 20 лютого 1936 року у селі Курів на Пряшівщині. Закінчив Руську гімназію у Пряшеві. Вищу освіту одержав у Карловому університеті в Празі. Від 1960-го працював у кабінеті україністики Кошицького університету . Вчився в аспірантурі у Празькому та Київському ім. Т. Г. Шевченка (1964—1966) університетах.

У Києві Микола Мушинка доля звела з "шістдесятниками" Іваном Дзюбою, Іваном і Надією Світличними, Лесем Танюком, Михайлиною Коцюбинською, Іваном Драчем, Дмитром Павличком, Іваном Гончаром.

У 1968 році за протест проти окупації Чехословаччини військами Варшавського пакту Миколі Мушинці заборонили займатись науковою працею. Лише 1990 року був реабілітований та повернувся в Пряшівський університет.

Миколу Мушинка називають найвідомішим українцем Словаччини. Він заснував і від 1990 року очолював Асоціацію україністів Словаччини, а також Наукове товариство імені Тараса Шевченка (засноване в 1994 році).

Leopolis.news