Життя в умовах пандемії змусило змінити ритм усіх. Віддалена робота, дистанційне навчання, продукти із доставки – у таких умовах люди як ніколи потребують нових вражень. Особливо “голодними” на емоції під час обмежень є туристи. Закриті кордони, обмеження у транспорті, невпевненість у завтрашньому дні багатьох зачинили вдома та, як наслідок, ледь не загнали у депресії.

Маршрут для справжніх гурманів

Проте безвихідних ситуацій не буває. А мандрівки заморськими краями компенсувати можна маленькими подорожами, наприклад, Львівщиною. І намалювати собі небанальний маршрут у глибоку провінцію – прикордонну частину Самбірського району. А точніше – вздовж річки Стрв'яж, яка починається у Польщі та несе свої води до Чорного моря. Поїхали?

Хирів, Скелівка, Сусідовичі, Бісковичі, Воютичі – населені пункти, не дуже відомі пересічному туристові. Їх обирають справжні гурмани. Ті, які вже ситі популярними локаціями і шукають оригінальні маршрути.

Бісковичі-Воютичі-Сусідовичі

Подивитися у цьому регіоні справді є на що. Їхати зі Львова до першої із точок – недалеко. Менше сотні кілометрів.

Бісковичі – невеличке село на Самбірщині. Колись воно було власністю польських шляхтичів Одровонжів. Тут варто звернути увагу на костел Івана Хрестителя,збудований на початку ХХ сторіччя. Римо-католики, до речі, і зараз згадують про те, що храм був побудований без проєкту.

Поряд із Бісковичами – село Воютичі. Тут можна подивитися на ще один костел – святої Катерини. Він побудований у ХІХ сторіччі. Проте у час Радянського Союзу приміщення використовували для зберігання мінеральних добрив. Власне, це завдало старовинній будівлі значної шкоди. Хоча досі збереглись частини органа на 8 регістрів.

Наша третя зупинка буде у Сусідовичах, де також глянемо на костел – святої Анни. Він – старший за попередній, початок будівництва датують ХІVсторіччям.

Ця будівля має дуже гарну легенду. Переповідають, що тут кілька разів знаходили барельєф святої Анни. Його щоразу повертали до місцевої церкви та він з’являвся на пагорбі знову. Врешті місцеві сприйняли це за знак згори. Тож власник села Еразм Гербурт наказав збудувати тут костел. А згодом поряд з’явився і цілий монастир.

Шляхами Швейка

Після трьох костелів спробуємо розвіятися у Скелівці (колишня назва Фельштин). Так, це саме той Фельштин, де бравий вояк Швейк потрапив у полон до австрійського війська.

Фельштинці таким фактом дуже гордяться, навіть спорудили у селі величну статую Швейка.

Хоча не лише на неї можна подивитися у Скелівці-Фельштині. Тут є також палац, збудований у ХVІІ-XVІІІ сторіччях та дерев’яна церква Кузьми та Дем’яна (1790 рік).

І справжньої візитівкою Скелівки є костел святого Мартина, збудований у XVI столітті. Він добре зберігся до наших днів і вважається однією із найцінніших пам’яток готичної архітектури на Львівщині.

Хирів – місто над Стрвяжем

Крайня точка нашої подорожі – містечко Хирів. Розташоване у самісійнькому прикордонні з Польщею. Зараз Хирів – спокійний населений пункт зі сільськими нотками.

Однак історія містечка насичена подіями, через що, власне, тут і до сьогодні є що оглянути.

Перші згадки про Хирів датують 1374 роком. Тоді князь Владислав Опольський видав привілей братам Гербуртам на вічне володіння 10 селами Перемишльського повіту. Хирів був одним із них.

Історія містечка могла б активно розвиватися ще відтоді, проте на початку 1500 років його спустошили татари. Тож другим народженням Хирова став 1528 рік, коли право на нього отримав Анджей Тарл і місто отримали Магдебурзьке право.

Хоча, зрештою, ці історичні факти є у вільному доступі. Зосередимось на тому, що подивитися у Хирові.

Обов’язково – колегію Єзуїтів та каплицю святого Йосифа. Будівля занесена до реєстру пам’яток України місцевого значення.

Також цікавим є хирівський залізничний вокзал, збудований у 1870 році.

З храмів варто оглянути церкву Різдва Пресвятої Богородиці та костел Святого Лаврентія.

Про кожну із цих локацій говорити можна довго – їхні історії багаті на цікаві факти. Проте жодні розповіді не матимуть такого ефекту, як жива мандрівка, яка подарує справжнє перезавантаження.

Тим паче, що для цієї подорожі не потрібно брати відпустку – погуляти берегами Стрвяжу запросто можна за один день.

Інна ХІМІЧ

Матеріал підготовлено у рамках проєкту «Звуки природи. SlowRivers – практичний пакет для туриста», що реалізується в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 Європейського Інструменту Сусідства, що фінансується за рахунок коштів Європейського Союзу.