Професор Борис Кузьмінов: Більшість людей не здогадуються, що коронавірус з’явився понад 60 років тому

https://leopolis.news/post/21184/profesor-borys-kuzminov-bilshist-lyudey-ne-zdogaduyutsya-shcho-koronavirus-zyavyvsya-ponad-60-rokiv-tomu

12/05/2020

Зразки біоматеріалів для досліджень надходять у лабораторний центр МОЗ у Львівській області та вже звідти – в університетську лабораторію на вулицю Зелену, 12. Тут створено три бригади у складі лікаря та лаборанта, які проводять  дослідження у три зміни. На сьогодні проведено  більше 700 тестових аналізів хворих з підозрою на коронавірус. Нашим співрозмовником є директор науково-дослідного Інституту епідеміології та гігієни ЛНМУ ім. Данила Галицького, професор Борис Кузьмінов.

В час епідемії в суспільному середовищі країни лунало багато критики та незадоволення станом української медицини. Це справедливо: яке фінансування – така і медицина. Якщо українська політична та економічна еліта раніше бачила перспективи свого лікування виключно за кордоном, то так до вітчизняної медицини і ставилася. Коронавірус все змінив: кордони закриті, міграція і туризм відмінені. Всі мільярдери і мільйонери змушені були повертатися в країни своєї резиденції. І тепер користуйтеся вітчизняною медициною, такою, як і всі! Але є й хороша новина – не все так погано. І це засвідчує діяльність очолюваного Вами НДІ епідеміології та гігієни. Борисе Павловичу, у нас заведено думати, що українська наука і медична в тому числі – у вкрай занедбаному стані. А ваш інститут, наскільки мені відомо, на сучасному міжнародному рівні дає собі раду з тестами на коронавірус, та й не лише з ними. Розкажіть про секрети свого успіху.

Будівля на вул. Зеленій, 12, де знаходиться наш інститут, є пам’яткою архітектури. Ще донедавна це приміщення перебувало у розпорядженні Міністерства охорони здоров’я і київську владу часів Януковича не цікавила наукова діяльність Інституту епідеміології та гігієни. Не цікавила можливість розвиватися. Їх більше цікавив економічний ефект від здачі в оренду приміщень чи перспектива майбутньої приватизації. Міністром тоді була Раїса Богатирьова, а я завідував кафедрою гігієни та токсикології, що тут – на Зеленій, 12. У ті часи не працювало навіть опалення, у нас було зафіксовано своєрідний температурний рекорд – -3 градуси на кафедрі в лютому. 

Богатирьова була у Львові декілька разів. Здебільшого вона займалася комерційними питаннями. Вирішила прибрати до рук цікаві площі у центральній частині Львова. У нас весь перший поверх завдяки їй був зданий в оренду комерційним структурам, зокрема підприємству ДП «Львівдіалік» ДАК «Укрмедпром», який орендував більше 2000 кв.м. першого поверху будівлі. Ситуацію врятувала Революція Гідності.

Львівський національний медичний університет, зі свого боку маючи тут орендні площі, на яких розміщені кафедри навчального закладу, не мав можливості вкладати кошти в ремонт та розвиток комплексу на Зеленій, 12 у зв’язку із тим, що приміщення було в управлінні у МОЗ.

У нас окремі кафедри розміщувалися у гуртожитках. Тому керівництво ЛНМУ багато років поспіль намагалося забрати ці приміщення під своє управління. Дякуючи наполегливості ректора ЛНМУ у лютому 2018 року цю будівлю врешті-решт передали університету. Була тут і доля здорового передбачення – розуміння задіяти існуюче обладнання, яке ще у 2010 році завдяки американо-українському проєкту технічної допомоги попало саме до Львова. 

Жартома кажучи, медуніверситет не уявляв, яку проблему собі «взяв на голову». За рахунок власних зароблених коштів потрібно було відновити не тільки опалення у будинку, але й фактично здійснити повний капітальний ремонт. 5 млн гривень пішло на опалення, а ще на черзі водопостачання, каналізація. Але завдяки послідовній позиції діючого ректора – академіка НАМН України Бориса Семеновича Зіменковського ми відновили наукову та дослідницьку роботу у цьому приміщенні до світового рівня, і маємо чим пишатися.

Із грудня 2018 року за результатами конкурсу, на умовах контракту, на п’ять років мені випала честь стати директором НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ ім. Данила Галицького. Перед тим я був керівником Центральної науково-дослідної лабораторії, яка, здійснюючи супровід наукових досліджень кафедр університету ,окрім того, багато років поспіль надає послуги підприємствам  Західного регіону України і заробляє значні кошти в бюджет університету.  

Тому моїм завданням тут стало, окрім наукової роботи, й заробляння коштів. Фактично Міністерство охорони здоров’я перестало фінансувати інститут, із шести бюджетних тем Київ підтримує одну, і це в обсязі 30% фінансування. Тому діяльність та збереження можливостей Інституту епідеміології та гігієни у Львові здійснюється завдяки позабюджетним коштам Львівського медуніверситету. Зі свого боку, я бачу своїм завданням, маючи потужну мікробіологічну лабораторію, вірусологічну лабораторію та інше спеціальне обладнання, надавати якісні послуги у вигляді наукових досліджень. 

Також було прийняте рішення зробити на нашій базі експериментальний медичний центр. Щоб не акредитувати кожну лабораторію окремо, ми вирішили акредитувати медичний центр в складі лабораторій. Це дешевше. Ми мали готову американську лабораторію вартістю 3,4 млн дол. Але у 2017 році у неї закінчилася акредитація, не працювала система вентиляції та кондиціювання, водопостачання та каналізації, не були повірені прилади. Лабораторія фактично не працювала, співробітники порозбігалися або були звільнені, бо вони не могли працювати на 0,25 ставки.

Від початку моєї діяльності в Інституті всі працюють на повну зайнятість, на повну ставку. В грудні минулого року ми акредитували експериментальний медичний Центр. В ньому – 271 одиниця приладів, які всі повірені та калібровані. Ми відновили всі системи, запустили всю структуру, яка, як згодом з’ясувалося, була готова і для діагностики коронавірусної інфекції.

У грудні 2019 року Ви передбачили потребу досліджень на коронавірусні інфекції. Маєте друзів у ЦРУ чи мольфара у Карпатах?

Ні, ми якраз не передбачали, що будемо займатися саме цим напрямком. Але в структурі Центру є молекулярна генетична лабораторія із приладом ПЛР, який ми планували задіяти для потреб клінічних кафедр неврології, онкології, але виявилося, що більша потреба є для діагностики коронавірусної інфекції. Тому, коли приїхав голова ЛОДА Максим Козицький та міський голова Львова Андрій Садовий, вони здивовано дізналися, що є структура із відповідною режимною системою біологічної безпеки, із обмеженим доступом. На цій зустрічі з’ясувалося, що у Львові є лабораторія, якій нічого не потрібно для початку роботи, все вже є. І лише треба дати зразки для аналізів. 

Це було для гостей дуже дивно. Вони запитують: «Що Вам необхідно для початку роботи?». Відповідаємо: «Нічого!». Знову запитують: «Може захисний одяг, реактиви, прилади?». Ні, все у нас є. І тоді ми підписали договір на проведення досліджень тестів на коронавірус із Обласним лабораторним центром, який є координатором всієї роботи в області. Нам дають в контейнері проби і ми упродовж робочого дня віддаємо результати: позитивні або негативні.

Яка швидкість виконання тестів? Оцініть якість тестів різних виробників.

Сьогодні тести, якими ми користуємося, дають можливість встановити результат за 7-8 годин. Фактично це три етапи досліджень: обробка біологічного матеріалу, який надається. Далі має бути дифракція: нам треба витягнути із матеріалу залишки ДНК чи РНК, цей процес  подібний  до встановлення батьківства. І третій, останній етап: йде ампліфікація-підтвердження, чи там є те, що ми шукаємо, чи немає? І в цьому процесі недостатньо просто мати ПЛР-прилад. Треба мати окремі три ПЛР-бокси, ламінарну шафу, а найголовніше: у нас змонтована потужна система очистки та кондиціонування, яка забирає на себе всю «біологію». Наші медики працюють у подвійному захисному полімерному одязі годинами. А без кондиціонера витримати це неможливо.

Коли зі мною спеціалісти  радилися, а де ще у Львові можна запустити подібний процес, я їм говорив, що просто ПЛР-боксів недостатньо. Якщо в якомусь медичному закладі розташувати таку лабораторію, то куди буде виходити заражене повітря? У  вентиляційні отвори?  Тоді всі наступні поверхи будуть інфіковані.

Є ще дрібні нестиковки. Ми працювали із німецькими тестовими системами, корейськими, китайськими, американськими. Американські, кажуть мої виконавці, є добрими, але там трохи інші стандарти. Є відмінності з наконечниками, фільтрами, треба було якось до цього пристосовуватись. Але знайшли способи. 

Ми зробили так званий «бригадний підряд». Одна бригада: науковий спеціаліст та лаборант, вони заходять і роблять всі три етапи, і за них відповідають. Ми організували три бригади, які готові працювати у три зміни, із змінами для санітарної обробки, загалом при потребі і 24 години на добу. Звичайно ж, ми зацікавлені у тестах, які скоротять час оброблення аналізів.

Є така інформація, що тести австрійського виробництва мають значно коротший час на опрацювання, навіть до 1 години.

Декларація в інструкції ще не означає, що так є насправді. Треба перевіряти і для цього існує «валідація» тестів, яка підтверджує те, що є в інструкції. Отримавши кінцевий результат, можна переконатися, що тест-система працює і зрозуміло скільки процес займає часу. Ми готові працювати із різними виробниками тест-систем. Дайте нам зразки, ми перевіримо, і готові до співпраці.

За ці три тижні зроблено більше 800 аналізів. Бригади вже набралися досвіду. Ми за свою роботу відповідаємо. В Обласного лабораторного центру до нас претензій немає.

Борисе Павловичу, на Вашу думку, як скоро будуть знайдені світовою наукою ефективні ліки від коронавірусу або вакцина? Це питання хвилює сьогодні, напевно, всіх.

Немає на сьогодні ніякого ефективного противірусного препарату, окрім «Ацикловіру» («Зовираксу»). Треба розуміти механізм дії вірусу. Вірус може жити тільки всередині клітини людини, іншого живого організму, рослин, грибів, бактерій. Причому, в уявленні більшості людей, вірус у клітині якимось чином розмножується. Це не так. Вірус робить «реплікацію» за допомогою клітини. Клітина  сама множить CNRK вірусу, який попав у середину. Тому намагаючись «вбити» вірус специфічним препаратом, необхідно  разом із вірусом вбити клітину. Наприклад, є антивірусний препарат – «Ацикловір». Маєте герпес на слизовій оболонці, з’являється «міхурець», застосовуємо «Ацикловір», ця «везикула-міхурець» разом із епітелієм буде знищена. Тепер уявляємо ситуацію із коронавірусом, який уражає респіраторний тракт (дихальні шляхи, бронхи), «ефективний» лікувальний апарат знищить всі клітини респіраторного тракту. Тому слід забути про надію створити такий ефективний препарат. Але є препарати, вони вже відомі, які можуть полегшити перебіг захворювання, ослабити дію-активність самого вірусу та сприяти одужанню  організму.  

Що стосується вакцини. Не сумніваюся, що вакцина з’явиться у світі  найближчим часом. Але наскільки вона буде ефективна? Кожен вірус багатократно мутує. Що сталося із вірусом грипу, проти якого існують різні варіанти вакцин. Грип А, Б, різні нескінченні мутації. Вакцина від одного штаму звичайно допомагає в одужанні, але мутації непередбачувані, і це буде постійний процес. На що є надія. Можна взяти для лікування сироватку крові із антитілами коронавірусу, у пацієнтів, які вже перехворіли, і це дає ефект. Але тут треба не забувати про те, що не кожній людині можна вводити сироватку, у деяких пацієнтів можуть виникнути алергічні реакції.

Що ж нас заспокоює. Є статистика щодо респіраторних захворювань. Причому більшість людей не здогадуються, що коронавірус з’явився насправді більше 60-ти років тому. Світ пережив кілька епідемій різних типів коронавірусу SARS-MERS  у 2002, 2010 роках і не тільки. 80-85% людей перехворіють у легкій формі. Багато людей навіть не будуть знати, що вони перехворіли. 10-15 % будуть мати цю хворобу у середньому ступені важкості. А 5% заражених перехворіють у важкій формі, причому, треба сказати чесно, що частина із них, на жаль, в силу супутніх хворіб, віку, ускладнень загине. На чому треба зосередитися – от цих 5% тяжких пацієнтів однаково будуть. Треба бути готовими надавати їм специфічну медичну допомогу, щоб врятувати якомога більше людських життів. Як надавати – безперечно у спеціалізованих інфекційних лікарнях, у відокремлених боксах із шлюзовою системою. Ми дивилися по телевізору кадри із Китаю, це мовби кадри із іншого, фантастичного світу. Але це правильно, це дало результат. На даних із провінції Ухань, де 11 млн населення, можна робити висновки. 81 тисяча жителів у них захворіла, 4150 пацієнтів померло, це менше 4 %  від кількості хворих.

Коли це все припиниться, запитаєте? Відповідь проста. Коли у популяції людей на окремій території виробиться колективний імунітет. Як тільки імунітет з’явився – у вірусу немає шансів до поширення. З цим і пов’язана різна тактика протиепідемічних заходів у різних країнах. Наприклад, у Швеції не вводили карантин, очікуючи, щоб все населення швидше перехворіло, в надії, що високий рівень медицини впорається із пацієнтами із «групи ризику». Чи це добре, чи це не добре, будемо бачити. Ми ж пішли іншим шляхом. У нас інший сценарій подій. Ми за рахунок карантину виграємо час, наші медики можуть зосередитися на лікуванні цих 5% із групи ризику. Всі решта мусять перехворіти. Бо якщо в українців не буде колективного імунітету, у нас восени буде другий стрибок-пік захворювань на коронавірус. Досліджено, що коронавірус має певні температурні межі, режими, в яких він найкраще себе почуває. Доведено, що якщо температура постійно тримається більше +8,7 градусів по Цельсію, це не дозволяє вірусу розповсюджуватися у навколишньому середовищі. Це за принципом грипу, коли у нас була тепла, безморозна зима, така «гнила» температура між 0 та +5 – ми завжди мали епідемію грипу. Щодо впливу вологості. Мене часто запитують, чи маска захищає від вірусу. Ні, не захищає. Маска захищає від аерозолю із вірусом, адже вірус може існувати тільки у вологому середовищі. Тому маска є перепоною від аерозолю. Як тільки вірус випадає із вологого середовища – він висихає. На минулому тижні була цікава публікація. Спеціалісти Інституту імені Роберта Коха – федерального інституту Німеччини з вивчення інфекційних захворювань – досліджували різні поверхні на виживання на них вірусу: метали, пластики, папір, банкноти. І дійшли до висновку, що із жодної поверхні вони не змогли культивувати вірус. Тобто, він там є, але не в такому стані, щоб потім його розмножити-культивувати.

І ще один  парадокс, на який ніхто не звернув уваги. А яким же чином людина одужує ? У людини з’являється імунітет. Людина сама поборола цей вірус.

Яким чином? У людини існує система білків – інтерферонів, що виділяються клітинами організму у відповідь на вторгнення вірусу. Інтерферони індукують або активують певні клітинні білки, які блокують реплікацію вірусу. Чомусь сьогодні вважається, що температура у +38 градусів – це якась гранична температура, після якої треба щось робити. Як тільки температура вище +38 градусів, це означає, що вірус «прорвав» інтерферонний захист і розпочав свою реплікацію в організмі. Що робить людський організм? Він же пасивно за цим не спостерігає – організм починає піднімати температуру тіла, щоб створити несприятливі умови для реплікації вірусу.

А що пропонують у засобах масової інформації? Запасатися парацетамолом, щоб збивати температуру. Мало того, навколо цієї температури нагнітають ажіотаж. Я був свідком, коли прийшла старша людина в маркет, а у неї 36,9. А їй кажуть: «Ні, вам до нас уже не можна». 

Розумієте? Здоровий організм підняв температуру, бо починає боротися  за себе. Чи доцільно її збивати? Якщо людина має якісь супутні захворювання і важко переносить температуру – її треба збивати. Якщо  доросла людина нормально витримує  температуру 39-40, то треба постійно пити чай, воду. Нема ніякої потреби її збивати, організм сам справиться. Небезпечна висока температура для дітей, вони ще не мають системи терморегуляції в організмі, як у дорослого. Як тільки обезводнити організм дитини – вона може загинути. Тому із температурою слід поводитися розумно.

І друга цікава позиція. Я про це писав головному санітарному лікарю країни пану Ляшку, який, як тільки заступив на посаду, написав листи у всі медичні науково-дослідні інститути, в тому числі і в наш. У своєму листі він попросив написати пропозиції щодо алгоритму боротьби із поширенням коронавірусу: що і як потрібно використовувати. Я йому у листі відповів, що якщо існує система інтерферонного захисту, а є такі препарати, які називаються індукторами інтерферону, що сприяють продукції інтерферону в організмі, то чому немає інформації про це? Ми займалися у центральній лабораторії цією темою, я тут людина обізнана. Ми займалися дослідженням інтерферонів у дітей молодшого віку до 3-років, які хворі на пневмонію чи бронхіт. І що з’ясувалося. Є діти, у яких продукція інтерферонів нормальна. Є діти, у яких продукція інтерферонів надмірна, і є такі, у яких продукції інтерферонів зовсім немає. Яка тактика лікаря? Треба зробити терміново спеціальні специфічні аналізи на наявність інтерферону. Отримавши інформацію, що відбувається із системою інтерферону, лікар приймає рішення. Якщо система інтерферону працює нормально чи надмірно – давати індуктор інтерферону недоцільно. Організм зробить надмірну продукцію – далі фізіологічна яма, організм стане чутливий до будь-якої інфекції. Якщо продукції інтерферону недостатньо – ми даємо індуктори інтерферону, і організм сам із цією хворобою дає собі раду. І коли ми завершили цю наукову роботу, то з’ясували, що терміни перебування дітей із пневмонією у лікарні можна скоротити мінімум на 3-5 днів. А це добре, бо ми уникаємо ризику підхоплення внутрішньолікарняної інфекції.

І сьогодні я не бачу, щоб хтось із фахівців згадав за можливості, які дає застосування індукторів інтерферону у подоланні коронавірусної інфекції. Але застерігаю, що бездумно його приймати також не можна.

Якщо у Вас є інформація, що хтось із ваших близьких чи друзів є заражений коронавірусом, то Ви приймаєте індуктор інтерферону і маєте підвищений захист. Якщо таких ознак не має, то стимулювати систему інтерферону не має ніякого сенсу, бо далі вже буде тільки проблема. А таких препаратів  величезна гамма, вони не мають ніяких побічних ефектів, а для організму буде користь.

Ви говорите революційні речі, завтра у всіх аптеках Львова викуплять всі препарати – індуктори інтерферону. Закликаю всіх читачів радитися із своїм сімейним лікарем, щоб не переборщити. І на завершення нашої розмови хотів запитати, чи не думаєте Ви, що проблема коронавірусу вплине на ставлення у нашій країні до проблем медицини. Адже, наша еліта, мільярдери та олігархи, які раніше могли розраховувати на здобутки західної медицини, могли лікуватися у Німеччині чи Ізраїлі, а сьогодні змушені бути тут, в Україні, і користуватися тим рівнем медицини, який вони ж створили. І ніхто нікуди не втече – бо світова пандемія. Це великий позитив коронавірусу: всі повертаються у свої країни. Що скажете? 

Повинен повернутися трохи в історію. У 2016 році у нас ліквідували державну санітарно-епідеміологічну службу. Це була велика, величезна помилка. У нашого тодішнього прем’єр-міністра було хибне уявлення, що таким чином Україна наближається до євроспільноти, а у євроспільноті є якесь спільне санітарне законодавство. Це не так, такого ніколи не було, кожна країна має своє санітарне законодавство. Наприклад, минулого року у сусідній Польщі святкували 100-ліття створення санітарно-епідеміологічної інспекції, витоки створення якої ведуть до Львова та Луцька. Я був запрошений на святкування, і був приємно вражений ставленням держави до цієї структури.

Зараз повернули посаду головного санітарного лікаря України, який як генерал без війська. На органи Держпродспоживслужби тимчасово покладені функції санітарно-епідеміологічного нагляду. А вони своїх лабораторних центрів не мають. Висновки, дії, в тому числі і оголошення карантину можна приймати на підставі чогось зробленого та отриманого. 

Тому сьогодні, коли відбулася така епідемія, чи буде в нас зміна ставлення до потреб медицини, і, в першу чергу, відновлення санітарної служби? На санітарну службу було багато нарікань. Пам’ятаю, міністр охорони здоров’я України Квіташвілі на засіданні вченої ради у нашому університеті заявив, що першочерговим завданням міністерства є ліквідація цієї служби, що перевіряє ресторани. Спочатку механічно із 54 тисяч працівників скоротили половину, а потім, коли почали ліквідовувати решту, то з’ясували, що у санітарній службі були спеціалісти – епідеміологи, спеціалісти гігієни дітей та підлітків, спеціалісти гігієни праці. Виявилося, що це не тільки та служба, що ходить і щось перевіряє. Разом із інспекторами по ресторанах звільнили експертів та фахівців із санітарної та біологічної безпеки держави.

Чи щось зміниться на краще? Сподіваюсь, що так. Бо ситуація пандемії змінила в наших очільників держави та й в області уявлення про життєву необхідність медицини, санітарної служби тощо. Мають бути виділені необхідні бюджетні кошти, потрібні для роботи закладів охорони здоров’я та санітарної служби. Все залежить від волі керівництва.

Розмовляв Юрій КМІТЬ, для Leopolis.news

Довідка: лабораторія НДІ епідеміології та гігієни є найсучаснішою в регіоні. Вона була створена у 2010 році в межах українсько-американського проєкту зменшення біологічної загрози в Україні. Зразки на дослідження надходять через шлюзову систему безпосередньо в бокси, що унеможливлює інфікування персоналу. Самі дослідження проводяться у спеціальних ламінарних шафах. З травня 2019 року тривала робота не лише з облаштування лабораторії, а й відповідної її сертифікації. 28 січня 2020 року медичний лабораторний центр НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ ім. Данила Галицького був акредитований для проведення цілої низки досліджень – мікробіологічних, біохімічних, імунологічних, молекулярно-генетичних.