В політиці людина лише тоді чогось вартує, коли вона має власну думку. Спекулювати на національній та релігійній приналежності, використовувати традицію та ідентичність в якості універсального виправдання своєї нереалізованості чи профнепридатності гарантують тобі, звісно, партійний квиток, прохідне місце у списку і близькість до коліна вождя. Але не більше. Такі гарантії, звісно, зобов’язують…

Зобов’язують до необхідності: лицемірам - посміхатися, брехунам - подавати руку, злодія - не помічати. Висока репутація - це перша необхідність для шахрая. Ти маєш її заслужити, аби довести власну здатність бути чи радше носити ошийник. Форми владної нікчемності, що домінують сьогодні, вже завтра перестануть задовольняти самих її носіїв. Вони «через втому» зійдуть з історичної сцени зі всією своєю атрибутикою, поступившись місцем новим, вже вдосконаленим, але й водночас знову недосконалим, формам - «онлайновим демократіям» експертовладдя. Тобто маємо ситуацію, в якій об’єднана корупційними інтересами група фахівців може достатньо довго нав’язувати своє хибне бачення стану справ у тій чи іншій галузі всьому суспільству.

Такі владоміфоутворення вже процвітають на українських чорноземах. Не раз чув із уст людей, які впливають і визначають: «Так, ми знаємо і розуміємо, що він тупий і ніякий, але він має гроші і він нам подобається, тому посада - його доти, поки сам захоче». А давайте - уявімо лишень на одну секундочку!- позбавте себе усього того мотлоху: телефону, гаджету, медіа і пропагандлітератури, просто прийміть силу тяжіння очевидності – і ви побачите просту річ. Ви побачите, що вони насправді абсолютно нічогісінько не творять - вони показують… Що вони - це просто поневолена у своїй немочі випадковість. Що вони не можуть нічого представляти, бо нічого з себе не предсталяють. Що вони плюють на закон лише тому, що прикриваються його буквою. Що вони – лише діти потоку…

Брехня є всюди, й без неї - ніяк, як і без зла вже ніяк. А коли створиш правду, скажуть - то не твоя, бо в кожного - СВОЯ правда, в кожного - СВОЄ розуміння. Гра в малювання ілюзій можливостей дуже небезпечна. І головна її небезпека в тому, що правила пишуться щораз інші і невідомо ким. Безавторство владних рішень – очевидне. Люди, та прозрійте ж! Хіба хтось бодай раз визнав свою вину за сотні доленосних факапів у цій країні?! Політика в державі - продажна, але ніхто з багатіїв не впевнений у тому, що владу завтра не перекупить крутіший багатій. Брехня є запорукою безпеки і шансом становлення. Від облайканого до облаяного - півкроку. Не наша це дорога! Для тих, хто розуміє, кажу – без маніфесту особистості не постане монумент необхідності. Щоденний «smаrt»-поштовх у нашому галасливому безликому зорепаді - це НАШ шлях.

Leopolis.news