Головний сержант механізованого взводу механізованої роти одного з батальйонів механізованого батальйону 155 Окремої механізованої бригади імені Анни Київської молодший сержант Олег Писарчик отримав позивний “Циган” за вміння швидко і якісно вирішувати будь-які проблеми. А от повагу і довіру як справжній лідер підрозділу воїн здобув і під час підготовки, і в процесі ведення бойових дій.

30-річний “Циган” родом з міста Львова. У 2015 році служив строкову, перебував на військовому обліку, після повномасштабного вторгнення путінських загарбників ходив відмічатися у місцевий ТЦК та СП, був постійно на зв’язку. І одного дня йому таки зателефонували. Тож у травні минулого року молодший сержант прибув у визначене місце, пройшов медогляд і в 20-х числах травня минулого року поповнив лави цієї бригади зі складу Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.

Цікава історія виникнення його позивного. Коли боєць із побратимами проходили базову загальновійськову підготовку на Волині, їх розмістили, звичайно, в польових умовах та в наметах. В основному побут був облаштований, але для покращення умов багато чого ще треба було вдосконалити. Олег швидко зорієнтувався на місцевості, завдяки комунікабельності та лідерським якостям знайшов усе, що було потрібно для їхнього взводу. От хлопці і сказали: “Циган”! Так позивний і не змінював.

Молодший сержант та інші військовослужбовці належним чином підготувалися до боїв на фронті не лише в Україні. Він із іншими також попрацював на військових навчання у Польщі, Німеччині і Франції.

Де сподобалося найбільше?

“У Німеччині, бо там норвежці і шведи навчали нашу роту. Був високий рівень підготовки, інструктори навчили нас робити саме те, що потім виявилося потрібним тут, на Покровському напрямку Донеччини”, – говорить.

З середини грудня 2024 року “Циган” виконував бойові завдання на території Покровського району Донецької області. За цей час брав участь у багатьох успішних боях із російськими окупантами, здебільшого, в складі розвідгруп.

Командири кажуть: головний сержант взводу завжди відзначається хоробрістю та винахідливістю. В одному з епізодів “Циган” зумів організувати прорив із оточення та вивести частину групи до своїх. Під час цих дій українськими бійцями під його керівництвом було знищено понад 10 окупантів! Не останню роль в цій історії відіграла трофейна рація: слухаючи переговори ворога, Олег реалізовував ефективні рішення!

У його взводі з путінськими головорізами воюють представники чи не всієї України: Харківщина, Сумщина, Рівненщина, Полтавщина… Навіть міста Київ та Дніпро! Були хлопці й із інших регіонів, яких тут пам’ятають…

Що мотивує українських бійців тримати стійку оборону?

30-річний командир простуженим голосом (тільки вийшов із позиції, де не умов навіть погрітися впродовж 6 діб), говорить:

“Нам тут, на фронті, треба стояти своє, за Україну. Бо ця земля наша, а не їхня. Ми мусимо своє відстояти. Нема в нас іншого вибору… І ми вистоїмо та відстоїмо!”.

Що найважче зараз?

“На даний момент ми у взводі доукомплектовуємося, злагоджуємося. Більшість хлопців розуміють, куди потрапили, а от окремі – досі не усвідомили. Бо звички мирного життя не так швидко можна переключити на військові реалії, але знаю точно: чим швидше це зробиш, тим краще, Головне вижити і знищити побільше ворогів!”.

У мирному житті Олег Писарчик – різбляр по дереву: професійно навчився цього мистецтва, потім працював по цьому напрямку, а перед мобілізацією навіть займався виготовлення взуття. Після Перемоги мріє знову повернутися до цивільної професії. І – знайти свою другу половинку, бо зараз серед найрідніших у “Цигана” лише мама і молодший брат.

Він вірить, що так і буде! А задля реалізації цієї віри виконує найголовнішу місію Захисника держави: нищить російських окупантів.