Львівʼянин Ростислав Оленчин особисто і через компанії, в яких він керівник і засновник, роками здійснював управління нерухомим майном Національної спілки художників України, під виглядом надання юридичних послуг, зловживаючи довірою керівників спілки, обманним шляхом заволодів численною кількістю нерухомих обʼєктів, які по праву належали НСХУ. Тепер у відчаї він шукає незаконні способи закрити розпочате кримінальне провадження за фактом своїх злочинів з привласнення майна НСХУ.

Історія тісної співпраці НСХУ та «юриста» Оленчина Ростислава Богдановича бере свій початок з 2007 р. А з 2008 року частиною нерухомих обʼєктів, які належать ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», учасником якої є Львівська обласна організація НСХУ, управляє спеціальна управляюча компанія ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь», засновником якої і є Оленчин Р.

Деякий час Ростислав Оленчин позиціонував себе представником інтересів ЛОО НСХУ. Окрім того, в період з 2007 до 2021 рр. він надавав спілці юридичні послуги і так званий «захист інтересів», паралельно розробляючи планомірну злочинну схему по заволодінню нерухомістю. В образі справжнього знавця правових інструментів та шляхів правого захисту, Ростислав Оленчин отримав повну та беззаперечну довіру екс-керівників спілки, а з нею – і повний карт-бланш на ошукування митців та членів спілки художників. Для нього докорінно потрапити у структуру спілки означало можливість ретельно, з особливою вибірковістю, приглянути для себе найбільш «ласові» обʼєкти нерухомості, по праву належні спілці.

Заставши ЛОО в не найкращі часи фінансового стану на початку 2010 рр., Оленчин вирішив скористатися неплатоспроможністю спілки, яка зіграла на руку юристу-шахраю. За юридичні послуги тодішньому керівництву він запропонував розрахуватися нерухомим майном. Незрозуміло, чому екс-керівництво спілки так беззавітно слухало Оленчина та погоджувалось на будь-які його пропозиції, чи то через свою некомпетентність та недалекоглядність, чи то через байдужість до майбутнього спілки. В кінцевому результаті, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав – обʼєкти нерухомості, які раніше належали спілці, опинились у приватній власності Оленчина та підконтрольних йому компаній.

Ланцюги злочинної схеми по заволодінню майном спілки шляхом обману, маніпуляцій та відвертого шахрайства Оленчина включали в себе угоди купівлі-продажу нерухомості за значно заниженою вартості, акти зарахування зустрічних вимог, залучення чорних реєстраторів та інші махінації, ініційовані особисто Ростиславом.

Наприклад, якщо вартісна оцінка одного із обʼєктів складала 6,5 млн грн, то у власності Оленчина вона опинилася за 53 тис грн шляхом переукладання додатквоих угод та зловживанням довірою екс-керівників. Різницю сум він мотивував необхідністю «зменшити податкове навантаження» із обіцянкою подальшої сплати коштів іншим чином. З його сторони такі обіцянки були цинічним обманом та приховуванням дійсних мотивів - власного збагачення Оленчина Р.Б. внаслідок придбання за вигідною для себе ціною нерухомого майна. Це тільки один із прикладів його шахрайських схем. Серед майна, яке опинилось у власності Оленчина та підконтрольних йому компаній, де він або директор, або кінцевий бенефіціар, наступні обʼєкти:

м. Львів, вул. У. Самчука, будинок 26;

частина будівель та споруд у м. Львів по вул. Мучна, 32;

м. Києві, Шевченківського району по вул. Смірнова-Ласточкіна, 21;

м. Львів, вул. Міцкевича, буд. 9;

м. Львів, вул. Козланюка, буд. 17;

м.Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 1-5 (басейн-охолоджувач)

Внаслідок шахрайських дій Оленчина, НСХУ було завдано майнової шкоди на десятки мільйонів грн. У 2021 році чинне керівництво звернулось до правоохоронних органів, внаслідок чого було розпочато кримінальне провадження за статтею 191 Кримінального кодексу України.

З небайдужих до долі спілки джерел стало відомо, що Ростислав Оленчин намагається відшукати можливості закрити кримінальне провадження відносно нього та навіть готовий сплатити за це 500 тис дол США.

Вражає цинізм, з яким Ростислав Оленчин рокам ошукував НСХУ, втираючись у довіру до літніх керівників. Але тепер кримінальна справа, ймовірно, заважає біографічним відомостям Оленчина, та через страх потрапити за ґрати, він відчайдушно та не цураючись вдатись до нового злочину шукає засобів загальмувати розслідування своїх шахрайських вчинків, а в кінцевому рахунку – закрити кримінальну справу стосовно себе.

Невже шахраю-юристу Оленчину вдасться уникнути правосуддя та справедливого покарання?

"Інформатор"