Фальшива судова реформа американського агентства USAID

https://leopolis.news/post/117642/falshyva-sudova-reforma-amerykanskogo-agentstva-usaid

10/02/2025

Проєкт «Справедливе правосуддя», переконували його учасники,  «працюватиме на зміцнення довіри суспільства до судової влади через підвищення рівня обізнаності громадськості та ЗМІ з процесом реформування судової системи, а також участі громадянського суспільства у ньому. Проєкт також сприятиме діалогу між суспільством та судами заради покращення доступу громадян до правосуддя».  

Доцільно наголосити, що американська реформа української судової системи тривала 19 років. А із несподіваним закриттям агентства  USAID настав догідний час підбити підсумки цього затяжного реформаторського проєкту.  

Не так давно, у січні 2021 року, на шпальтах «Української правди», яку також фінансувало USAID як одне із  прогресивних і правдомовних українських  інтернет-видань, експертка Центру протидії корупції, координаторка Громадської ради доброчесності Галина Чижик повідомила, що «українським судам досі довіряють лише 1,7% українців». Минуло п'ятнадцять років, тобто станом на 2021 рік, американського реформування української судової системи – і всього лишень 1,7% позитиву. Це значно більше, аніж кричущо-жалюгідний результат.

Головним промотором провальної реформи українського судочинства був Девід Майкл Вон (David Michael Vaughn)  – сумнівна особа зі штату Делавер. Відразу треба зазначити: штат Делавер є безподатковою територією, тобто своєрідною узаконеною корупційною місцевістю. Таким цей штат зробив Джо Байден, коли був сенатором. Саме за те, що не потрібно платити податків, зареєстровані фірми у штаті та його мешканці п'ятдесят років поспіль обирали у Сенат ініціатора цієї корупційної схеми – сумнозвісного Джо Байдена.  

Стосовно Девіда Вона, очільника USAID в Україні, то в мережах  Інтернету поширена діаметрально протилежна інформація.  

В американській соціальній мережі LinkedIn, яка призначена для пошуку і встановлення ділових контактів, про Девіда Вона сказано: «Девід Вон є адвокатом із понад 20-річним досвідом у розробці, впровадженні та оцінці проектів правової та судової реформи в Європі, Євразії, Африці та Латинській Америці. Як директор Chemonics International, він здійснював нагляд і надавав технічне керівництво проектами з реформування верховенства права та комерційного права в Албанії, Вірменії, Боснії, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Македонії, Марокко, Нікарагуа, Росії, Замбії та Казахстані. Брав участь у регіональних програмах в  Албанії, Беніні, Гватемалі, Мадагаскарі, Руанді, а також на півдні Африки – в Лесото, Мозамбіку, Південній Африці та Есватані. Був керівником ініціативи USAID щодо юридичних прав жінок, всесвітнього проекту, який зосереджувався на розробці законодавства, правозастосуванні в секторі правосуддя, адвокації громадянського суспільства та інформуванні громадськості. 

Наразі Девід Вон є керівником Програми USAID-Україна «Нове правосуддя», яка зосереджена на зміцненні суддівської незалежності та самоврядування, підвищенні підзвітності та прозорості судової влади, покращенні адміністрування правосуддя, підвищенні якості юридичної освіти, розширенні доступу до правосуддя та захисту прав людини.  

Девід Вон отримав ступінь доктора права у Вашингтонському юридичному коледжі Американського університету, а також ступінь магістра політології та бакалавра російської мови у Вермонтському університеті. Пан Вон також закінчив сертифікатну програму з медіації спорів у рамках Програми з ведення переговорів Гарвардської школи права».  

До офіційно розміщеної біографії Девіда Вона є два питання: 

1) Наскільки компетентним повинен бути адвокат, щоби йому доручили навчати суддів суддівської справи та ще і провадити судову реформу в іноземній країні без знання місцевого законодавства?  

2) Серед усіх зазначених країн, де громадянин Вон здійснював свою діяльність, не значиться жодної або європейської країни, або країни із англомовного ареалу, хоча громадянин Вон пише про себе, що «займався впровадженням проектів правової та судової реформи в Європі та в Євразії». 

Оскільки Девід Вон не провадив своєї судової реформаторської діяльності в жодній цивілізованій країні із ареалу «золотого мільярда», виникає сумнів стосовно його правдомовності та юридичної компетенції.  

В українському сегменті інтернету про Девіда Вона сказано чимало діаметрально протилежних фактів. Наприклад, що Девід Вон є працівником американської приватної компанії Chemonics International Inc. («Кімонікс Інтернешнл Інк.»), яку фінансувало USAID. Саме через приватну структуру «Кімонікс Інтернешнл Інк.», зареєстровану в байденівському безподатковому штаті Делавер, упродовж майже двох десятиліть «здійснювалось фінансування антикорупційних органів та реформування судів України». Як працівник приватної компанії, Девід Вон був посередником між урядами США і України та контролював розподіл американських мільйонів у формі грантів. Він одноосібно вирішував, які українські органи або судді отримають американську фінансову підтримку, а хто залишиться без фінансування. 

Девід Вон позиціонував себе офіційним представником USAID, найчастіше керівником програмам «Справедливе правосуддя», «Нове правосуддя» та їм подібними. Кумедно, однак цей «реформатор» не має юридичної освіти: ні американської, ні української. Лише в Україні, в харківському вищому навчальному закладі, спритний Вон придбав собі диплом біолога. Чому біолога? Для того, мабуть, щоби у майбутньому торгувати абияк розробленими вакцинами під час чергової пандемічної істерії.  

Схоже на те, що Девід Вон був «приватною прокладкою» для міждержавних рішень та «бермудським трикутником» для USAID із метою розтринькування американських податків. Адже USAID передало розподіл своїх величезних бюджетів приватній компанії, а вона залучила в цю корупційну схему свого представника, який не мав жодного стосунку до юриспруденції. 

Недарма державний секретар США Марк Рубіо заявив, що більшу частину коштів USAID – орієнтовно 90% –  розкрадала вашингтонська бюрократія під керівництвом так званої Демократичної партії. Лише 10-13% цього фінансування доходило до одержувачів, зокрема для реформування української судової системи. 

Держсекретар Рубіо повідомив: «До того, як ми зупинили проєкт, ми не змогли нічого дізнатися про деякі з цих програм. Зокрема, в USAID відмовилися нам що-небудь про них повідомити. Вони сказали: «Ми не будемо повідомляти вам, на що йдуть гроші, куди скеровані ці гроші, у кого вони є та в якого підрядника». У деяких випадках кошти USAID проходили через чотирьох різних підрядників перше, аніж досягти одержувача. Це не мої цифри. Це цифри USAID». 

Можна припустити, що Девід Вон, як обличчя американської демократичної корупції, та Всеволод Князєв, як обличчя реформовано-корумпованої судової системи, знайшли спільну мову. Не виключений варіант, що корупціонер-рекордсмен Князєв всього лишень за $10-13% підписував Девіду Вону фінансові документи, що судова система України отримала від USAID, наприклад, мільйон доларів. Із часом, коли команда Ілона Маска ознайомиться з усіма конфіскованими фінансовими документами, ми дізнаємось багато-чого стосовно поширення в Україні корупції під патронатом американських демократів.  

Олег Чеславський, публіцист і очільник громадської організації «Укрмедіа», переконаний, що після 2014 року Україна стала полем масштабних грантових вливань із боку міжнародних організацій, серед яких чималу роль відігравало саме агентство USAID. Під прикриттям красивих гасел про демократію, про антикорупційні реформи та про підтримку громадянського суспільства в Україну нібито скеровували мільйони, але насправді за ці кошти відбувалось системне впровадження механізмів зовнішнього управління. (Див. статтю «Без грошей і кроку: як грантоїди саботують антикорупційні процеси в Україні»). 

Замість справжніх реформаційних перетворень гроші американських платників податків використовувались для просування потрібних людей на ключові державні посади, підкупу вітчизняних ЗМІ та громадських організацій. Цей процес більше нагадував встановлення прихованої диктатури грантодавця, де гранти застосовували як інструмент контролю над Україною. 

Іще залишилось важливе питання: чи приватна американська компанія «Кімонікс Інтернешнл Інк.» платила в Україні податки? Якщо ні, тоді хто і за який хабар звільнив Девіда Вона від цього обов'язку?

Ярослав ЛЕВКІВ