«Чиста» бездіяльність львівських поліцейських

У Шевченківському районному суді Львова суддя Наталія Луців-Шумська розглянула скаргу адвоката Сергія Ситника на постанову слідчої Шевченківського райвідділу поліції Любові Барвінської (від 22 лютого 2018 року) стосовно закриття кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України. Мова йде про шахрайство. Суддя Наталія Луців-Шумська скасувала постанову слідчої Любові Барвінської як необґрунтовану. 

Історія ймовірного першого злочину 

Цей злочин будемо називати ймовірним до того часу, поки остаточне рішення у цій справі не винесе суд. У публікації викладемо факти журналістського розслідування, оскільки слідчі Шевченківського відділу поліції Львова неспроможні з’ясувати обставини цієї події та скерувати у суд результати досудового розслідування. 

Отже, у Шевченківському районі Львова проживав військовий пенсіонер Роман, 1943 року народження. Останні роки проживав здебільшого самотньо, тому що дружина померла, а його дочка Ірина, яка народилась у Львові й зареєстрована за тією ж адресою, живе зі своєю сім’єю на окупованому півострові Крим, отож тепер їй проблемно часто відвідувати батька.  

Орієнтовно у серпні-вересні 2017 року пенсіонер Роман випадково зустрів на своєму життєвому шляху ще доволі енергійну пенсіонерку Олександру, 1959 року народження. Олександра щораз частіше почала з’являтись у квартирі Романа, перебуваючи у статусі чи то домробітниці, чи то співмешканки. Коли Олександрі випала нагода побачитись із Іриною, дочкою пенсіонера Романа, вона розповіла, що працювала медичною сестрою, тепер теж самотня, а тому має бажання вийти заміж за її батька. Дочка не була проти, щоби медсестра-пенсіонерка Олександра доглядала за її батьком. Так собі пенсіонери і жили: іноді разом ходили на закупи, разом порались по господарству, часом разом проводили дозвілля, хоча поки-що мешкали окремо, приглядались одне до одного. 

Одного зимового дня, 21 лютого 2018 року, Олександра заохотила Романа піти у магазин і придбати Романові, як колишньому військовому, обновку до 23 лютого, до Дня Радянської армії, а заодно закупитись продуктами, щоби разом відзначити це радянське свято. Енергійна Олександра полюбляє свято життя, тим паче, якщо за нього їй не доводиться платити.  

Після закупів, коли вже вечоріло, по дорозі додому Олександра вмовила Романа зайти у кафе, перехилити чарчину, щоби зігрітись з морозу. Отямився Роман майже опівночі на лавочці біля свого будинку: без Олександри, без сумки з речами, без гаманця, без годинника і без банківської пенсійної картки. А його фізичний стан був таким, наче випив літр денатурату.  

Вранці наступного дня, 22 лютого, Роман поскаржився своєму сусідові Ігорю, що з ним трапилась така прикра оказія. Сусід відразу повіз Романа у Шевченківський райвідділ писати заяву про пограбування, а перед тим вони зателефонували в Ощадбанк, щоби заблокували пенсійну картку. Проте було пізно. Гроші з рахунку, 21000 гривень, хтось уже зняв.  

Того ж дня Роман зустрівся з Олександрою, щоби дізнатись, що з ними трапилось. Олександра зробила великі й щиро здивовані очі. Вона сказала, що Роман допровадив її до квартири, де вона мешкає, а тоді з усіма купленими речами і продуктами пішов до свого дому. Що з ним було далі, коли вони розійшлись, вона не знає.  

Роман пам’ятав, що в кафе вони з Олександрою випили на кожного три чарки по п’ятдесят і закусили. Доза алкоголю не була критичною, якщо в алкоголь нічого не домішувати. Однак припустімо, що від 150 грам горілки дорогою додому Романові стало погано. Припустімо, що присівши на лавочку, він втратив свідомість. Припустімо, що хтось скористався його станом і зняв годинник, забрав сумку і гаманець із пенсійною карткою. Але щоби зняти гроші з пенсійного рахунку, необхідно знати PIN-код. А цю комбінацію цифр знали тільки Роман і Олександра. Іноді Роман доручав Олександрі, як близькій людині, піти в Ощадбанк і принести його пенсію. А ще того злощасного дня Роман не користувався пенсійною карткою, на закупи і кафе йому вистачило готівки, яку завбачливо взяв зі собою. 

Любов Барвінська, слідча Шевченківського відділу поліції, встановила, що згідно з виписки з банкової картки Романа у лютому 2018 року була проведена тільки одна фінансова операція. Відтак слідча вирішила, не підтвердивши своє рішення жодними аргументами, що кошти з рахунку міг зняти лише власник пенсійної картки. Отож 22 серпня 2018 року в слідчому відділі Шевченківського райвідділу зазначене кримінальне провадження закрили на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КК України. 

Проте із таким рішенням не погодились у прокуратурі. Керівник Львівської місцевої прокуратури №2 Сергій Янцишин 30 січня 2019 року скасував постанову слідчого відділу поліції та повторно скерував зазначене кримінальне провадження начальникові Шевченківського райвідділу для відновлення досудового розслідування. Однак слідча Любов Барвінська, не здійснивши жодної слідчої дії, 21 березня 2019 року вдруге закрила це кримінальне провадження. 

Повторне закриття кримінального провадження оскаржив у суді адвокат Сергій Ситник. Він мотивував свою скаргу тим фактом, що постанова слідчої Любові Барвінської є юридично необґрунтованою, а тому й незаконною. Рішення слідчої Барвінської, стверджує адвокат Ситник, було винесене передчасно і без всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження. Адвокат зазначив, що слідча Барвінська не провела жодної із необхідних слідчих дій, крім допиту потерпілого. Отож Сергій Ситник вважає повторну постанову слідчої такою, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України.

Слідча Шевченківського відділу поліції Любов Барвінська не з’явилась у судове засідання стосовно розгляду скарги адвоката Сергія Ситника на її дії. Вона також не надала судові жодних пояснень, які б спростовували докази адвокатської скарги та підтверджували обставини, які стали підставою для закриття кримінального провадження. Відповідно частини 3 статті 306 КПК України неявка у суд слідчого або прокурора не перешкоджає судовому розгляду скарги по суті.  

Відтак 20 жовтня 2020 року суддя Наталія Луців-Шумська (справа №466/8010/20) ухвалила:  

● задоволити скаргу адвоката Сергія Ситника на постанову Любові Барвінської, слідчої СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області, від 21 березня 2019 року про закриття кримінального провадження, передбаченого частиною 1 статті190 Кримінального кодексу України; 

● скасувати постанову від 21 березня 2019 року слідчої СВ Шевченківського ВП ГУНП Любові Барвінської про закриття кримінального провадження; 

● ухвала остаточна і оскарженню не підлягає. 

Отож слідчій Любові Барвінській доведеться або втретє засукати рукави і довести кримінальне провадження до логічного завершення, або визнати свою некомпетентність і покликати на допомогу більш кваліфікованих працівників карного розшуку. 

Історія ймовірного другого злочину 

У вересні 2019 року дочка Ірина приїхала до Львова провідати батька. Коли від’їжджала у Сімферополь, то поскаржилась сусідові Ігорю, що її батько Роман став дивним, не завжди поводиться адекватно. Дочка пов’язала неадекватну поведінку батька з відвідинами громадянки Олександри. Зокрема, Ірина розповіла сусідові Ігореві, що під впливом цієї особи її батько продав автомобіль Skoda Fabia 2003 року всього за 3500 гривень. Принаймні так дочці сказали її батько та його співмешканка, яка визвалась бути посередницею під час продажу автомобіля, а виручені кошти забрала собі начебто для догляду за Романом та його харчуванням.  

Під час зустрічі пенсіонерки Олександри з сусідом Ігорем, вона знову підтвердила, що автомобіль Skoda Fabia 2003 року був проданий за 3500 гривень. Коли Ігор сказав, що звернеться у поліцію, щоби перевірили обставини цієї фантастичної оборудки, громадянка Олександра раптом пригадала, що авто продали за 3500 доларів. Під час подальшої дискусії сусід Ігор з’ясував, що  метка пенсіонерка поклала $3500 на свій банківський рахунок. Тоді сусід Ігор наполіг, щоби гроші від продажу автомобіля були повернуті пенсіонерові Роману. 

Наступного дня громадянка Олександра принесла готівкою $1000 й повідомила, що $2000 кудись переслала, проте відмовилась сказати, куди саме переслала і на чиє ім’я. А ще $500 вона начебто витратила на харчування свого співмешканця. Хоча пенсіонер Роман зізнався сусідові Ігореві, що не пам’ятає, аби за останні 2-3 тижні аж така сума була витрачена на його побутові потреби. Принагідно треба зазначити, що військовий пенсіонер Роман ніколи не курив і не зловживав спиртним, вів здоровий спосіб життя. А в літній період навіть насаджував і доглядав розкішний квітник біля будинку.  

Сусід Ігор попередив громадянку Олександру: якщо через два дні вона не поверне всі гроші пенсіонерові Роману, то доведеться звернутись у поліцію і повідомити підозру про шахрайство. Олександра щиро запевнила, що через два дні поверне всю суму.  

Однак через дві дні пенсіонер Роман раптово помер. Працівники бригади швидкої допомоги діагностували причину смерті – серцевий напад. Хоча ніщо не вказувало на ймовірну сердечну недостатність покійного. Жодних недомагань пенсіонера Романа не бачила і його дочка, яка від’їхала у Сімферополь за чотири дні до його несподіваної кончини. Навпаки, проводжаючи дочку на вокзал, Роман був бадьорий і цілком здоровий як на свої 76 років. Планував за кілька тижнів приїхати в гості до дочки, як тільки вирішить із громадянкою Олександрою питання стосовно коштів за продаж автомобіля. 

Поліцейський кордебалет 

У сусіда Ігоря медична освіта, тож побачивши труп Романа, він запідозрив недобре. Померлий ззовні був більше схожий на отруєного, аніж на людину, що мала серцевий напад. Того ж дня Ігор звернувся у Шевченківський відділ поліції і написав заяву про призначення розтину з метою підтвердити або спростувати підозру стосовно отруєння. Дочка померлого Ірина, яка терміново повернулась у Львів наступного дня, щоби похоронити батька, теж хотіла дізнатись причину цієї несподіваної кончини і наполягала на судово-медичній експертизі. Відповідне клопотання Ірина подала у поліцію.

Однак у Шевченківському відділі поліції впродовж чотирьох днів не зуміли дати дозвіл патологоанатомові для проведення експертизи. Оскільки покійного не могли тривалий час тримати у морзі, а його дочка була змушена повертатись у Сімферополь, четвертого дня тіло померлого Романа відвезли у Новоград-Волинський, де і поховали.  

Після похорону орієнтовно через 4-5 днів сусідові Ігореві зателефонували з поліції та ввічливо поцікавились, чи ще потрібний дозвіл на розтин тіла померлого Романа. Коли дізнались, що покійного вже поховали, а дочка поїхала у Сімферополь, почали настирливо наполягати, щоби Ігор написав відмову від проведення експертизи. Свою наполегливість поліцейські мотивували тим фактом, що коштів нема для поїздки у Новоград-Волинський, викопування померлого і поновного захоронення, окрім того сусід – не родич, а тому й немає права домагатись ексгумації. При цьому поліцейські запевнили, що стосовно ймовірного шахрайства громадянки Олександри кримінальну справу відкриють, а кошти повернуть дочці померлого Романа. Адже окрім $3500 за продаж автомобіля, спритна пенсіонерка у дивний спосіб привласнила з рахунку померлого інші його пенсійні кошти, ще 27000 гривень начебто на похорон, участі в якому не брала. 

Під психологічним тиском українських пінкертонів стосовно питання ексгумації, щирого запевнення поліцейських не лише з’ясувати, як стороння особа могла зняти з рахунку чужі пенсійні кошти, а також поліцейських завірень повернути пенсійні заощадження родині померлого, сусід Ігор написав заяву про відмову від ексгумації. І вчинив недалекоглядно. Поліцейські передбачувано не виконали своєї обіцянки. Обставини першого зникнення коштів померлого не розслідували, справу закрили, а обставини другого зникнення коштів слідча Юлія Карпа розслідує вже тривалий час, проте результату нема. 

Сусід Ігор написав скарги у прокуратуру та безпосереднього до керівника поліції Львівської області, і навіть ходив на особистий прийом до Василя Віконського. Однак поліцейські й надалі не зуміли з’ясувати обставини зникнення коштів із пенсійного рахунку покійного Романа.  

Під час журналістського розслідування стало відомо, що пенсіонерка Олександра не самотня вдовиця, як розповідала дочці померлого, а має чоловіка і двох дітей. Отож її запевнення, що вона хотіла вийти заміж за покійного Романа – це був шахрайський блеф, ймовірна мета якого – заволодіти майном і коштами військового пенсіонера. 

Ярослав ЛЕВКІВ, журналіст, спеціально для Leopolis.news