Поборов рак та з ампутованою кінцівкою став чемпіоном: історія паралімпійця Віктора Дідуха

https://leopolis.news/post/118212/poborov-rak-ta-z-amputovanoyu-kincivkoyu-stav-chempionom-istoriya-paralimpiycya-viktora-diduha

23/02/2025

Паралімпієць із Львівщини про своєю історією поділився з журналісткою Leopolis.news.

Після перемоги на міжнародному турнірі Віктор Дідух говорить спокійно, без зайвого пафосу. Для нього це ще одна віха на шляху, ще один здобутий трофей.

«Особливостей підготовки не було, — коротко каже він, — все як завжди: тренування, робота над собою. Найважче було навіть не змагання, а сама дорога. Перельоти, пересадки, втома… Але це звичні речі, вже навчився до них адаптуватися», – розповів Віктор Дідух.

Бути обличчям України: гордість, відповідальність і виклики

На турнірі Singapore Smash Para Showcase за перемогу боролися 64 найсильніші параспортсмени з настільного тенісу. Але Віктор вийшов на гру впевненим у собі. Він знав, що зробить усе можливе. 

«Перемога була особливою порівняно з іншими. Ніколи не грав такі змагання. Але, якщо чесно, я не надто емоційна людина. Дотримуюсь позиції, аби менше радіти, коли виграю, і менше плакати, коли програю», –  ділиться Віктор Дідух.

Вже багато років спортсмен представляє Україну на міжнародній арені. Для нього це більше, ніж просто виступи на змаганнях.

«Відчуваю гордість, коли виходжу грати за свою країну. Це велика відповідальність», — каже паралімпієць. 

Чи змінює ця перемога щось для розвитку паралімпійського настільного тенісу в Україні? Відповідь спортсмена реалістична.

«Однієї перемоги замало, щоб щось змінилося. Потрібні умови. Як можна займатися, якщо в залах немає пандусів, якщо не вистачає матеріальної бази? Без інвестування цей спорт не стане масовим», — відказує він.

З настільним тенісом Віктор Дідух вже понад 30 років. Батьки привели його ще маленького, п’ятирічного, у цей вид спорту. Чоловік не шукав альтернатив, не експериментував з іншими видами спорту, а вирішив зробити теніс частинкою власного життя. З того часу брав участь у змаганнях різних масштабів – починаючи із регіональних, закінчуючи загальноукраїнськими. 

«Це моя робота, але робота, яку щоразу відкриваю для себе по-новому. Кожна гра запалює в мені новий вогонь. Кожен вихід до столу — це новий виклик», — каже паралімпієць.

Після ампутації продовжив займатися тим, що запалює вогонь в очах

Та в житті Віктора Дідуха все змінилося п’ятнадцять років тому. Після чергового чемпіонату чоловік збентежився опухлістю лівої ноги. Тоді лікарі діагностували йому злоякісну пухлину. Протягом двох років хвороба не відступала, спортсмен пережив 5 операцій, а у 2012-му ногу довелося ампутувати. 

Та і після цього Віктор не перестав займатися тим, що запалює вогонь в його очах. Він почав ходити у протезі та вже за 10 місяців після втрати ноги повернувся до спортивної кар'єри. Спершу він виграв свій перший чемпіонат Європи серед паралімпійців, згодом став чемпіоном світу, отримав золоту медаль Паралімпійських ігор-2016… 

Зараз чоловік продовжує займатися настільним тенісом. До цього виду спорту також залучає і своїх двох доньок Діану і Яну. 

«Почали вони грати з 5 років. Спонукав їх займатися, але не примушував. Головне — любов до цієї справи», — зазначає Віктор Дідух.

Жити на повну, навіть коли довелося почати все заново

На питання, як знаходить баланс між тенісом, академією, сімʼєю та часом для себе Віктор віджартовується: «На одній нозі». 

Крім того, спортсмен створив власну академію настільного тенісу у маленькому селі Андріївка, що на Золочівщині. Тут паралімпієць вже встиг навчити десятки дітей, дорослих, військових та цивільних з інвалідністю цій грі.

Коли запитуєш у Віктора Дідуха про його філософію життя, він не говорить складних речей. Його поради прості, але в них глибокий сенс.

«Робота лікує. Менше думати, більше робити — і стане легше», — ділиться спортсмен.

А тим, хто хоче займатися настільним тенісом, додає: «Починайте, продовжуйте, грайте».

Так просто. І так сильно.

Олена ЧЕПІЛЬ, для Leopolis.news