«Твір мені наснився!» – композиторка Анастасія Сисенко розповіла про прем’єру в Органному залі

Анастасія Сисенко початкову музичну освіту отримала в музичній школі Чернігова. Закінчила Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького, теоретичний факультет. У дитинстві мріяла бути художницею, але на останніх курсах училища їй порадила писати музику композиторка та викладачка Маргарита Демиденко. «Це була Людина з великої літери. Вона могла не знищуючи своєрідності кожного композитора-початківця, скерувати його в потрібне русло», – згадує Анастасія.

Після училища вступила до Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, на факультет композиції. Навчалася в Остапа Мануляка та Віктора Камінського.

Зараз Анастасія — студентка 5 курсу, і вона вже брала участь не в одному композиторському проєкті. 

«Експансія» 

Ваш твір, написаний на замовлення Львівського органного залу називається «Експансія». Розкажіть про процес написання та про ідею твору. 

Твір мені наснився. Це може звучати дивно, але саме так і було. Я встала і подумала: «Вау! Що ж то буде?». Все почалося з мелодії, вона ніби сама себе направила, сама підказала, як вона хоче розвиватися. Так народилася ідея. 

Експансія – це захоплення, розширення. Орган – прекрасний інструмент для того, щоб показати цю ідею. Мелодія створювалася в пуантилістичній техніці – ніби фактурні краплі. Поступово ця тема розширюється, починається захоплення регістрів, на фоні пульсуючих живих сплесків, в кінці відбувається експансія не мелодична, а гармонічна. У той же час тема тяжіє до свого вирішення — це ми чуємо по стійких акордових структурах. Моєю ідеєю було також показати перехід від нестійкого до стійкого. 

Твір писала близько місяця.  Потім порівнювала те, що вийшло, зі своїм сном, і можу сказати, що він втілився в життя. 

«У композиції, насправді, можна все» 

Як ви працюєте над музикою? 

Композиція – це або витягання з підсвідомості або раптове натхнення, коли йдеш по вулиці і бачиш, як світло падає на сніг, і це дає імпульс для народження нової музики. Але композиція – це також кропітка робота, постійний пошук, шліфування, адже не всі ідеї можуть стати музикою, не все може втілитися в готовий твір. Особисто мені комфортно працювати так: спочатку створюю план, такий собі нотний скетч, наче ескіз до картини малюю. Потім іде робота з драматургією, формою.  

У композиції, насправді, можна все. Але треба довести, що має бути саме так, а не інакше. Попри те, що композиція – це творчість, вона має бути переконливою, насамперед для слухачів.

Слухачеві завжди цікаво слухати якусь програмну музику, але навіть якщо певної окресленої програми немає, музика може говорити сама за себе, особливо сучасна. Робота з сенсами – це одна з фундаментальних основ сучасної музики. 

Чи знаєте ви, хто буде виконувати твір на прем’єрі? Чи співпрацюєте ви з виконавцями? 

Виконувати мій твір буде органістка Світлана Позднишева. На першій репетиції я розповіла їй все про свій задум. Вона розуміє, що я хотіла передати в музиці, і може скерувати її в потрібний стан. Композитор має працювати з виконавцем, якщо є така можливість. Це дозволяє максимально глибоко і повно розкрити задум. 

Мої твори неодноразово проходили через правки після перших репетицій. Іноді музика не так звучить вживу, як у твоїй голові. Тому дуже важливо чути свій твір, мати можливість підправити певні штрихи. 

Це не перший ваш досвід написання музики для органа?

«Експансія» – це мій другий твір для органа. Перший під назвою «Просвітлення» я написала три року тому для «ЛюдкевичФесту», за мотивами творів Станіслава Людкевича. Я була тоді на другому курсі академії, це було моє перше знайомство з Органним залом. Дуже хвилювалася перед прем’єрою. Мій твір грала Надія Величко.

Цей органний дебют познайомив мене із чудовими творами української органної школи. Тому коли писала «Експансію», дуже багато слухала творів Богдани Фроляк, Олександра Козаренка, Миколи Колесси. Дивувалася майстерності, фантазії, досконалості письма та унікальності наших українських композиторів. 

Мені цікаво вивчати, слухати, пройти цей шлях наслідування, адже без цього неможливе становлення себе як композитора, чим більше цього проходиш, тим вільніше почуваєшся.

Також мене дуже надихнув концерт естонської органістки Улли Кріґул в Органному залі, там я почула твори сучасних зарубіжних композиторів і те, як вони працюють з органом. Мені би хотілося спробувати щось таке сучасне, можливо, в новому творі для Органного залу, замовлення на який я вже отримала.  

Чим саме вас приваблює орган як інструмент? Які композиторські задуми він дозволяє втілити? 

Орган – це  неповторна харизма, тут можна зробити потужний звук, можна зробити делікатний, камерний, розкішний, урочистий. Головне – відчувати інструмент, відчувати його специфіку, можливості.

Композитору важлива уява. Будь-який інструмент – це унікальний голос, якому можна надати звучання, для якого можна створити історію. Дуже цікаво працювати з різними інструментами і навіть досліджувати сторони одного і того ж. 

Якщо я в якомусь творі використала певну «фішку» інструменту, то не використовую її в наступних своїх роботах, шукаю іншу унікальну рису. Мені хочеться більше свободи, розширення власних кордонів, мені цікаво багато писати, відчуваю, що ще трохи – і стану сучасним композитором. Це дуже круте відчуття!

Дуже щаслива, що є така можливість, що Львівський органний зал активно замовляє музику молодим композиторам. Це неоціненно — знати, що твоя робота комусь цікава і потрібна. 

Спілкувалася Діана КОЛОМОЄЦЬ