Коли «За поребріком» з головної трибуни кремлівський скоморох Жириновський назвав імовірну дату початку повномасштабної війни Кремля проти України («Ви все відчуєте 22 лютого 2022 року о 4-й годині ранку»), з нього глузували. А варто було прислухатись.

Потім такий завжди бадьоренький Жириновський несподівано захворів, щоб уже не було, кому розбазікувати сокровенні таємниці Кремля, а маститі закордонні політологи, яким українські телеканали запопадливо надавали ефір, заколисували українців байками, що Путін насправді війну не планує, що він лишень вдає божевільного, щоби домогтись від Заходу геополітичних преференцій.

Водночас висміювали окремих журналістів, які попереджали, що Кремль планує не тільки локальну війну проти України, а й світову експансію проти Заходу. Не хотіли вірити, що рашистський режим, який є найвищою стадією розвинутого фашизму, не може існувати без кровопролиття, а про досвід Другої світової війни намагались не згадувати. Наче страуси в австралійській пустелі не хотіли витягнути свої голови із піску історії та пригадати, що рашист Путін прийшов до влади на людській крові – на підривах цивільних будинків та війни у Чечні.

Не хотіли аналізувати, навіщо рашисти навіть своїх дітей у призначені дні одягають у військову форму і дають їм у руки іграшкову зброю, а себе обмотують колорадськими стрічками і носять на палицях зображення тиранів.

Не хотіли осмислити факт, як після захоплення українського Криму 97% населення Московії, зазомбованого на насилля і збройні конфлікти супроти сусідів, плескали у долоні й висловлювали схвалення цьому міжнародному злочину. А сам рашист Путін, стоячи на сцені у яскравому світлі пюпітрів, навіть пустив «крокодилячу» сльозу.

Те, що Московія зважилась на повномасштабну агресію проти України, є результатом західного конформізму з режимом рашистів. Лідери розніженого Заходу безконечно радились, які санкції можна застосувати проти Кремля, щоби рашисту Путіну не зробити надто боляче і не втратити матеріальної вигоди від освоєння видобувних ресурсів Московії.

Із приходом Джо Байдена в Овальний кабінет для Московії настали іще «золотіші» часи:

США зняли санкції з «Північного потоку-2» і посприяли завершенню його будівництва;
США припинили розвиток на своїй території нафтогазової галузі й почали купляти нафту на Московії у значних масштабах;
США посприяли ростові цін на нафту і газ, наповняючи, у такий спосіб, мілітарну казну Московії;
Байден запевнив Путіна, що на території України жодний американський солдат не стане на захист Будапештського меморандуму, де США поставили свій гарантійний підпис;
США почали постачати зброю Україні, щоби цілковито не втратити репутацію на міжнародній арені після ганебної втечі з Афганістану.

Постачати зброю Україні адміністрацію Байдена змусило і невідрадне становище американських демократів перед листопадовими виборами до Палати представників у листопаді поточного року. Є вагомі підстави вважати, що у листопаді демократи втратять Палату представників, а 2024 році – ще й Овальний кабінет. Саме тому адміністрація Байдена обрала Україну як свій останній шанс втриматись на політичному плаву. Хоча це й дуже незручно для Байнена, який опинився у позиції політичного шпагату, тому що в американських демократів ще із часів розстріляного Джона Кеннеді склались дружні стосунки з кремлівськими агресорами. І сімейство Байденів також традиційно отримувало кремлівський гріш то від бізнесменки Єлени Батуріної, дружини мера Москви Юрія Лужкова, то від прокремлівської компанії «Burisma», через яку ймовірно частково фінансувалась президентська передвиборча кампанія Джо Байдена.

У часи президенства Дональда Трампа рашисти Кремля поводились відносно тихо. Не відразу, щоправда, а після відповідної дресури, яка відбулась на території сирійського поселення Хішам.

У 2018 році президент Трамп запросив міжнародний істеблішмент до США на Молитовний сніданок, який відбувся 8 лютого. А Путін, якого не запросили, вирішив дати Трампові підлий політичний ляпас перед усім міжнародним товариством.

У ніч із 7 на 8 лютого терористам із групи Вагнера, яких переодягли у форму сирійських солдат, дали наказ захопити нафтогазові поля біля поселення Хішам, які частково охороняли американці. У результаті терористичного нападу на підрозділ США, тільки у Петербург привезли орієнтовно шість сотень ліквідованих рашистських терористів.

У 2020 році, після того, як рашисти у традиційний для себе хамський спосіб вийшли із ОПЕК, показавши саудитам непристойний жест, ціни на нафту впали настільки, що Путін слізно просив Трампа, аби той замовив слово перед кронпринцем Саудівської Аравії. Путін алярмував до Трампа: «Поможіть, Московія погибає».

Велике зло вчинив Дональд Трамп, коли переконав саудитів скоротити видобуток нафти і підняти ціни на цей продукт. Якби ця погань згинула ще два роки тому, сьогодні Україна не зазнавала б таких болючих втрат.

Московський журналіст Олександр Сотник, який каже, що вже не московський, закликав світову громадськість:

створити міжнародну антирашистську коаліцію;
стосовно Московії запровадити тотальні санкції та ембарго;
негайно заарештувати іноземні рахунки та нерухомість усіх рашистських олігархів, чиновників та афілійованих із ними осіб;
припинити видачу віз усім без винятку рашистам;
виключити Московію із Ради Безпеки ООН та оголосити рашистам війну;
розірвати контакти з рашистською Московією – дипломатичні, політичні, торгові, комерційні – та депортувати так званих путінських дипломатів, які ще залишаються на Заході;
визнати Путіна та всю кремлівську камарилью військовими злочинцями.

Будемо спостерігати, хто із західних літерів підпишеться під закликами журналіста, а хто і далі буде безконечно обговорювати варіанти санкцій із метою ще трішки розжитись на криваві кремлівські банкноти.

А щоби на планеті припинилось зло і кровопролиття, які сіє Московія, необхідно цю народність розділити на менші територіальні частини, позбавити їх права на власні мілітарні сили і поставити їх хоча б на століття під зовнішнє цивілізоване управління. Можливо, що за цей час вдасться вихолостити з ментальності московитів психологію опричників, до якої під час правління Золотої Орди їх привчили китайські чиновники (відповідальні за збір данини) з метою системних пограбувань слов’ян та інших народів Європи на користь монгольського клану Чингізидів.

Ярослав ЛЕВКІВ,

приватний журналіст