УКУ. ШЖК. ЕК. DEI. Рефлексії | Блог Юрія Фінклера

https://leopolis.news/post/117385/uku-shjk-ek-deirefleksi--blog-yuriya-finklera

04/02/2025

Таким телескопом був озброєний і я. Але інструкція до цього телескопа містила чіткі і конкретні рекомендації з його використання: жодного суб’єктивізму, лояльність, чесність і мінімум емоцій.

Мінімум емоцій? Ага...

Захисти магістрів комунікаційників та журналістів УКУ завжди були емоційними, промовистими та яскравими, глибоко особистісними та пристрасними. Цьогорічні ж презентації власних проєктів випускниками Школи журналістики та комунікацій УКУ вирізнялись не тільки надзвичайно високим рівнем емпатії, але й фіксацією поточних масовокомунікаційних реалій, окресленням цілком контурних обрисів перспективи розвитку практики масової комунікації - принаймні, в межах України.

Нотатки, які я пропоную шановним читачам у цьому блозі, є результатом моєї емпатії, мого суб’єктивізму, мого прочитання того, що я - як голова екзаменаційної комісії - протягом п’яти днів бачив, чув і переживав в Парковій аудиторії Центру Шептицького УКУ.  

Чотири рефлексії щодо захистів магістерських робіт в Школі журналістики та комунікацій УКУ.

1. Чіткий поділ проєктів на технічно-комунікаційні та технологічно-журналістські. Є усвідомлене розуміння того, що сьогоднішня журналістика звужується до рівня функціонування масмедій - професійних платформ з професійними технологіями створення контенту професіоналами. П’ять платформ - лінійні аудіовізуальні медії, лінійні аудіальні медії, онлайн-медії, друковані медії та інформаційні агенції - ось весь їх перелік. Всі інше (нелінійні медії, соціальні платформи, відеохостинги, соціальні мережі, медіасервіси, стрімінгові платформи...) - це сфера практики комунікаційників. Чому це цінно? В межах двох різних програм застосовуються різні підходи до можливостей і рівнів представлення якщо не однакових, то наближених за багатьма параметрами контентів масової комунікацій. Ну, і наявність двох відокремлених програм є чесним поглядом на медіавишкіл, який не дозволяє, сором’язливо відводячи очі його провідникам, широкі техніки, технології та авдиторії ховати під вузьким дахом «журналістики».

2. Коректний вибір тем для їхнього втілення і вільне формулювання назв робіт. Не йдеться про словоблуддя - лише про коректне поєднання суб’єктивності і правдивості, особистого сприйняття проблеми та її інтерпретації, об’ємності інтонацій та індивідуальності прочитання контексту - від подієвого до авдиторного. Мене вразила невимушеність, яку Школа подарувала магістрантам в їхніх тематичних задумах; і ці свобода та інтенції вилились в об’ємні, чуттєві, глибокі за розумінням коріння проблеми, за діапазоном висвітлення, за щирістю представлення проєкти високопрофесійного рівня. (А інструкція до телескопа каже про м’якість емпатії). Що кидається у вічі - лише тематика і жодних претензій на проблематику, ніяких «типологічних особливостей», «особливостей втілення», «стандартів журналістики як», «авдиторних характеристик», «впливів контентів» (?), «ефективності матеріалів» (??) тощо.

І жодних «гендерів», до слова, не було так само...

3. Представленість жанрів. Більшість комунікаційних та журналістських матеріалів представляли подкаст і друкований репортаж (!). Симпатії до подкастів видаються цілком зрозумілими. По-перше, саме телебачення з його марафонами і квартально-дизельними нісенітницями вмирає довгою і болісною смертю, тягнучи із собою в могилу усі можливі регуляторні органи та інструкції. По-друге, різноманітні супутникові ресирвери та тюнери стали прекрасними замінниками аудіовізуального контенту, перетворивши сам телевізор на великий монітор. По-третє, вільний вибір (простий доступ) і вільний обіг (не обтяжується візуальним чинником) аудіоконтенту роблять його влучним і  ціннісним для донесення до авдиторії навіть дрібненьких нюансів журналістського продукту. Що ж до репортажу для друкованих медій, то такий вибір студентів став для мене приємною несподіванкою. Не тільки вибір медійного типу, але майстерність представлення матеріалу, його структура, яскравість описів та образів, стилістика та розуміння свого місця як журналіста в зображеннях подій та оцінках героїв. 

4. Потужний технічний супровід захистів. Звичайно, онлайн трансляція усіх подій, пов’язаних із захистами, дисциплінує. Так, вона ускладнює саму процедуру (як класно зробити навпаки: зібратись в куточку кафедри, за дві годинки провести «захисти» і піти), але пропагує роботу не стільки Школи, скільки самих комунікаційників та журналістів: під час захистів магістранти представляли передусім технологію створення контенту, його режисури, пакування, адаптації для конкретної платформи та просування. PR-ефект від онлайн трансляцій перекривається ризиком (якщо йдеться про рекламу Школи) продемонструвати складний і виснажливий навчальний процес в Школі, усі непрості техніки та технології, які слід опанувати студентам. Мабуть, правильний хід, який примусить багатьох потенційних абітурієнтів Школи добре подумати - а чи потягне він  це навчання.

Знаю: мені можна багато що закинути, і, можливо, дещо з цих закидів може бути близьким до істини.

Можливо.

Проте останній тиждень січня для мене особисто виокремив ключові перспективи розвитку масової комунікації та журналістики, і ці перспективи принесуть в практику масової комунікації, зокрема, і випускники Школи журналістики та комунікацій УКУ. Принесуть, наполягаючи на обов’язковості врахування рамців DEI.  

Проте блог в медіа - це суб’єктивний і оптично прицільний монолог його автора.

Проте яскравість зірки беззаперечно знаменує не лише увагу до себе, але й вимогливість та прискіпливість з боку тих, хто озброєний телескопом. Цей текст і знаходиться в оптиці мого телескопа.