Системні потуги українофобів маргіналізувати Героїв України | Блог Ярослава Левківа

https://leopolis.news/post/39969/systemni-potugy-ukranofobiv-marginalizuvaty-gerov-ukrany--blog-yaroslava-levkiva

30/03/2021

Вразив вислів «колишній львів’янин». Колишніх львів’ян нема, є львів’яни і транзитери, які тимчасово навчались або працювали у Львові, а згодом подались жити деінде. Є чимало львів’ян, які вже десятиліттями живуть у заморських країнах, так склалась їхня доля, проте не вважають себе колишніми, а говорять, що є «львів’янами в екзилі». 

Здивувало ще одне твердження: «...колеги змусили написати кілька слів про львівський стадіон». Змусили як? Приставили револьвер до скроні? Чи пригрозили позбавити миски соросівської сочевиці? 

Підневільний аналітик Андрій Сухарина назвав три причини, чому львівський стадіон не може бути названим у честь Степана Бандери: 

■ недоцільно наслідувати вчинок депутатів-колег із Тернополя, тому що львівський стадіон – це об'єкт державної власності й знаходиться у підпорядкуванні Кабінету міністрів;

■ не варто влаштовувати дешевий політичний піар із перейменуванням стадіону; 

■ проти перейменування стадіону заперечення будуть мати поляки та євреї, можуть навіть і обуритись. 

Звісно, про людське око Андрій Сухарина погодився з офіційною позицією МЗС України: ніхто не повинен вказувати українцям, що саме і як називати. Однак аналітик переконаний, що рушійною мотивацією перейменування стадіону було не щире прагнення увіковічнити пам’ять національного Героя України, а нице депутатське бажання «насолити» Польщі. На підставі яких фактів у нього такі тверді переконання, Андрій Сухарина не пояснив. 

Проте запропонував суперечливу ідею: забудьмо про Степана Бандеру, а назвімо стадіон іменем львів’янина Василя Сліпака, оперного співака, який загинув на Донбасі від ворожої московської кулі. Звужений світогляд уродженця Старого Села не бачить кращої історичної кандидатури для перейменування стадіону. І чому? А тому що, як стверджує представник «Демократичних ініціатив» у своїй публікації: «Стадіон Арена Львів – це не тільки про спорт. Але і мистецтво та концерти». Якщо вроджений менталітет недалекий, він навіть у Києві так і залишиться звуженим. 

А на завершення свого антибандерівського опусу, Андрій Сухарина зробив висновок: «Якщо ми хочемо будувати сучасну українську націю, то часом варто відходити від тих осіб, які формували її у минулому. Варто звернути увагу і на сучасність».  

У цьому контексті представникові «Демократичних ініціатив» доцільно порадити: юний приятелю, якщо проживеш іще кілька десятків років і набудеш життєвого досвіду, тоді збагнеш, можливо, що без минулого не буває майбутнього. Минуле – це фундамент, на якому будують майбутнє. Ті стародавні народи, які знехтували своїм минулим, канули в історичну Лету. Іще. Якщо львівські депутати не звертаються до Фонду «Демократичні ініціативи» за консультацією щодо концепції розбудови свого локального устрою, то не потрібно нав’язувати громаді свої лукаві поради. Вони львів’янам ні до чого. 

Зате львів’яни із зацікавленням ознайомляться з ґрунтовними дослідженнями Фонду «Демократичні ініціативи» про обставини пацифікації в Галичині у 1930 році – злочину проти людства, який за наказом Пілсудського (людобуйци) здійснила польська санаційна влада стосовно українців.  

Також є ще одна не менше цікава тема: скільки українців врятували євреї під час Голодомору 1932 – 1933 років? Бо складається враження, що завжди і всюди рятували тільки євреїв, проте невідомо, чи євреї когось рятували. Бажано, щоби Фонд заповнив цю прогалину, а також дослідив, коли до праведників народів світу будуть зачислені й самі нащадки праведного Авраама. Наприклад, Джоель Ліон, посол Ізраїлю в Україні. Чи євреї отримують статус праведників відразу під час народження? 

Ярослав Левків, приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news